Лист Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників “Щодо застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість” від 18.09.2015 р. № 21449/10/28-10-06-11

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Міжрегіональне головне управління ДФС –
Центральний офіс з обслуговування великих платників
ЛИСТ
від 18.09.2015 р. № 21449/10/28-10-06-11
Щодо застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість
Міжрегіональним головним управлінням ДФС – офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист підприємства щодо застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість (п. 26 прим. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України), за результатом та в межах повноважень повідомляємо наступне.
У зв’язку з надходженням численних запитів платників податків про застосування положень Податкового кодексу України (далі – Кодекс) з питань кваліфікації платежів за надання права на використання комп’ютерної програми починаючи з 01 січня 2015 року Державною фіскальною службою України листом від 18.08.2015 № 30644/7/99-99-19-02-17 надано відповідне роз’яснення та повідомлено, зокрема, наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у редакції, що набула чинності з 01.01.02015, роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
також не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.
Законодавство України про авторське право та суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), законів України 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ “По авторське право і суміжні права” (далі – Закон №3792), “Про кінематографію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про видавничу справу”, 23 березня 2000 року № 1587-ІІІ “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм, баз даних” (далі – Закон № 1587) та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб`єктів авторського права і суміжних прав.
Відповідно до ст. 435 ЦКУ первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Об`єктами авторського права є твори, зокрема, комп`ютерні програми. Комп`ютерні програми охороняються як літературні твори (п.п. 2 п. 1 та п. 4 ст. 433 ЦКУ).
Автору твору належать особисті немайнові права (ст. 423 та ст. 438 ЦКУ) та майнові права інтелектуальної власності (ст. 440 ЦКУ).
Статтею 1107 ЦКУ визначені види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об`єкта права інтелектуальної власності, до яких, зокрема, належать ліцензія або ліцензійний договір.
Таким чином, права на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть передаватись за ліцензією або ліцензійним договором.
Відповідно до ст.. 1108 ЦКУ особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).
Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону (п. 3 ст. 1108 ЦКУ).
Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.
Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншими особам ліцензій на використання об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об`єкта у зазначеній сфері.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на в використання цього об`єкта у зазначеній сфері.
Пунктом 9 ст. 1109 передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними.
Враховуючи зазначене, висновок чи підпадає з метою оподаткування той чи інший платіж за використання комп`ютерної програми під визначення роялті, може бути зроблений на підставі аналізу умов договору, а саме: чи обмежені умови використання такої програми за її функціональним призначенням та чи передбачають умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності права щодо продажу, оприлюднення окремих видів інтелектуальної власності.
Крім того, для цілей оподаткування слід враховувати фактичне використання придбаної комп`ютерної програми: за функціональним призначенням чи з іншою метою (для розробки на її базі інших програм, продажу іншому споживачу).
Так, якщо винагорода сплачується за користування копією комп’ютерної програми кінцевим користувачем за функціональним призначенням, то така винагорода не є роялті для цілей оподаткування.
Питання 8: Як оподатковуються ПДВ операції з постачання примірників об`єктів інтелектуальної власності, зокрема комп`ютерних програм?
Відповідь: Якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання ліцензіату права на використання програмного забезпечення без можливості продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»), то отримання ліцензіаром платежу від ліцензіата як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу.
Якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання ліцензіату права на використання програмного забезпечення з можливістю продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання обмежені функціональним призначенням такого програмного забезпечення і його відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»), то отримання ліцензіаром платежу від ліцензіата як винагороди за надання вказаного права не буде вважатися роялті та відповідно на таку операцію поширюватиметься режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 261 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу.
Слід зазначити, що відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо Міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над положеннями Кодексу та містять власні визначення понять та положень, то для визначення відповідних понять застосовуються положення такого міжнародного договору.
Лист Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників “Щодо застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість” від 18.09.2015 р. № 21449/10/28-10-06-11

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>