Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012 р. № К-18043/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року                                   м. Київ                                              К-18043/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Енергодар Запорізької області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009

у справі № 5/366/07-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промстройкомплект” (далі –Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.01.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 00001492301/2, прийняте у вересні 2007 року. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що на момент здійснення спірних операцій з поставки Товариству товарів постачальники позивача не мали дефектів у правовому статусі, тоді як подальше скасування державної реєстрації цих постачальників та анулювання їх реєстрації як платників ПДВ не позбавляє правового значення первинні документи (зокрема, податкові накладні), складені ними до такого анулювання. До того ж, за висновком судів, власне наявність окремих недоліків у податкових накладних не є підставою для висновку про незаконність включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за цими накладними.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності постачальників позивача (що стало підставою, зокрема, для втрати ними податкового статусу) свідчить про те, що складені цими постачальником податкові накладні не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, та, відповідно, бути підставою для податкового обліку Товариства. До того ж, за посиланням ДПІ, відсутність обов’язкових реквізитів у податкових накладних позбавляє їх сили первинних документів.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 31.12.2006, оформлену актом від 25.05.2007 № 7/23-0/23877251.

За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 17454,21 грн. (у тому числі 11636,14 грн. за основним платежем та 5818,07 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. В основу здійсненого донарахування ДПІ покладено висновок про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту у перевіреному періоді відповідних сум ПДВ за податковими накладними, складеними контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю «Кас-М»та приватним підприємством «Юнг») за наслідками виконання операцій з поставки позивачеві товарів, з огляду на подальше скасування державної реєстрації цих постачальників та анулювання їх свідоцтв як платників ПДВ з причин фіктивності їх діяльності. Крім того, податковим органом не було визнано право позивача на податковий кредит за податковою накладною, складеною закритим акціонерним товариством «Запоріжжя-Авто»з причин незазначення у цій накладній місця знаходження продавця, як того вимагає підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, на момент здійснення спірних господарських операцій (за якими податкова інспекція визнала необґрунтованим включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту) постачальники позивача (товариство з обмеженою відповідальністю «Кас-М»та приватне підприємство «Юнг») мали необхідний обсяг податкової правосуб’єктності, позаяк були зареєстрований платниками ПДВ в установленому порядку. Усі ж операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення його юридичної особи, не можуть автоматично розглядатися як такі, що позбавлені правового значення, в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

В свою чергу, скаржником не подано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності названих контрагентів або про допущені ним порушення податкового законодавства (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Власне реальність виконання спірних операцій з поставки, на підставі яких Товариством було сформовано дані податкового обліку, ДПІ не заперечується. Будь-яких обставин на підтвердження факту недобросовісності саме позивача як платника податків, що виключають його право на отримання податкової вигоди, податковим органом не зазначено.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи, згідно з якою наявність в накладних позивача незначних недоліків в заповненні, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі податкові накладні правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

З урахуванням викладеного попередні інстанції цілком обґрунтовано визнали протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Енергодар Запорізької області відхилити.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009 у справі № 5/366/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                                М.І. Костенко

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012 р. № К-18043/09

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>