Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності” від 20.08.2015 р. у справі № 2а-1670/2802/11 (рішення № К/9991/4165/12)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 20 серпня 2015 року № К/9991/4165/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача                               Рибченка А.О.
суддів:                                                                      Олендера І.Я.
          Приходько І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року
у справі № 2а-1670/2802/11
за позовом Приватного підприємства «Плаза-Сервіс»
до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Плаза-Сервіс» (далі – ПП «Плаза-Сервіс»; позивач) до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі – Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152202/349 від 21 лютого 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Плаза-Сервіс» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове – про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв’язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Плаза-Сервіс» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20 жовтня 2008 року по 09 грудня 2008 року при виконанні експортного контракту № 20/10-2 від 20 жовтня 2008 року з Канадською компанією «MIKE KEN TORSARKISSIAN C/O 1058067 Онтаріо Лімітед» (Канада), за результатами якої складено акт № 603/22-218/35314515 від 09 лютого 2011 року.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152202/349 від 21 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 363 840,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення підприємством статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 185/94-ВР) у зв’язку з несвоєчасним надходженням виручки за контрактом № 20/10-2 від 20 жовтня 2008 року в розмірі 363 840,00 грн. (затримка склала 606 днів з 08 червня 2009 року по 03 лютого 2011 року).
Крім того, податковий орган дійшов висновку про порушення ПП «Плаза-Сервіс» статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Декрет № 15-93) з огляду на недекларування валютних цінностей, що перебувають за межами України.
Визнаючи протиправним та скасовуючи оспорюваний акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Тобто, строк зарахування виручки резидентів на їх відповідні валютні банківські рахунки, встановлений статтею 1 Закону № 185/94-ВР, може бути застосований лише стосовно розрахунків в іноземній валюті.
Однак, як з’ясовано судами в розглядуваному випадку, розділом 3 укладеного між позивачем (продавець) та Канадською компанією «MIKE KEN TORSARKISSIAN C/O 1058067 Онтаріо Лімітед» (Канада) (покупець) контракту № 20/10-2 від 20 жовтня 2008 року на експорт маргарину передбачено, що ціна на товар встановлюється в гривнях України на умовах FCA за один кілограм маргарину. Загальна вартість контракту складає 363 840,00 грн.
Статтею 1 Декрету № 15-93 визначено, що іноземною валютою є іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України; валютою України є грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідно до розділу 3 контракту № 20/10-2 від 20 жовтня 2008 року виручка позивача мала бути зарахована на його банківські рахунки у валюті України, визначення ПП «Плаза-Сервіс» суми грошового зобов’язання на підставі статті 4 Закону № 185/94-ВР за несвоєчасне зарахування або незарахування такої виручки не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Більш того, судами з’ясовано, що 20 жовтня 2008 року між позивачем (кредитор) та паном ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов’язань Канадської компанії «MIKE KEN TORSARKISSIAN C/O 1058067 Онтаріо Лімітед» (Канада), що виникли за контрактом № 20/10-2 від 20 жовтня 2008 року.
На виконання вказаного договору ОСОБА_3 кошти в розмірі 363 840,00 грн. в рахунок оплати товару за контрактом № 20/10-2 від 20 жовтня 2008 року перераховано на рахунок позивача в Банку «Фінанси та кредит» (м. Комсомольськ, Україна) 28 жовтня 2008 року, 12 листопада 2008 року, 14 листопада 2008 року, 18 листопада 2008 року, 20 листопада 2008 року та 09 грудня 2008 року в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій банку.
При наданні оцінки правомірності застосування Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області до підприємства штрафу на підставі пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93 (за порушення статті 9 цього Декрету) слід враховувати, що у податкового органу відсутні законні повноваження на його нарахування, оскільки повноважним органом щодо застосування вказаних санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи.
В свою чергу, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі – Указ № 734/99), яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, позаяк, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовано законом (Декретом № 15-93, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ № 734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності” від 20.08.2015 р. у справі № 2а-1670/2802/11 (рішення № К/9991/4165/12)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>