Постанова Верховного Суду України від 06.06.2011 р. у справі № 3-51гс11

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 червня 2011 року
Верховний Суд України у складі: головуючого – Потильчака О. І., суддів: – Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Григор’євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 вересня 2010 року у справі № 2-23/970-2010 за позовом ФОП ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (далі – АКБ “Укрсоцбанк”) про стягнення суми, встановив:
У лютому 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до АКБ “Укрсоцбанк” про стягнення 2396 грн. 94 коп. заборгованості за порушення грошових зобов’язань за договором про розрахунково-касове обслуговування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 13 червня 2007 року по 31 серпня 2009 року відповідачем не нараховувалися проценти за користування грошовими коштами, які знаходилися на поточному рахунку позивача, відкритому на підставі договору від 21 травня 2001 року № 139/2733 про розрахунково-касове обслуговування.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 березня 2009 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2010 року, позов задоволено. Стягнуто з АКБ “Укрсоцбанк” на користь ФОП ОСОБА_1 2396 грн. 94 коп. заборгованості та судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 1 вересня 2010 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 березня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
В основу постанови касаційного суду покладено висновок про те, що якщо договором не визначено розмір процентів за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, а вклади на вимогу банком не приймаються, то підстави для стягнення з АКБ “Укрсоцбанк” процентів за користування коштами на поточному рахунку позивача відсутні. Разом із цим суд зазначив, що питання нарахування процентів за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, врегульовано статтею 1070 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), а тому підстави для застосування ст. 8 ЦК України (аналогії закону) відсутні.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 вересня 2010 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ФОП ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 8 ЦК України.
На обґрунтування заяви додано постанову Вищого господарського суду України від 15 лютого 2011 року у справі № 2-11/994-2010.
За результатами розгляду касаційної скарги у цій справі, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку про те, що за відсутності визначення договором банківського рахунка розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та не прийняття банком вкладів на вимогу, до спірних правовідносин слід застосовувати ч. 1 ст. 1061 ЦК України за аналогією закону (ст. 8 ЦК України). Відповідно до цієї статті банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні справи судом установлено, що 21 травня 2001 року між ФОП ОСОБА_1 та АКБ “Укрсоцбанк” було укладено договір № 139/2733 про розрахунково-касове обслуговування, за умовами якого банк прийняв на себе зобов’язання відкрити позивачу поточні рахунки: № НОМЕР_1 (у доларах США), № НОМЕР_2 (у російських рублях) та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 3.1.7 вказаного договору банк зобов’язаний проводити нарахування відсотків за залишками вільних коштів на рахунку клієнта та зарахувати їх на рахунок клієнта в останній робочий день місяця відповідно до тарифів банку, а в пункті 3.1.8 цього договору зазначено, що банк зобов’язаний проводити нарахування відсотків за незнижувальними залишками вільних коштів на рахунку клієнта і зараховувати їх на рахунок клієнта в останній робочий день місяця відповідно до тарифів банку.
У пункті 17 розділу 3 “Розрахункове обслуговування” додатка № 1 до вказаного договору у переліку послуг по розрахунковому обслуговуванню зазначено: “відсотки на незнижувальні залишки на рахунках” та “відсотки на поточні залишки по рахунках”, – проте розмір нарахування відсотків не визначено.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження цими коштами.
Згідно із частиною 4 статті 1068 ЦК України клієнт зобов’язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Частиною 1 статті 1070 ЦК України встановлено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
Отже, договір банківського рахунка є відплатним для кожної із сторін, у зв’язку з чим банк зобов’язаний сплатити проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, а останній оплатити банку послуги за розрахунково-касове обслуговування рахунка.
Частиною 2 статті 1070 ЦК України визначено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлено договором, – у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Судами встановлено, що умовами договору від 21 травня 2001 року № 139/2733 передбачено обов’язок банку сплачувати проценти за користування грошовими коштами клієнта, але їх розмір не визначено, а вклади на вимогу від юридичних або фізичних осіб відповідачем не приймаються.
Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Згідно із частиною 1 статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, за відсутності встановлення у договорі банківського рахунка розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та не прийняття банком вкладів на вимогу, банк зобов’язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Ураховуючи наведене, постанова Вищого господарського суду України від 1 вересня 2010 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 111 23 – 111 25 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України, постановив:
Заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 1 вересня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111 16 ГПК України.
 
Головуючий                                                                                                О. І. Потильчак
Судді:                                                                                                          М. І. Балюк
                                                                                                                      В. П. Барбара
                                                                                                                      І. С. Берднік
                                                                                                                      С. М. Вус
                                                                                                                      О. В. Кривенда
                                                                                                                     В. В. Кривенко
                                                                                                                      Н. П. Лященко
                                                                                                                      В. Л. Маринченко
                                                                                                                      Л. Ф. Глос
                                                                                                                      Л. І. Григор’єва
                                                                                                                      В. В. Онопенко
                                                                                                                      Л. І. Охрімчук
                                                                                                                      В. С. Гуль
                                                                                                                      П. В. Панталієнко
                                                                                                                      В. І. Гуменюк
                                                                                                                      М. В. Патрюк
                                                                                                                      М. Б. Гусак
                                                                                                                      В. Ф. Пивовар
                                                                                                                      А. А. Ємець
                                                                                                                      П. П. Пилипчук
                                                                                                                      Т. Є. Жайворонок
                                                                                                                      В. В. Заголдний
                                                                                                                      Б. М. Пошва
                                                                                                                      О. Б. Прокопенко
                                                                                                                      Г. В. Канигіна
                                                                                                                      Я. М. Романюк
                                                                                                                      М. Р. Кліменко
                                                                                                                      Ю. Л. Сенін
                                                                                                                      П. І. Колесник
                                                                                                                      Ю. Г. Тітов
                                                                                                                      М. Є. Короткевич
                                                                                                                      О. А. Шаповалова
                                                                                                                      О. А. Коротких
                                                                                                                      В. Ф. Школяров
                                                                                                                      В. І. Косарєв
                                                                                                                      А. Г. Ярема
***

Правова позиція

Згідно ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
За відсутності визначення договором банківського рахунку розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та не прийняття банком вкладів на вимогу банк зобов’язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України за аналогією з договором банківського вкладу відповідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України.
Постанова Верховного Суду України від 06.06.2011 р. у справі № 3-51гс11

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>