Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 р. у справі № 5021/2827/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“21” березня 2012 р.                            Справа № 5021/2827/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М.,
суддя Гончар Т. В. ,
суддя Шевель О. В.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача не з’явився
відповідача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.12.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 655С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2012 р. у справі № 5021/2827/2011
за позовом ПП “Трек-Захід”, м. Луцьк
до ТОВ “Наддніпровський холдинг”, м. Конотоп, Сумська область
про стягнення 30867, 20 грн.
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2011 р. ПП “Трек-Захід” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ “Наддніпровський холдинг” заборгованості за надані йому транспортно-експедиційні послуги в сумі 30867,20 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.012012 р. по справі № 5021/2827/2011 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Наддніпровський холдинг” на користь ПП “Трек-Захід” заборгованість за договором № 2854 від 01.03.2010р. в сумі 19273,00 грн., 972,78 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 2000,00 грн. заборгованості за послуги за договором № 2854 від 01.03.2010р. провадження припинено. В частині стягнення 5594,20 грн. за простій автомобілю в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог ПП “Трек-Захід” про стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги в сумі 18437,00 грн. та стягнення 5594,20 грн. за простій автомобілів. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з урахуванням часткової оплати в ході розгляду справи складає 6836,00 грн., оскільки, як вважає відповідач, позивачем не надано доказів, які б підтверджували надання позивачем послуг на вказану ним суму.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2012 р., запропоновано надати до суду апеляційної інстанції позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу – письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач на виконання вимог ухвали апеляційного суду 14.03.2012 р. за вх. № 2279 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв’язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідачем 21.03.2012 р. за вх. № 2558 на виконання вимог ухвали апеляційного суду надано додаткові пояснення, в яких він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2012 р. у справі № 5021/2827/2011 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2010 року між ПП “Трек-Захід” та ТОВ “Наддніпровський холдинг” був укладений договір транспортного експедирування № 2854, відповідно до умов якого клієнт (відповідач) доручає, а експедитор (позивач) надає за плату і за рахунок клієнта транспортно-експедиторські послуги з організації та забезпечення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Згідно умов договору, експедитор надає послуги за заявками клієнта. (п.2.1.1.).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються на підставі виставлених експедитором рахунків протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом оригіналу єдиного міжнародного перевізного документа (CMR) та рахунку.
Відповідно до п. 4.4. договору, клієнт сплачує штраф за наднормативний простій автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано три заяви на транспортно-експедиторські послуги, а саме: заявка (довіреність) на міжнародне перевезення вантажу № ЗМ-1100148 від 16.05.2011р., заявка (довіреність) на міжнародне перевезення вантажу № ЗМ-1100190 від 06.07.2011р., заявка (довіреність) на міжнародне перевезення вантажу № ЗМ-1100240 від 17.08.2011р.
Згідно рахунків-фактур: № ЗМ-1100148 від 16.05.2011р., № ЗМ-1100190 від 06.07.2011р., № ЗМ-1100240 від 17.08.2011р. позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 37710,00 грн.
Крім того, позивачем були виставлені рахунки-фактури: № СФ-0000012 від 30.06.2011р., № СФ-0000014 від 22.07.2011р. на загальну суму 5594,00 грн. за простій автомобіля.
30.06.2011р. між сторонами був підписаний акт № РН-0000905 здачі-прийняття робіт (послуг) на суму 4000,00 грн. за простій автомобіля;
22.07.2011р. акт № РН-0000968 на суму 12682,00 грн. за послуги перевезення;
22.07.2011р. акт № РН-0000969 на суму 1594,20 грн. за простій автомобіля; 31.08.2011 року акт № РН-0001140 на суму 12591 грн. за послуги перевезення.
Акт здачі-прийняття робіт (послуг) № РН-0000904 від 30.06.2011р. на суму 12437,00 грн. за послуги перевезення, замовником не підписаний, але на підтвердження даного перевезення позивачем надано заявка № ЗМ-1100148 від 16.05. 2011 р., рахунок-фактура № ЗМ 1100148 від 16.05.2011 р., податкова накладна № 125 від 30.06.2011 р., міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 198664, на виконання вимог п. 3.3. договору.
Таким чином, загальна вартість перевезень за договором транспортного експедирування № 2854 від 01.03.2010 року склала 43304,20 грн.
Позивач зазначив, що відповідача за отримані транспортно-експедиційні послуги розрахувався частково 31.08.2011р. в сумі 8000,00 грн. та 07.09.2011р. в сумі 4437,00 грн.
Позивач 12.09.2011р. направив відповідачу претензію № 17 з вимогою сплатити 30867,20 грн. заборгованості за договором. Претензія була отримана відповідачем 20.09.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням.
В порушення взятих на себе зобов’язань за договором станом на 15.11.2011 р. відповідач заборгованість в повному обсязі не здійснив.
До відзиву відповідач додав копію платіжного доручення № 383 від 18.11.2011р. про сплату 4000,00 грн. за транспортні послуги згідно рахунку № ЗМ-1100240 від 17.08.2011р.
19.12.2011р. відповідач подав копію платіжного доручення № 38 від 16.12.2011р. про сплату 2000,00 грн. за транспортні послуги згідно рахунку № ЗМ-1100240 від 17.08.2011р.
Таким чином, відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині основного боргу в розмірі 2000,00 грн. судом першої інстанції було правомірно припинено провадження у справі за відсутністю в цій частині предмету спору.
Щодо не припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4000,00 грн. колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції в порушення приписів даної статті 80 ГПК України не припинив провадження у справі в цій частині, але при прийнятті оскаржуваного рішення врахував сплату відповідачем даної суми.
У відповідності до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Колегія суддів зазначає, що зазначене порушення норм процесуального права не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки місцевим господарським судом вірно визначена сума, яка підлягає стягненню і права сторін спору в цій частині жодним чином не порушені.
Отже, відповідач частково розрахувався за надані послуги за договором № 2854 від 01.03.2010р. в сумі 18437,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 12.07.2011р., 03.08.2011р. та 13.09.2011р. надсилав на адресу відповідача всі необхідні документи (міжнародні товарно-транспортні накладні та рахунки) для оплати послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір вартості міжнародного перевезення та суми, яка належить експедитору, відображається в рахунку та в акті виконаних робіт за надання транспортно-експедиторських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Пунктом 4.4. договору встановлено, що клієнт сплачує штраф за над нормативний простій автомобіля на завантаження/розвантаження/прикордонній митниці у зв’язку з неналежним оформленням документів (у т.ч. внаслідок несвоєчасного або неправильного оформлення клієнтом попереднього повідомлення/декларації).
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність“, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Позивачем не надано ані до суду першої інстанції, ану до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження того, що простій автомобіля стався з вини відповідача, зокрема у звязку з неналежним оформленням відповідачем документів, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що заявлені вимоги в сумі 5594,20 грн. за простій автомобілю задоволенню не підлягають.
З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 526, 530, 610, 929, 931 ЦК України та суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 19273,00 грн.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в розмірі 19273,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування суми основного боргу. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме те, що суму заборгованості відповідача перед позивачем становить 6836,00 грн., оскільки акт № РН -0000904 від 30.06.2011 р. не може свідчити про надання послуг позивачем, бо не містить всіх необхідних реквізитів, передбачених ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“, тому стягнення за даним актом є неправомірним.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, у відповідності п. 3.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються на підставі виставлених експедитором рахунків протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом оригіналу єдиного міжнародного перевізного документу та рахунку.
Договір сторін взагалі не містить посилання на акт виконаних робіт як підставу оплати чи документ, який підтверджує виконання зобов’язань за договором, а наданими доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором перевезення на підтвердження факту надання послуг по міжнародному перевезенню вантажу на суму 12437,00 грн. позивачем були надані заявка № ЗМ-1100148 від 16.05. 2011 р., рахунок-фактура № ЗМ 1100148 від 16.05.2011 р., податкова накладна № 125 від 30.06.2011 р., міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 198664, зміст та значення яких не заперечується відповідачем.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ “Наддніпровський холдинг”, м. Конотоп, Сумська області на рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2012 р. у справі № 5021/2827/2011 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2012 р. у справі № 5021/2827/2011 залишити без змін.
 
Головуючий суддя                               Слободін М.М.
Суддя                                                     Гончар Т. В.
Суддя                                                     Шевель О. В.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 р. у справі № 5021/2827/2011

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>