Постанова Вищого господарського суду України “Правова природа договору дарування” від 06.03.2014 р. у справі № 910/17940/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 06 березня 2014 року Справа № 910/17940/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді                                              Дерепи В.І.,
суддів :                                                                     Бондар С.В.,
Грека Б.М. – (доповідача у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14
у справі № 910/17940/13
господарського суду міста Києва
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”
до Комунального підприємства “Південно-Західні теплові мережі”
про визнання договору недійсним
за участю представників від:
позивача Мандригеля Р.С. (дов. від 30.12.13)
відповідача Горбань О.В. (дов. від 04.03.14)
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства “Південно-Західні тепломережі” про визнання недійсним договору списання заборгованості від 30.03.12 №68/30-12.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.13 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мартюк А.І., суддів: Зубець Л.П., Новікова М.М.), в задоволенні позову відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що спірний договір не суперечить положенням законодавства.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення комісії про списання заборгованості не приймалося, а списання заборгованості штрафних санкцій на підставі договору є неможливим.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 06.07.11 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.11 у справі № 3/5025/738/11 у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за прострочення оплати за отриманий, в період з 2009 по 2010 роки, природний газ згідно з договором № 06/09-779ЕУ-34 постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.09 на загальну суму 1130888,07 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.12 у справі № 5011-69/5369-2012 визнано укладеним договір про списання заборгованості між позивачем та відповідачем на умовах, викладених в проекті № 68/30-12 від 30.03.12 з моменту винесення рішення.
Згідно з умовами укладеного договору він укладається на підставі Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”, постанови Кабінету Міністрів України № 894 “Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію”, його предметом є списання заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій у загальному розмірі 1130888,07 грн., нарахованих позивачем на заборгованість за природний газ, спожитий відповідачем у період з 01.01.97 до 1.01.11 за договором № 06/09-779-ТЕ-34 від 23.09.09 і не сплачена станом на дату набрання чинності Закону.
Суди відмовили в позові про визнання недійсним оскаржуваного договору, пославшись на те, що він укладений на підставі рішення суду, яке є преюдиційним, всилу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися з такими висновками з огляду на наступне. За своєю природою договір про списання заборгованості № 68/30-12 від 30.03.12 є прощенням боргу. Законодавство України передбачає таку можливість. Так, відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Тому сам по собі предмет договору не суперечить законодавству.
Право відповідача отримати прощення боргу зі штрафних санкцій визначено Законом України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”. Відповідно до Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” № 3319, чинного з 4.06.11 по 30.06.12, дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України, суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” та її дочірні підприємства ДК “Газ України”, ДК “Укртрансгаз”, ДК “Укргазвидобування”, ДАТ “Чорноморнафтогаз” та ДП “Енергоринок”.
Згідно ст. 1 цього Закону його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України, суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” та її дочірні підприємства ДК “Газ України”, ДК “Укртрансгаз”, ДК “Укргазвидобування”, ДАТ “Чорноморнафтогаз” та ДП “Енергоринок”.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону № 3319 на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню, в т.ч. заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1.01.97 по 1.01.11.
Таким чином, відповідач мав право отримати прощення боргу зі сплати нарахувань за невчасне виконання грошових зобов’язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 № 894 затверджений Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Даний порядок визначає механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов’язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.11 „Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію” заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий газ, спожитий ними у період з 1.01.97 по 1.01.11, щодо стягнення яких розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Таким чином, незважаючи на те, що пунктом 7 вищевказаної постанови встановлений спосіб визначення розміру заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, сторони (зокрема відповідач, який є споживачем) не можуть бути обмежені у праві здійснити таке списання (прощення боргу) шляхом укладення окремого договору про це, або в судовому порядку (як це і мало місце в даному випадку).
Тим більше, ставлячи питання про визнання недійсним договору, укладеного на підставі судового рішення у справі № 5011-69/5369-2012, позивач фактично оскаржує його у спосіб, який не передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з’ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14 у справі № 910/17940/13 залишити без змін.
Постанова Вищого господарського суду України “Правова природа договору дарування” від 06.03.2014 р. у справі № 910/17940/13

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>