Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва “Щодо перенесення строків сплати податкового зобов’язання” від 05.04.2013 р. у справі № 826/2229/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД м. КИЄВА
ПОСТАНОВА
від 05 квітня 2013 року Справа № 826/2229/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого – судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача – Ливинської М.В. (довіреність від 20.02.2013р.), Марахової Н.О. (довіреність від 20.02.2013р.). відповідача – Маісурадзе З.А. (довіреність від 03.04.2013р. № 614/9/10-130), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» до Окружної державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинним, недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0004113910 та зобов’язання внести зміни до облікової картки платника податків щодо зменшення сум податкових зобов’язань за результатами скасування спірного податкового повідомлення-рішення, – ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» (далі – ТОВ «СЕУК», позивач) з позовом до Окружної державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державна податкова служба (далі – ОДПС, відповідач) про визнання нечинним, недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0004113910 та зобов’язання внести зміни до облікової картки платника податків щодо зменшення сум податкових зобов’язань за результатами скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта камеральної перевірки від 16.11.2012р. № 1282/39-10/36048094 щодо порушення ТОВ «СЕУК» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання – податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 4 426 973, 00 грн., задекларованого в податковій декларації з цього податку за вересень 2012 року, нормативно не підтверджується. Зокрема, позивач наголошує на тому, що відповідно до приписів норм п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України останнім днем для подання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період вересень 2012 року було 22 жовтня 2012року. Тобто безпосередньо нормами податкового законодавства передбачено перенесення граничних термінів подання податкової звітності, в тому числі податкової звітності з податку на додану вартість. З урахуванням цього, та відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, останнім днем для сплати суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість (тобто 10-тим календарним днем, що настає за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації) за такою податковою декларацією позивача за вересень 2012 року було 01 листопада 2012 року. При цьому самостійно визначене грошове зобов’язання з названого податку за звітний (податковий) період вересень 2012 року підприємством сплачено 31 жовтня 2012 року згідно платіжного доручення від 31.10.2012р. № 7562, тобто в межах строків встановлених Податковим кодексом України.
Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 02.04.2013р. № 609/9/10-130. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що висновки податкового органу в акті камеральної перевірки від 16.11.2012р. № 1282/39-10/36048094 ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення не має. Зокрема, ОДПС, трактуючи норми п. 49.18, п. 49.20 ст. 49 та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, вказує на те, що відлік терміну 10-ти календарних днів наданих для самостійної сплати податкового зобов’язання необхідно відраховувати не від дня фактичної подачі платником податків податкової декларації з податку на додану вартість (в даному випадку від 23 жовтня 2012 року), а від останнього граничного строку для подання податкової декларації (тобто в даному випадку від 20 жовтня 2012 року).
В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представники відповідача в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що 16 листопада 2012 року працівником ОДПС була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «СЕУК» за вересень 2012 року (вх. № 9065326605 від 22.10.2012р.), за результатами якої складений Акт від 16.11.2012р. № 1282/39-10/36048094.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «СЕУК» порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених нормами п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України. А саме, відповідно до поданої ТОВ «СЕУК» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року (вх. № 9065326605 від 22.10.2012р.) підприємством задекларовано до сплати суму податку в розмірі 4 426 973, 00 грн. Станом на 30 жовтня 2012 року переплата по податку на додану вартість у ТОВ «СЕУК» становила 139 626, 29 грн. Граничний термін сплати податкового зобов’язання – 30 жовтня 2012 року.
Однак згідно платіжного доручення від 31.10.2012р. № 7562 підприємством грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 4 326 973, 00 грн. сплачено із затримкою на 1 день (фактично сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов’язання з урахуванням наявної переплати по цьому податку становить 4 287 346, 71 грн.).
При цьому фактів щодо допущення позивачем порушення термінів подання до податкового органу зазначеної Податкової декларації за вересень 2012 року в Акті камеральної перевірки не зафіксовано.
Не погоджуючись з висновками Акта камеральної перевірки позивач подав 22 листопада 2012 року до канцелярії ОДПС письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № SEUC12/11/2421 від 21.11.2012р.).
Відповідач своїм листом від 29.11.2012р. № 15253/10/39-147 «Про розгляд заперечення» залишив висновки зазначеного Акта камеральної перевірки без змін. В своєму листі податкова інспекція, зокрема, посилалася на те, що граничний термін подання декларації не переноситься.
04 грудня 2012 ОДПС на підставі вказаного вище Акта камеральної перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0004113910 (форми «Ш»), яким згідно ст. 126 Податкового кодексу України, у зв’язку з встановленням порушення підприємством п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 цього Кодексу (а саме: за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 4 287 346, 71 грн.) визначило ТОВ «СЕУК» штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10%, що складає 428 734, 67 грн.
Згідно рішення ДПС України від 11.02.2013р. № 1995/6/10-2215 за результатами розгляду скарги ТОВ «СЕУК» спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга підприємства – без задоволення.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі по тексту – ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов’язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У розумінні п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України): «грошове зобов’язання платника податків» – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39); «податкове зобов’язання» – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156).
Згідно із нормою частини 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов’язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому пунктом 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – підприємців – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу визначено, що податок на додану вартість – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов’язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Так, згідно п. 202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).
Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).
Разом з тим, в силу норм п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Також, відповідно до запроваджених цим Кодексом принципів податкового законодавства (ст. 4 ПК України), принцип «презумпції правомірності рішень платника податку» застосовується в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм податкового законодавства випливає, що граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року є операційний (банківський) день, що настає за вихідним – тобто 22 жовтня 2012 року (понеділок). Відповідно останній день строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання для позивача по такій Податковій декларації, встановленого п. 57.1 ст. 57 ПК України, припадав на 01 листопада 2012 року.
З огляду на вищенаведене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, судом вбачається, що позивач діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства при сплаті 31 жовтня 2012 року суми самостійно визначеного податкового зобов’язання в розмірі 4 326 973, 00 грн. згідно платіжного доручення від 31.10.2012р. № 7562.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо решти позовних вимог Товариства, то суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на те, що на момент розгляду справи суду не надано доказів того, що сума податкового зобов’язання, визначена спірним податковим повідомленням-рішення, рахується в обліковій картці позивача як податковий борг.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо податкового повідомлення – рішення та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення – рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн. відповідно до задоволених майнових вимог.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 – 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 04 грудня 2012 року № 0004113910.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57, ідентифікаційний код 36048094) 2 294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва “Щодо перенесення строків сплати податкового зобов’язання” від 05.04.2013 р. у справі № 826/2229/13-а

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>