Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013 р. № К/9991/61821/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 17.07. 2013 р. № К/9991/61821/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р.
у справі № 2а-5301/12/0170/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Трейдінг» (далі – позивач, ТОВ «Радуга Трейдінг»)
до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі – відповідач, Сімферопольська МДПІ АР Крим)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ «Радуга Трейдінг» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської МДПІ АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 р. №0000611502 та № 0000621502.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р., позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АР Крим від 18.04.2012 р. № 0000611502; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АР Крим від 18.04.2012 р. № 0000621502.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 11, ст. 138, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.03.2012 р. по 27.03.2012 р. працівниками Сімферопольська МДПІ АР Крим на підставі направлення від 14.03.2013 р. №30/15-02 виданого згідно наказу від 13.03.2012 р. № 20 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Радуга Трейдінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 03.04.2012 р. № 296/15-02/33763442 та встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 101 574,00 грн.; п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 250 076,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. форми «В1» № 0000611502, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2012 року на 101 574,00 грн. та застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 50 787, грн., та № 0000621502.
Як вбачається з акту перевірки від 03.04.2012 р. № 296/15-02/33763442, висновки податкового органу про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника по декларації за січень 2012 року на загальну суму 101 574,00 грн. ґрунтуються  на тому, що позивачем до заявленої загальної суми бюджетного відшкодування включені суми податку на додану вартість, не підтверджені документальними позаплановими перевірками за попередні податкові періоди, а саме: 47 812,50 грн. за липень 2011 року та 53 761,50 грн. за серпень 2011 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті, не погоджуючись з висновками відповідача та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції,  виходили з наступних мотивів.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових та податкових накладних контрагента позивача, суми податку на додану вартість з яких були заявлені до бюджетного відшкодування в декларації за січень 2012 року, ТОВ «Радуга Трейдінг» придбавало у ТОВ «Фітосовхоз «Радуга» сировину лікарських трав: в липні 2011 року на суму 642 885,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 107 147,50 грн.) та в серпні 2011 року на суму 700 050,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 116 675,00 грн.).
Як вбачається з копій вантажних митних декларацій, вся придбана лікарська сировина була використана в господарській діяльності позивача шляхом відвантаження її на експорт в Росію в період з 07.07.2011 р. по 01.09.2011 р.
Таким чином, включення податку на додану вартість в загальній сумі 107 147,50 грн. до податкового кредиту липня 2011 року та в сумі 116 675,00 грн. до податкового кредиту серпня 2011 року на підставі належно оформлених податкових накладних постачальника позивача відповідає зазначеним вище вимогам Податкового кодексу України.
Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Податкове законодавство України не ставить право платника на бюджетне відшкодування в залежність від результатів перевірок попередніх податкових періодів – бюджетному відшкодуванню підлягають суми податку на додану вартість, фактично сплачені постачальникам у податкових періодах, що передують місяцю його декларування, незалежно від того, чи підтвердив податковий орган заявлені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за попередні періоди.
Більш того, як вбачається з акту перевірки від 03.04.2012 р. № 296/15-02/33763442 податковим органом підтверджено, що заявлені до бюджетного відшкодування суми 47 812,50 грн. за липень 2011 року та 53 761,50 грн. за серпень 2011 року фактично сплачені постачальнику в листопаді та грудні 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних документів.
Отже, з урахуванням зазначеного, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що задекларований ТОВ «Радуга Трейдінг» до бюджетного відшкодування в декларації за січень 2012 року податок на додану вартість в загальній сумі 101 574,00 грн. був фактично сплачений постачальнику в листопаді та грудні 2011 року, тобто до місяця декларування бюджетного відшкодування.
Заперечуючи висновок відповідача щодо завищення позивачем на 250 076,00 грн. залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з чим погоджується колегія судів касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто, вказана норма регулює термін подання заяв про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від’ємного значення попередніх податкових періодів.
Залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість – це різні показники декларації з податку на додану вартість. Як вбачається з матеріалів справи, суми від’ємного значення за періоди з травня 2006 року по січень 2009 року, які в сумі складають 250 076,00 грн., не заявлялись позивачем до бюджетного відшкодування, а у заявлену до відшкодування суму, яка складає 101 574,00 грн., увійшли суми податку на додану вартість, сплачені постачальнику в листопаді 2011 року за товари, отримані в липні та серпні 2011 року.
Частиною другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов’язку не виконав
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визнали необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.04.2012 р. № 296/15-02/33763442, і скасували спірні податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. № 0000611502 та № 0000621502.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби – відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. у справі № 2а-5301/12/0170/19 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І. О. Бухтіярова
Судді: М. І. Костенко
Помічник судді І. В. Приходько
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013 р. № К/9991/61821/12

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>