Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р.

Редакція: 23.01.2015 р.
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства фінансів України
від 23 січня 2015 року № 11
Методичні рекомендації
з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору
І. Загальні положення
1. Ці Методичні рекомендації застосовуються суб’єктами державного сектору для відображення в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи, визнані відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 122 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2010 року № 1202, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1018/18313 (із змінами) (далі – стандарт 122 «Нематеріальні активи»).
Методичні рекомендації не поширюються на гудвіл та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім стандарту 122 «Нематеріальні активи».
2. В цих Методичних рекомендаціях вживаються терміни, визначені в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі.
3. Господарські операції з надходження, руху та вибуття об’єктів інтелектуальної власності оформлюються суб’єктом державного сектору первинними документами, форми яких затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 року № 732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2004 року за № 1580/10179. Ці форми первинного обліку можуть застосовуватися для оформлення операцій з іншими нематеріальними активами із зазначенням у цьому разі назви і реквізитів форми щодо нематеріальних активів.
4. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з надходження, руху та вибуття нематеріальних активів здійснюється відповідно до Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями, затвердженої в установленому законодавством порядку.
II. Визнання та первісна оцінка нематеріальних активів
1. Нематеріальний актив визнається активом, якщо його можна ідентифікувати (може бути виділений чи відокремлений від інших активів) та існує ймовірність отримання суб’єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов’язаних з його використанням, та/або якщо він має потенціал корисності і його вартість може бути достовірно визначена.
2. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробок, визнається активом за умов, якщо суб’єкт державного сектору має:
намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
можливість отримання майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності від реалізації або використання нематеріального активу;
інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних із розробкою нематеріального активу.
3. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:
авторське та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);
права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові найменування тощо);
права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, розробки, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, право на використання економічних та інших привілеїв тощо).
4. Зарахування на баланс і використання придбаних (створених) об’єктів нематеріальних активів здійснюється на підставі відповідного первинного документа. При цьому в первинному документі зазначаються назви документів, згідно з якими такий об’єкт нематеріальних активів вводиться в господарський оборот, зокрема патент, свідоцтво, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності тощо.
На облік у складі нематеріальних активів беруться придбані права на володіння, користування та розпорядження об’єктом нематеріальних активів після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.
5. Об’єкт нематеріальних активів оцінюється за первісною вартістю, якою є:
вартість придбання у разі придбання за плату;
собівартість виробництва у разі самостійного виготовлення (створення);
справедлива вартість у разі отримання без оплати від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору);
первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів у разі отримання без оплати від суб’єктів державного сектору;
залишкова вартість переданого нематеріального активу у разі отримання у результаті обміну на інший актив.
6. У разі придбання об’єкта нематеріальних активів його первісна вартість складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.
Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі).
Первісна вартість об’єкта нематеріальних активів формується за рахунок капітальних та поточних витрат згідно з економічною класифікацією видатків бюджету.
7. Первісною вартістю об’єкта нематеріальних активів, отриманого у результаті обміну на інший актив, є залишкова вартість переданого об’єкта нематеріальних активів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то первісною вартістю отриманого об’єкта нематеріальних активів є його справедлива вартість на дату оприбуткування.
8. У разі безоплатного отримання об’єкта нематеріальних активів від суб’єктів державного сектору первісна вартість такого об’єкта дорівнює первісній (переоціненій) вартості нематеріальних активів суб’єкта державного сектору, що їх передав, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 6 цього розділу, з наведенням суми накопиченої амортизації.
Нематеріальні активи передаються разом з первинними документами (чи їх копіями) або обліковими регістрами (чи їх копіями), або іншими документами, в яких зазначено вартість придбання (створення) нематеріальних активів.
У разі якщо відсутня достовірна інформація щодо первісної вартості нематеріального активу, первісна вартість визначається на рівні справедливої вартості на дату отримання, оцінка якої проводиться відповідно до законодавства.
9. Первісна вартість об’єкта нематеріальних активів, створеного суб’єктом державного сектору, складається з витрат, які прямо пов’язані з його створенням (витрати на оплату праці, матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням цього нематеріального активу) та підготовкою його до використання (оплата реєстрації права, амортизація патентів, ліцензій тощо) у визначений спосіб.
10. У разі безоплатного отримання об’єкта нематеріальних активів від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору) первісна вартість такого об’єкта дорівнює його справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, які безпосередньо пов’язані з приведенням нематеріального активу у стан, придатний до використання за призначенням, та витрат, передбачених пунктом 6 цього розділу.
Отримання суб’єктами державного сектору нематеріальних активів як гуманітарної допомоги проводиться відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу», інших нормативно-правових актів.
Передача отримувачами гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або документами, що засвідчують фізичну особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученнями тощо).
Нематеріальні активи, отримані безоплатно у вигляді безповоротної допомоги, дарунка, приймаються комісією, створеною наказом керівника суб’єкта державного сектору, до складу якої обов’язково входить працівник бухгалтерської служби та для підпорядкованих суб’єктів державного сектору – представники суб’єкта державного сектору вищого рівня.
Комісія складає відповідний документ, в якому зазначаються найменування і вартість отриманих нематеріальних активів, на підставі якого операції з безоплатного отримання відображаються в бухгалтерському обліку.
Бухгалтерський облік надходження, переміщення та вибуття гуманітарної допомоги бухгалтерська служба та матеріально відповідальні особи відображають в облікових регістрах, але окремо від матеріальних цінностей, придбаних за рахунок коштів інших джерел надходжень.
11. Якщо актив не відповідає вказаним критеріям визнання нематеріального активу, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
12. Витрати на придбання, створення та поліпшення об’єктів нематеріальних активів, використання яких на дату балансу за призначенням не відбулося, відображаються у складі капітальних інвестицій в нематеріальні активи. Капітальні інвестиції в сумі таких витрат формують фонд у незавершеному капітальному будівництві.
Зарахування об’єктів капітальних інвестицій на підставі первинних документів до складу нематеріальних активів відображається з відповідним зменшенням капітальних інвестицій. Одночасно відображається збільшення фонду у необоротних активах та зменшення фонду у незавершеному капітальному будівництві.
13. Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на:
дослідження;
підготовку і перепідготовку кадрів;
створення, реорганізацію та переміщення суб’єкта державного сектору або його частини.
14. Після визнання та первісної оцінки нематеріальні активи зараховуються на баланс суб’єкта державного сектору за первісною вартістю та обліковуються у гривнях без копійок.
15. Для аналітичного обліку об’єктів права інтелектуальної власності, а також для аналітичного обліку групи однотипних за призначенням та умовами використання об’єктів, що надійшли в одному календарному місяці та одній відповідальній за їх використання особі, в бухгалтерській службі суб’єкта державного сектору відкривається інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів в одному примірнику на кожен об’єкт або групу об’єктів, яка заповнюється за даними відповідного первинного документа.
16. Об’єкт нематеріальних активів, наданий суб’єктом державного сектору, який є правовласником (ліцензіаром), в користування (при збереженні виключних прав на результат інтелектуальної діяльності), залишається на балансі правовласника (ліцензіара) із зазначенням в аналітичному обліку інформації про передачу цього об’єкта у користування іншій особі.
17. Об’єкт нематеріальних активів, отриманий в користування, обліковується суб’єктом державного сектору (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку в оцінці, визначеній виходячи із розміру винагороди, встановленого в договорі. При цьому платежі за надане право використання об’єктів інтелектуальної власності у вигляді періодичних платежів, обчислених у порядку та строки, встановлені договором, включаються ліцензіатом до витрат звітного періоду.
III. Оцінка після первісного визнання та переоцінка нематеріальних активів
1. Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та продовженням строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.
2. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта нематеріальних активів в придатному для використання стані та отримання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання або потенціалу корисності, пов’язаних з цим активом, до первісно оціненого рівня, включаються до складу витрат звітного періоду (річний збір за підтримання чинності патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок, за продовження строку дії свідоцтва на знаки для товарів і послуг тощо).
3. Суб’єкт державного сектору може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих об’єктів нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріальних активів переоцінюються всі інші об’єкти групи, до якої належить такий об’єкт нематеріальних активів (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).
4. Рішення про проведення переоцінки об’єктів нематеріальних активів суб’єктом державного сектору погоджується з органом, уповноваженим управляти об’єктами державної (комунальної) власності, якщо такий визначено.
Суб’єкти державного сектору нижчого рівня погоджують рішення про проведення переоцінки з суб’єктом державного сектору вищого рівня за відомчою підпорядкованістю.
Суб’єкти державного сектору, що мають подвійну підпорядкованість, рішення про проведення переоцінки погоджують з суб’єктом державного сектору вищого рівня, який затверджує кошторис.
5. Порогом суттєвості для проведення переоцінки нематеріальних активів приймається величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості нематеріальних активів від їх справедливої вартості.
Переоцінка об’єктів нематеріальних активів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі проводиться з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялась від їх справедливої вартості.
Якщо окремий об’єкт нематеріальних активів у складі групи переоцінених об’єктів нематеріальних активів не можна переоцінити (оскільки для нього не існує активного ринку), такий об’єкт відображається за його первісною вартістю за вирахуванням суми накопиченої амортизації та накопичених втрат від зменшення його корисності.
6. Переоцінена первісна вартість і накопичена амортизація об’єкта нематеріальних активів визначаються як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Якщо залишкова вартість об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта.
Відомості про зміни первісної вартості та суми накопиченої амортизації нематеріальних активів заносяться до інвентарної картки обліку об’єкта нематеріальних активів.
7. Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів зараховується до капіталу в дооцінках, а сума уцінки – до витрат звітного періоду, крім випадків, наведених у пункті 8 цього розділу.
8. Якщо до проведення дооцінок відбулася уцінка об’єкта нематеріальних активів, то сума його дооцінки визнається доходами суб’єкта державного сектору в сумі, що не перевищує суми зазначеної уцінки, із зарахуванням суми перевищення до капіталу в дооцінках звітного року.
Якщо до проведення уцінки відбулася дооцінка об’єкта нематеріальних активів, то сума його уцінки зараховується на зменшення капіталу в дооцінках, але не більше суми дооцінки, із включенням різниці до складу витрат звітного періоду.
9. Перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта нематеріальних активів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта нематеріальних активів щорічно у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, відноситься до накопиченого фінансового результату виконання кошторису з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках, а при вибутті об’єкта нематеріальних активів – на всю суму залишку перевищення сум попередніх дооцінок цього об’єкта нематеріальних активів над сумою попередніх уцінок.
IV. Амортизація нематеріальних активів
1. Об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується.
Вартість, яка амортизується, складається з первісної або переоціненої вартості нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість об’єкта нематеріальних активів прирівнюється до нуля, окрім випадків існування невідмовного зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання або якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.
2. Нематеріальний актив підлягає амортизації, коли має визначений строк корисного використання (експлуатації).
Об’єкти нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання (експлуатації) не амортизуються.
3. Нарахування амортизації об’єкта нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку його корисного використання, який встановлюється суб’єктом державного сектору при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс).
4. При визначені строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів ураховуються такі фактори:
моральний знос (амортизація), що передбачається;
залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів суб’єкта державного сектору;
очікуване використання нематеріального активу з урахуванням морального зносу (амортизації);
строки корисного використання (експлуатації) подібних нематеріальних активів;
правові або інші обмеження щодо строку корисного використання (експлуатації) нематеріального активу.
5. Вартість об’єкта нематеріальних активів розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисного використання (експлуатації) шляхом нарахування амортизації на дату балансу щокварталу діленням річної суми амортизації на 4.
Амортизація об’єкта нематеріальних активів нараховується з місяця, що настає за місяцем уведення цього об’єкта в господарський оборот.
Сума амортизації нематеріальних активів визначається в гривнях без копійок.
У разі передачі об’єкта нематеріального активу у випадках, передбачених законодавством, суб’єкт державного сектору, що його передає, нараховує амортизацію в місяці його передачі за повну кількість календарних місяців перебування його в експлуатації у звітному кварталі. При цьому місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Сума нарахованої амортизації відображається збільшенням суми витрат і збільшенням суми зносу (амортизації) нематеріальних активів.
Нарахування амортизації об’єкта нематеріальних активів припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття цього об’єкта.
6. Суб’єкти державного сектору амортизацію нематеріальних активів нараховують із застосуванням прямолінійного методу, відповідно до якого річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів.
7. Аналітичний облік накопиченої амортизації нематеріальних активів ведеться за об’єктами нематеріальних активів.
8. Строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів переглядається в кінці звітного року, якщо в наступному звітному році очікуються зміни строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод від його використання.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання в кінці кожного року оцінюються на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання та за відсутності таких ознак суб’єктом бухгалтерського обліку в державному секторі установлюється строк корисного використання таких нематеріальних активів.
Амортизація нематеріального активу нараховується виходячи з нового строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.
9. Після визнання втрат від зменшення корисності або після відновлення корисності об’єкта нематеріального активу, що амортизується, нарахування амортизації здійснюється виходячи з нової балансової (залишкової) вартості такого об’єкта і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання.
Балансова (залишкова) вартість об’єкта нематеріальних активів, збільшена внаслідок відновлення його корисності, не повинна перевищувати балансової (залишкової) вартості такого об’єкта, визначеної на дату відновлення корисності, без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності.
V. Облік зменшення та відновлення корисності нематеріальних активів
1. На дату річного балансу суб’єктом державного сектору самостійно оцінюються існуючі ознаки можливого зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів. Оцінка наявності цих ознак здійснюється з метою приведення балансової вартості нематеріальних активів у відповідність з очікуваною сумою відшкодування таких нематеріальних активів, виходячи з очікуваних обсягів майбутніх економічних вигід, які може забезпечити використання нематеріальних активів.
2. Про зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів можуть свідчити, зокрема такі ознаки:
зменшення ринкової вартості об’єкта нематеріальних активів протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалось;
відсутність потреби в послугах, надання яких пов’язане з використанням активу;
суттєві негативні зміни у технологічних, правових і політичних умовах, в яких діє суб’єкт державного сектору, та зміна рівня, способу використання активу, що відбулися протягом звітного періоду або очікуються найближчим часом;
застарілість, фізичне пошкодження активу;
рішення припинити створення активу до його завершення або доведення до робочого стану;
інше свідчення того, що ефективність активу є або буде значно меншою, ніж очікувалось.
3. За наявності ознак зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів суб’єкт державного сектору визначає суму його очікуваного відшкодування.
Незалежно від наявності ознак зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів суб’єкт державного сектору визначає на дату річного балансу суму очікуваного відшкодування об’єктів нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання і об’єктів нематеріальних активів, які не використовуються на дату річного балансу.
4. Втрати від зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів включаються до складу інших витрат звітного періоду з одночасним збільшенням суми зносу (амортизації) об’єкта нематеріальних активів.
Якщо об’єкт нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку за переоціненою вартістю, то сума втрат від зменшення корисності відображається у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 8 розділу ІІІ цих Методичних рекомендацій.
5. Якщо на дату річного балансу ознаки зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів перестали існувати, то суб’єкт державного сектору визначає і відображає вигоди від відновлення його корисності.
Про відновлення корисності об’єкта нематеріальних активів можуть свідчити, зокрема такі ознаки:
суттєве збільшення ринкової вартості об’єкта нематеріальних активів протягом звітного періоду;
суттєві позитивні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє суб’єкт державного сектору, що відбулися протягом звітного періоду;
зменшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотків або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво збільшити суму очікуваного відшкодування об’єкта нематеріального активу;
суттєві зміни об’єкта нематеріальних активів та/або способу його використання протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які позитивно вплинуть на діяльність суб’єкта державного сектору;
інші свідчення того, що ефективність використання об’єкта нематеріальних активів є або буде кращою, ніж очікувалось.
6. Сума вигід від відновлення корисності об’єкта нематеріальних активів відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу (амортизації) об’єкта нематеріальних активів.
Якщо об’єкт нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку за переоціненою вартістю, то сума вигід від відновлення корисності відображається у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 8 розділу III цих Методичних рекомендацій.
VI. Вибуття нематеріальних активів
1. Об’єкт нематеріальних активів списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання суб’єктом державного сектору надалі економічних вигід від його використання.
2. У разі вибуття нематеріального активу з балансу списуються його первісна (переоцінена) вартість та сума накопиченого зносу (амортизації).
3. Списання з балансу нематеріальних активів здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
4. Списання об’єкта нематеріальних активів оформлюється актом вибуття (ліквідації) об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів на кожний окремий об’єкт нематеріальних активів, який складається у двох примірниках комісією, призначеною наказом (розпорядженням) керівника (його заступника), підписується головою та членами комісії, особою, яка була відповідальною за використання об’єкта права інтелектуальної власності, затверджується керівником суб’єкта державного сектору.
5. Регістри аналітичного обліку об’єктів нематеріальних активів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття цих об’єктів.
6. Надходження, отримані в результаті продажу нематеріального активу, вважаються доходами відповідно до законодавства.
VII. Інвентаризація нематеріальних активів
1. Проведення інвентаризації нематеріальних активів та оформлення її результатів здійснюються в порядку, визначеному Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142.
При інвентаризації об’єктів нематеріальних активів їх наявність установлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) відповідні права. Зокрема, з метою ідентифікації об’єктів нематеріальних активів інвентаризаційна комісія пересвідчується у наявності та чинності документів, що засвідчують правомірність набуття прав власності чи їх частини на об’єкти інтелектуальної власності, – патентів, свідоцтв, дипломів, ліцензій, договорів тощо.
2. Інвентаризаційною комісією під час проведення інвентаризації складається інвентаризаційний опис (типова форма № НА-4), до якої заносяться об’єкти нематеріальних активів, ідентифіковані (виявлені) під час інвентаризації.
Інвентаризаційний опис нематеріальних активів складається на кожний окремий об’єкт нематеріальних активів чи групу однотипних за призначенням та умовами використання об’єктів нематеріальних активів, окремо за кожною особою, відповідальною за використання об’єкта чи групи об’єктів нематеріальних активів.
3. Виявлені за результатами інвентаризації об’єкти нематеріальних активів, які не відображені в бухгалтерському обліку, інвентаризаційною комісією заносяться до інвентаризаційного опису із зазначенням найменування і характеристики, первісної вартості і суми накопиченої амортизації, дати придбання і строку корисного використання. Одночасно комісією складається відповідний первинний документ на оприбуткування об’єкта нематеріальних активів. Виявлені в інвентаризаційних описах об’єкти нематеріальних активів як такі, що не відображені в бухгалтерському обліку, заносяться до звіряльної відомості.
4. Об’єкти нематеріальних активів, на які за результатами інвентаризації складені акти введення в господарський оборот та визначена їх вартість, зараховуються до складу нематеріальних активів.
Об’єкти нематеріальних активів, які були отримані суб’єктом державного сектору безоплатно, виявлені інвентаризацією як такі, що не були зараховані на баланс суб’єкта державного сектора, після оформлення відповідного первинного документа зараховуються до складу нематеріальних активів.
Директор Департаменту податкової,
митної політики та методології
бухгалтерського обліку

М. О. Чмерук

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>