Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо залишення в силі рішення суду першої інстанції, що визнав недопустимою відмову у захисті порушеного законного права на підставі відсутності підзаконного порядку, яким має бути визначений механізм його реалізації” від 24.09.2013 р. № К/800/15268/13

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 24 вересня 2013 року № К/800/15268/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого – судді                                    Леонтович К.Г.,
суддів:                                                           Калашнікової О.В.,
           Сіроша М.В.,
секретаря –                                                  Наумця О.В.,
за участю представників:                         Харківської обласної митниці – Шульги В.Т.,
          ПП “ЮНІСОФТ” – Антонечка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за касаційною скаргою Харківської обласної митниці Державної митної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 2а-12914/12/2070
за позовом приватного підприємства “ЮНІСОФТ”
до Харківської обласної митниці Державної митної служби України, управління Державного казначейства у м. Харкові
про визнання протиправними дій, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2012 року приватне підприємство “ЮНІСОФТ” звернулося в суд з позовом до Харківської обласної митниці Державної митної служби України, управління Державного казначейства у м. Харкові, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної митниці щодо повернення помилково сплачених до бюджету сум за заявою ПП “ЮНІСОФТ” від 05.11.2012 р. вих. № 0511/1, а саме: помилково сплачених за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. мита в сумі 114698,24 грн. та ПДВ в сумі 787594,61 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на користь ПП “ЮНІСОФТ” сплачені ним мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 114698 грн. 24 коп., податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 787594 грн. 61 коп. та понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що імпортований за вказаною в позові ВМД товар відповідає вимогам підп. 1 п. 4 розділу XXI “Прикінцеві та перехідні положення” Митного кодексу України, у зв’язку з чим мито та ПДВ в зазначених сумах були сплачені помилково, оскільки позивачем ввезений товар – машина для офсетного друку за кодом УКТЗЕД 8443 13 10 00, яка не виробляється в Україні, для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, тому відповідно наведеної законодавчої норми вказаний товар звільняється від сплати мита та ПДВ.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволені.
Визнана протиправною бездіяльність Харківської обласної митниці щодо неповернення помилково сплачених до бюджету сум за заявою ПП “ЮНІСОФТ” від 5 листопада 2012 р. вих. № 0511/1.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП “ЮНІСОФТ” (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 Б; 1К 22655747; п/р 26006221933700 в АТ “УКРСИББАНК” в м. Харкові, МФО 351005) сплачене ПП “ЮНІСОФТ” мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 114698 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дев’яносто вісім) грн. 24 коп. та податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 787594 (сімсот вісімдесят сім тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 61 коп.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Харківська обласна митниця Державної митної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що за вантажною митною декларацією № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. ПП “ЮНІСОФТ” була імпортована машина для офсетного друку з поаркушевою подачею паперу (з форматом аркуша 740х1050 мм), KBA RAPIDA, модель RA 105-10 SW5 PWVA (десятикольорова), серійний номер 365710, що використовувалася (2008 року випуску), у розібраному стані, призначена для виготовлення друкованої продукції, для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, не відноситься до машин орловського офсетного друку та інталіо-друку; вага 108500 кг./105820 кг., 38 місць; виробник “Koenig&Bauer AG”, Німеччина, торговельна марка KBA; код УКТЗЕД 8443 13 10 00, імпортований товар на території України не виробляється.
За цією ВМД ПП “ЮНІСОФТ” були сплачені до бюджету такі платежі: 114698,24 грн. – мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, та 787594,61 грн. – ПДВ з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, а всього 902292,85 грн.
Харківська обласна митниця визнала, що вказані платежі в повному обсязі зараховані до Державного бюджету України на рахунки для обліку відповідних надходжень.
Між сторонами відсутній спір щодо визначення коду товару за УКТ ЗЕД або його опису і властивостей.
Позивачем 05.11.2012 р. була подана до Харківської обласної митниці заява вих. № 0511/1 від 05.11.2012 р. про повернення помилково сплачених сум за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. з тих підстав, що вказаний товар при ввезенні на територію України відповідно підп. 1 п. 4 розділу XXI “Прикінцеві та перехідні положення” МК України від 13.03.2012 р. і п. 7 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України звільнений від сплати мита та податку на додану вартість.
Листом від 12.11.2012 р. № 08/01-14281 Харківська обласна митниця повідомила про відсутність підстав для повернення вказаних коштів у зв’язку з тим, що митні платежі не є сплаченими помилково, а підстави для їх повернення відсутні.
Також Харківська обласна митниця послалася на те, що Мінекономрозвитку не уповноважене надавити висновки про відсутність виробництва в Україні аналогів імпортованого товару, а також на відсутність нормативного врегулювання порядку підтвердження права на вказану пільгу.
Представники, Харківської обласної митниці не заперечують, що згідно з нормами МК України та ПК України для товару за кодом УКТЗЕД 8443 13 10 00, який був ввезений позивачем за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., передбачено звільнення від сплати мита та ПДВ, але застосування даної пільги неможливо у зв’язку з відсутністю підзаконних нормативних актів та встановленого порядку підтвердження умов для використання такої пільги.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що Харківська обласна митниця не надала належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги позивача, на спростування наданих позивачем доказів, а також в обґрунтування того, що бездіяльність Харківської обласної митниці щодо повернення помилково сплачених коштів позивачу є правомірною. Неправомірною бездіяльність Харківської обласної митниці полягає в тому, що за наявності передбачених вказаними законодавчими нормами підстав для звільнення позивача від сплати митних платежів не був підготовлений висновок про повернення відповідних коштів з бюджету, який не був поданий для виконання органу ДКС України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно матеріалів справи між сторонами виник спір щодо законності відмови митного органу на повернення зайво сплачених мита і ПДВ, як вважає позивач, за ввезений товар, який відповідно законодавчих норм звільнений від сплати мита та ПДВ.
Згідно з підп. 1 п. 4 розділу ХХІ “Прикінцеві та перехідні положення” МК України до 1 січня 2015 року товари, за кодом УКТЗЕД 8443 13 10 00, які не виробляються в Україні, і ввозяться на митну територію України суб’єктами видавничої діяльності для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, і відповідають такому опису: “Машини для офсетного друку та обладнання і частини до них, крім товарних позицій: 8443194000, 8443911000, 8443991000″ звільняються від сплати мита.
Відповідно до п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України тимчасово, до 1 січня 2015 р., звільняються від оподаткування ПДВ операції із ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів, визначених підп. 1 п. 4 розділу XXI “Прикінцеві та перехідні положення” МК України, для використання у власній виробничій діяльності.
Наказом ДМС України від 22.06.2006 р. № 514 був затверджений Порядок подання документів, які підтверджують право суб’єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України.
Додатком до вказаного Порядку був Перелік документів, подання яких потрібне для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України.
Згідно з п. 10 вказаного Переліку для застосування пільги згідно із Законом України “Про Єдиний митний тариф”, ст. 19, п. “о” (код пільги 014), в якому до набрання чинності підп. 1 п. 4 розділу ХХІ “Прикінцеві та перехідні положення” МК України від 13.03.2012 р. були викладені тотожні його змісту положення, було необхідно подати Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції і висновок Міністерства промислової політики України, який містить інформацію про те, що імпортований товар не виробляється в Україні.
Даний наказ був чинним на час оформлення ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., та звернення позивача до Харківської обласної митниці із заявою про повернення помилково сплачених платежів вих. № 0511/1 від 05.11.2012 р. і її розгляду відповідачем – Харківською обласною митницею.
Однак він втратив чинність 21.12.2012 р. у зв’язку з офіційним опублікуванням і набранням чинності наказом Міністерства фінансів України № 1145 від 06.11.2012 р. “Про затвердження Порядку оформлення аркуша коригування та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державної митної служби України” (п. 3 додатку “Перелік наказів Державної митної служби України, що визнаються такими, що втратили чинність”).
Судами встановлено, що ПП “ЮНІСОФТ” є суб’єктом видавничої діяльності на час оформлення спірної ВМД і на даний момент, що підтверджено Свідоцтвом про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3461 від 14.04.2009 р.
Згідно з ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. товар – машина для офсетного друку за кодом УКТЗЕД 8443 13 10 00, яка не виробляється в Україні, був ввезений на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, про що зазначено в самій ВМД при його описі. Вказаний товар не використовувався в інших цілях.
На виконання п.1 указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” ліквідоване Міністерство промислової політики України та створене Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, поклавши на Міністерство, що утворюється, функції у сфері реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва.
Пунктом 5 того ж указу Президента України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються згідно з цим указом.
Згідно з п. 3 Положення про Мінекономрозвитку, яке затверджене указом Президента України від 31.05.2011 р. № 634/2011, основними завданнями Мінекономрозвитку України є: формування та забезпечення реалізації державної промислової політики, науково-технічної політики в промисловості, державної політики у сфері торгівлі, політики у сфері державно-приватного партнерства, державної політики у сфері державного ринкового нагляду.
Оскільки на Мінекономрозвитку покладені функції з реалізації державної політики у сферах, в яких до ліквідації реалізовувало державну політику Мінпромполітики, то його повноваження в таких сферах компетенції на даний час виконує Мінекономрозвитку.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 р. № 1152-р “Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі” Мінекономрозвитку здійснює функції і повноваження Міністерства промислової політики, що припиняється, в частині формування та забезпечення реалізації державної промислової політики.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що після ліквідації Мінпромполітики повноваження щодо надання висновку, який містить інформацію про те, що імпортований товар не виробляється в Україні, належить Мінекономрозвитку.
Таким чином, твердження митного органу, що чинними на час виникнення спірних відносин нормативними актами не були передбачені повноваження Мінекономрозвитку щодо надання висновку, який містить інформацію про відсутність виробництва в Україні аналогів обладнання, яке ввозиться на митну територію України є необґрунтованими.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Мінекономрозвитку надав інформація про те, що імпортований товар позивачем або його аналоги на підприємствах України не виробляються.
враховуючи наведене судами попередніх інстанцій встановлена наявність компетенції у вказаного органу державної влади на видачу таких висновків після ліквідації Міністерства промислової політики України станом на час звернення позивача до Харківської обласної митниці із заявою вих. № 0511/1 від 05.11.2012 р. та її розгляду даним відповідачем.
Також в матеріалах справи наявна засвідчена копія висновку Харківської торгово-промислової палати від 06.09.2012 р., відповідно до якого товари, аналогічні товару, який імпортувався позивачем за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., в Україні не виробляються.
Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи Харківської обласної митниці, що вказаний висновок наданий торгово-промисловою палатою із порушення компетенції, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” завданнями торгово-промислових палат, зокрема, є надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців. Відповідно до ч. 1 ст. 11 того ж Закону торгово-промислові палати, мають право, в тому числі, видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
Харківська обласна митниця не надала судам жодних доказів того, що імпортований позивачем товар виробляється в Україні.
Виходячи з чинного законодавства і наявних у справі матеріалів суди дійшли вірного висновку, що товар, який був імпортований позивачем за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., а також його аналоги, не виробляються в Україні, тому відповідно наведених законодавчих норм звільнений від сплати мита та ПДВ.
Згідно з підп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України помилково сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб або фізичних осіб, що не є платниками таких грошових зобов’язань.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи , юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
В п. 39 ч. 1 ст. 4 МК України вказано, що платник податків – особа, на яку відповідно до цього Кодексу, ПК України та інших законів України покладено обов’язок зі сплати митних платежів.
Підп. 1 п. 4 розділу ХХІ “Прикінцеві та перехідні положення” МК України і п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України звільнено від сплати мита та ПДВ операції з ввезення товарів, які імпортував позивач.
При дотриманні умов, які передбачені вказаними нормами законодавства, у особи, яка ввозить такі товари, відсутній обов’язок зі сплати мита та ПДВ.
враховуючи наведені законодавчі норми суди вірно зазначили, що в даних спірних правовідносинах позивач не є платником ввізного мита та ПДВ.
Сплачені в цьому разі позивачем кошти є такими, які надійшли до бюджету від особи, яка не є платником відповідних грошових зобов’язань, тобто сплаченими помилково за визначенням підп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Повернення митних платежів у випадку, який передбачено ч. 5 ст. 301 МК України і на який посилається позивач, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (ч. 6 тієї ж статті МК України).
ПК України і МК України у якості підстави для повернення помилково сплачених грошових зобов’язань визначають лише встановлення помилковості їх сплати і не вимагають для цього встановлення будь-яких інших обставин, зокрема, неправомірності дій контролюючого органу при здійсненні митного оформлення або відсутності волі платника податку на їх сплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 301 МК України від 13.03.2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
В ч. 5 тієї ж статті вказано, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів (ч. 6 ст. 301 МК України).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені в ст. 43 ПК України.
Порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджено наказом ДМСУ від 20.07.2007 р. № 618 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом 5 робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Згідно з п. 11 Порядку за відсутності підстав для повернення коштів готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Судами першої та апеляційної інстанції було вірно встановлено необґрунтованість доводів Харківської обласної митниці щодо неповернення помилково сплачених до бюджету сум за заявою позивача від 5 листопада 2012 року вих. № 0511/1 і наявність передбачених підп. 1 п. 4 розділу ХХІ “Прикінцеві та перехідні положення” МК України і п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України умов для звільнення позивача від сплати мита і ПДВ у зазначених випадках.
Статтею 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який затверджено постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 безспірне списання – операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі – органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з підп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України митні органи є контролюючими органами щодо мита, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони.
Відповідно до п. 1 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, яке затверджено наказом Мінфіну України від 12.10.2011 № 1280, Управління ДКС України та відділення ДКС України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі – управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами ДКС України.
Згідно з підп. 5 п. 4 вказаного Положення управління (відділення) Казначейства відповідно до покладених на них завдань здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що неправомірною є бездіяльність Харківської обласної митниці, а саме те, що за наявності передбачених вказаними нормами законодавства підстав для звільнення позивача від сплати митних платежів не був підготовлений висновок про повернення відповідних коштів з бюджету і він не поданий для виконання органу ДКС України.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Харківської обласної митниці щодо повернення помилково сплачених до бюджету сум за заявою ПП “ЮНІСОФТ” від 05.11.2012 р. вих. № 0511/1, а саме: помилково сплачених за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. мита в сумі 114698,24 грн. та ПДВ в сумі 787594,61 грн., а також стягнення з Державного бюджету України на користь ПП “ЮНІСОФТ” сплачені ним мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 114698 грн. 24 коп., податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 787594 грн. 61 коп.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Харківської обласної митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо залишення в силі рішення суду першої інстанції, що визнав недопустимою відмову у захисті порушеного законного права на підставі відсутності підзаконного порядку, яким має бути визначений механізм його реалізації” від 24.09.2013 р. № К/800/15268/13

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>