Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 р. у справі № 0670/9094/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.,
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
УХВАЛА
іменем України
“29” травня 2013 р.                           Справа № 0670/9094/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді                                      Зарудяної Л.О.
суддів:                                                         Кузьменко Л.В.
         Шевчук С.М.,
при секретарі                                               Хаюк Т.В. ,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_3, представника за довіреністю,
від відповідача: Рудківської Т.М., представника за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від “05” квітня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_7 до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені.
Визнано нечинним та скасовано податкове-повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.06.2011 р. №0001701740.
Визнано нечинним та скасовано податкове-повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.09.2011 р. №0004421740.
Визнано частково нечинним та скасовано податкове-повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.06.2011 р. №0001691740 в сумі 2 165,03 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.
Приватний підприємець ОСОБА_7 звернувся до суду з вказаним позовом в якому з врахуванням уточнень просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення – рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції №0001701740 від 24.06.2011 року, №0004421740 від 01.09.2011 року, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0001691740 від 24.06.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи в розмірі 2165,03 грн..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що висновки, викладені в акті №206/17/НОМЕР_1 від 10.06.2011 року, на підставі якого було винесені податкові повідомлення – рішення від 24.06.2011 року №0001701740, №0001691740, є неправомірними та такими, що суперечать законодавству, а сам акт складений з порушенням Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з 16 травня 2011 року по 03 червня 2011 року посадовою особою Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємця ОСОБА_7 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого платником занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року в розмірі 69595,60 грн., та ст.7, п.19 а, ст.19, п.22.3 ст.22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12, у зв’язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю за перевіряємий період в сумі 2189,78 грн.
За результатами перевірки було складено акт від 10.06.2011 року №206/17/НОМЕР_2 на підставі якого були винесені податкові повідомлення – рішення від 24.06.2011 року №0001701740, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 86994,50 грн., в т.ч. 69595,60 – за основним платежем, 17398,90 грн. – за штрафними санкціями та №0001691740, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності в сумі 2189,78 грн., в т.ч. 2189,78 грн. – за основним платежем.
30 червня 2011 року Приватним підприємцем ОСОБА_7 було подано скаргу на податкові повідомлення – рішення від 24.06.2011 року №0001701740, №0001691740 до Державної податкової адміністрації у Житомирській області.
За результатом розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Житомирській області було винесено рішення з урахуванням якого Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією було винесене додаткове повідомлення – рішення від 01.09.2011 року №0004421740, яким збільшено позивачу суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2890,00 грн., в т.ч. 2890,00 грн. – за штрафними санкціями.
Податкове повідомлення – рішення від 24.06.2011 року №0001701740, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 86994,50 грн., в тому числі 69595,60 грн. – основний платіж та 17398,90 грн. – штрафні санкції, ґрунтується на висновках акту перевірки про обов’язок позивача зареєструватися з 01.08.2009 року платником податку на додану вартість, що зумовило заниження податкових зобов’язань з ПДВ за період з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року в розмірі 69595,60 грн. при цьому в акті перевірки посилається на вимоги пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2, п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” (а.с.31).
Задовольняючи позовні вимоги про скасування вказаного податкового повідомлення- рішення, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до вимог п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” , особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), внаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов’язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач укладав цивільно-правові угоди (договори), внаслідок виконання яких планувалося би здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищував би протягом звітного податкового періоду у два чи більше рази суму, визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, (тобто 600000,00 грн.), що стало би причиною обов’язкової реєстрації платником ПДВ.
Як вбачається із змісту п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума 300000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, при перевищенні якої особа підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ, обраховується без врахування суми ПДВ у ціні придбаних та проданих товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи стверджується, що за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року загальна сума від здійснення ПП ОСОБА_7 своєї господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню, сукупно складає 301816,00 грн.
Проте, при розрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців перевіряючими не було відраховано з цієї суми податок на додану вартість, як того вимагає пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого податковий орган дійшов до помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої цією нормою граничної суми в 300000 грн., доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року за № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (діє з 31.01.2011 року, зареєстрований в Мін’юсті України 12.01.2011 року за № 34/18772), та згідно вимог наказу – факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, в акті наводяться регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Актом Коростишівської МДПІ від 10.06.2011 року за №206/17/НОМЕР_1 зазначено перевищення обсягу виручки та розмір 301816,00 грн. (а.с.33), однак, відсутні будь-які дані розрахунку вказаної суми.
Крім того, позивачем в період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року отримані кошти від здійснення господарської діяльності в сумі 2006,55 грн. було видано з каси магазину при поверненні товару, що підтверджується копією аркушів КОРО (а.с.200-207).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов’язку реєструватися платником податку на додану вартість у цьому періоді та нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у позивача не було.
Податкове повідомлення – рішення від 01.09.2011 року №0004421740, яким збільшено позивачу суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2890,00 грн., в т.ч. 2890,00 грн. – за штрафними санкціями ґрунтується на тому, що позивачем не подавались декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року – грудень 2010 року.
Суд першої інстанції правильно вказав, що відсутність визначеної законом підстави для обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової звітності з названого податку.
Податкове повідомлення – рішення від 24.06.2011 року №0001691740 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи в розмірі 2165,03 грн. ґрунтується на тому, що позивачем у господарській діяльності використовується частина магазину за адресою: АДРЕСА_1, іншу частину приміщення ПП ОСОБА_7 здає в оренду ПП ОСОБА_8, а отже господарські витрати (охорона, світло, вода, газ і т.д.) позивачем повинно було включатися до валових витрат частково, а не в повному обсязі наслідком чого є зменшення валових витрат на суму 14433,67 грн. (а.с.28). При цьому посилається на порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, п.19 а, ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”
Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.
При розрахунку оподаткованого доходу (сукупного чистого доходу) від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями.
Згідно з п.п. а) п. 19.1. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов’язані: вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Відповідно до абзацу 3 статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.
З матеріалів справи суд вбачає, що між позивачем та ПП ОСОБА_8 був укладений договір оренди частини приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1″ від 01.02.2011 року.
При цьому договори щодо господарських витрат, а саме договір про надання послуг постачання холодної води і водовідведення (а.с.149-151), договір про сервісне обслуговування реєстраторів розрахункових операцій (а.с.152), договір централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації і реагуванню ТЗ НЦС на відповідні сигнали (а.с.153-154), договір про постачання електричної енергії споживачам (а.с.155), договір про надання послуг на вивезення сміття і твердих побутових відходів (а.с.157) договір на поставку природного газу та надання послуг з постачання (а.с.158-159), договір про надання послуг з транспортування природного газу (а.с.160-161), були укладені позивачем на все приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1″.
Витрати понесені за вищезазначеними договорами підтверджуються рахунками-фактурами, рахунками, видатковими накладними, фіскальним чеком та квитанціями (а.с.163-191).
Судом першої інстанції встановлено, що всі витрати за користування комунальними послугами оплачуються Орендодавцем (ПП “ОСОБА_7) самостійно, згідно укладених договорів між ним та газо -, енерго -, теплопостачальними організаціями і комунальним підприємствами, що знайшло своє відображення в договорі оренди частини приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1″. Протилежне відповідачем ні в акті перевірки ні в судовому засіданні не доведено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що податкове повідомлення – рішення від 24.06.2011 року №0001691740 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи в розмірі 2165,03 грн. є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги. Рішення суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від “05” квітня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя                                                 Л.О. Зарудяна
Cудді:                                                                      Л.В. Кузьменко
          С.М. Шевчук
Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 р. у справі № 0670/9094/11

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>