Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо використання факсимільного відтворення підпису” від 06.10.2014 р. у справі № 2а-16034/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 06 жовтня 2014 року № К/800/38407/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого                                                                                                         Кошіля В.В.
Суддів                                                                                                                     Борисенко І.В.
          Моторного О.А.
при секретарі Сватко А.О.
за участю представників сторін:
позивача – Ярошенко О.О.
відповідача – Жукової В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013
у справі № 2а-16034/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.07.2012 № 0000812202 та № 0000822202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 в задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв’язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на правонаступника – Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Вассма» при взаєморозрахунках з ТОВ «Кастом-Трейд Україна» та ТОВ «Омега Імпорт» за травень 2011 року, складено акт № 358/22-2/33937992 від 19.06.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, п. п. 1, 2, 3 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п. п. 2.4, 2.5, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 1 308 713 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, п. п. 1, 2, 3 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 138 011 грн.
На підставі результатів вказаної перевірки, 10.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000812202 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1 138 012 грн., в т.ч.: 1 138 011 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0000822202 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1 308 713 грн. основного платежу.
Донараховуючи грошове зобов’язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з безтоварності господарських операцій між ТОВ «Торговий дім «Вассма» та ТОВ «Кастом-Трейд Україна», TOB «Омега Імпорт» за травень 2011 року.
Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських відносин з TOB «Кастом-Трейд Україна» та TOB «Омега Імпорт» за договорами купівлі-продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 позивачем було надано до суду копії зазначених договорів, видаткові накладні, вантажно-митні декларації, подорожні листи, подорожні листи службового легкового автомобіля, платіжні доручення та банківські виписки.
В договорах № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 підпис від імені директора позивача Власенка А.І. був відтворений факсимільним способом. Зазначений факт був встановлений під час проведення перевірки та не заперечувався позивачем.
Додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 12/01/11 від 12.01.2011, укладений з TOB «Кастом-Трейд Україна» містить обопільну згоду сторін на використання факсимільного відтворення підпису, а також зразок факсимільного відтворення підпису керівника TOB «Торговий дім «Вассма». Додаток № 1 підписаний власноручно директором позивача Власенком А.І. і директором TOB «Кастом-Трейд Україна» Цокало І.І.
Додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 31/01/11 від 31.01.2011, укладений з TOB «Омега Імпорт» містить обопільну згоду сторін на використання факсимільного відтворення підпису, а також зразок факсимільного відтворення підпису керівника TOB «Торговий дім «Вассма». Додаток № 1 підписаний власноручно директором позивача Власенком А.І. і директором TOB «Омега Імпорт» Койчевим С.І.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що договори купівлі-продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 були укладені з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на те, що додатки № 1 є частинами зазначених договорів, а отже є чинними тільки після їх укладання, тому не можуть надавати позивачу права на використання факсимільного підпису при укладанні самих договорів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що відтворення факсимільним способом підпису керівника TOB «Торговий дім «Вассма» було передбачене договорами, які товариство укладало із своїми контрагентами; підтвердженням фактичного руху товарів та коштів при здійсненні господарських операцій за участю контрагентів – ТОВ «Кастом-Трейд Україна» та ТОВ «Омега Імпорт».
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з п. 3 ст. 207 цього Кодексу використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як встановлено матеріалами справи, договори купівлі-продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011, з урахуванням додатків № 1 до цих договорів є правочинами, які містять: письмову згоду сторін щодо використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису директора позивача Власенка А.І.; зразок факсимільного відтворення підпису директора позивача Власенка А.І.; відбиток печатки позивача, яким посвідчено власноручний підпис директора позивача Власенка А.І.
Відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
Таким чином, використання факсимільного відтворення підпису керівника ТОВ «Торговий дім «Вассма» при оформленні первинних документів у взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Кастом-Трейд Україна» і ТОВ «Омега Імпорт» було цілком законним, оскільки відповідало вимогам, встановленим Цивільним кодексом України і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 – 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 – 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 – 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.
Однак, як встановлено матеріалами справи, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами на купівлю-продаж товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).
Згідно з п. 198.2 ст. 198   ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: – ТОВ «Кастом-Трейд Україна» та ТОВ «Омега Імпорт», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є  вірним, а касаційна скарга відповідача – необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Допустити заміну по даній справі відповідача – Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником – Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо використання факсимільного відтворення підпису” від 06.10.2014 р. у справі № 2а-16034/12/2670

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>