Постанова Верховного Суду України від 02.04.2013 р. у справі № 21-76а13

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2 квітня 2013 року
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого – Кривенка В. В., суддів – Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі – Підприємство) до державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим (далі – ДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення,встановила:
У вересні 2009 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення ДПІ від 18 вересня 2009 року № 0011402303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 274294 грн.
Оскаржуване рішення відповідач прийняв на підставі акта від 2 вересня 2009 року № 1662/01/12/23/02650860 про результати перевірки, в ході якої виявлено порушення Підприємством вимог абзацу третього пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Положення).
Податковий орган у ході перевірки встановив, що Підприємство 1 вересня 2009 року через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) провело готівкові кошти у сумі 54858 грн. 80 коп., що підтверджується фіскальним звітним чеком на цю суму, однак до книги обліку розрахункових операцій відомостей про зазначену готівку не внесло, що призвело до порушення порядку оприбуткування готівки, за яке передбачена відповідальність згідно з абзацом третім статті 1 Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” (далі – Указ № 436/95).
На обґрунтування позову Підприємство послалося на те, що оприбуткування вищезгаданої готівки підтверджується прибутковими касовими ордерами і вказані кошти були здані в банк на розрахунковий рахунок санаторію.
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 15 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2010 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 листопада 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 2.6 Положення, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2011 року К-16604/08, у якій касаційний суд дійшов висновку про правомірність застосування до суб’єкта господарювання передбачених Указом № 436/95 санкцій за порушення визначеного Національним банком України порядку ведення касових операцій, зокрема неоприбуткування готівкових коштів у зв’язку з невідображенням їх у книзі обліку розрахункових операцій.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із нижченаведеного.
У справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку про безпідставність застосування до Підприємства за невідображення проведених через РРО готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій санкцій, передбачених Указом № 436/95 за неоприбуткування виручки, оскільки облік цієї готівки був здійснений у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. За виявлене ДПІ при перевірці Підприємства порушення, на думку зазначеного суду, підлягає застосуванню санкція, установлена пунктом 3 статті 17 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 265/95-ВР).
Такий висновок не можна визнати обґрунтованим з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Абзацом четвертим статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Таким чином, пунктом 3 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлена відповідальність за невикористання суб’єктом підприємницької діяльності книги обліку розрахункових операцій саме при здійсненні розрахункових операцій, тобто при прийманні від покупця готівкових коштів або їх видачі останньому.
Тоді як підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного у цій справі рішення було порушення Підприємством встановлених Положенням правил обігу готівки, зокрема, порядку її оприбуткування після здійснення вищезгаданих розрахункових операцій із застосуванням РРО.
Так, за правилами пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абзац перший), при цьому у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги) (абзац третій).
Абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95, який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року та діє до прийняття відповідного закону, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Ураховуючи викладене вище, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом № 436/95.
Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про безпідставність застосування до Підприємства за виявлене податковим органом порушення порядку оприбуткування виручки після здійснення готівкових розрахунків із застосуванням РРО санкцій, передбачених Указом № 436/95, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому його ухвала від 1 листопада 2012 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
Заяву державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий                                                                                               В. В. Кривенко
Судді:                                                                                                          О. А. Коротких
            О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
О. О. Терлецький
Ю. Г. Тітов
Постанова Верховного Суду України від 02.04.2013 р. у справі № 21-76а13

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>