ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
від 15 жовтня 2014 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого – Олійник А. С., суддів – Амеліна В. І., Гончара В. П., Дербенцевої Т. П., Савченко В. О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” до ОСОБА_3 про стягнення коштів у порядку регресу, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” на рішення апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року, встановила:
У березні 2013 року приватне акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія” (далі – ПАТ “Українська транспортна страхова компанія”) звернулось до суду з указаним позовом, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що 23 квітня 2012 року по вул. Бальзака в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортних засобів: автомобіля “Lancia Thema”, д. н. з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля “Hyundai Tucson”, д. н. з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На підставі полісу обов’язкового страхування від 21 квітня 2012 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в приватному акціонерному товаристві “Українська транспортна страхова компанія” (далі – ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія”). Відповідно до експертної оцінки від 17 квітня 2012 року N 2820 вартість матеріальних збитків, завданих транспортному засобу – автомобілю “Hyundai Tucson”, д. н. з. НОМЕР_2, становить 13618 грн. 02 коп. 20 серпня 2012 року ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія” здійснило виплату потерпілій ОСОБА_4 страхового відшкодування в розмірі 13618 грн. 02 коп. ОСОБА_3 як особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, не виконав обов’язку щодо письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку в триденний строк, тому позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплачене потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 13618 грн. 02 коп.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія” в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 13618 грн. 02 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ПАТ “Українська транспортна страхова компанія” просить скасувати вказане рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення апеляційного суду таким вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу, суд першої інстанції виходив з того, що останній у встановлений Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” строк не повідомив у письмовій формі страховика про настання страхового випадку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що відповідач з поважних причин не мав можливості повідомити в триденний строк страховика про настання страхового випадку, оскільки в день ДТП був госпіталізований.
Проте, з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судами встановлено, що 23 квітня 2012 року по вул. Бальзака в м. Києві сталась ДТП за участю транспортних засобів: автомобіля “Lancia Thema”, д. н. з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля “Hyundai Tucson”, д. н. з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підставі полісу обов’язкового страхування від 21 квітня 2012 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія”.
Відповідно до експертної оцінки від 17 квітня 2012 року № 2820 вартість майнових збитків, завданих транспортному засобу – автомобілю “Hyundai Tucson”, д. н. з. НОМЕР_2, становить 13618 грн. 02 коп.
20 серпня 2012 року ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія” здійснило виплату потерпілій ОСОБА_4 страхового відшкодування в розмірі 13618 грн. 02 коп.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п. ґ ч. 1 ст. 38.1 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Відповідно до п. 33.1.4 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.
ОСОБА_3 з письмовою заявою про настання страхового випадку до ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія” не звертався.
Як роз’яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 01 березня 2013 року № 4 “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов’язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках – МТСБ України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленого МТСБ України зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач у порушення вимог Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не повідомив страховика в письмовій формі про настання страхового випадку, тому з нього на користь ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія” в порядку регресу підлягає стягненню виплачене потерпілій особі страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яке не відповідає вимогам закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах ухвалила:
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України зрозгляду цивільних і кримінальних справ “Про стягнення коштів у порядку регресу” від 15.10.2014 р. № 6-5437св14