Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо невідповідності підписів у податковій накладній підписам уповноважених осіб” від 20.02.2013 р. у справі № 2-а-4468/08/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 20 лютого 2013 року № К-578/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Ритова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року
у справі № 2-а-4468/08/0470
за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
за участю Прокуратури Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -
ВСТАНОВИЛА :
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі – відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000341742/0 від 24 квітня 2008 року (в редакції уточнення до позовної заяви від 18 серпня 2008 року).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000341742/0 від 24 квітня 2008 року.
В касаційній скарзі Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області провела планову перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 00010/171/НОМЕР_1 від 14 квітня 2008 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємцю донараховано податку на додану вартість на суму 1365922,02 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту жовтня 2007 року частину податку на додану вартість у сумі 15884,59 грн. по податковій накладній № 28 від 28 вересня 2007 року, виписаній ТОВ «Альфа-СТ», оскільки вказана податкова накладна була отримана підприємцем у вересні 2007 року; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту жовтня 2007 року суму податку на додану вартість 106251,43 грн. за податковими накладними, перелік яких наведено в акті перевірки, виписаними ПП «Ж.Е.В.», оскільки згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 09 квітня 2008 року № 69/04-12 підписи у податкових накладних не відповідають підписам осіб, уповноважених ПП «Ж.Е.В.», а саме: засновнику підприємства -ОСОБА_2 і директору підприємства -ОСОБА_3; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту жовтня – листопада 2007 року суму податку на додану вартість 506846,50 грн. за податковими накладними, перелік яких наведено в акті перевірки, виписаними ТОВ «Трейдер-888», які завірені факсимільним підписом; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту вересня – листопада 2007 року суму податку на додану вартість 659189,90 грн. за податковими накладними, перелік яких наведено в акті перевірки, виписаними ТОВ «Приватресурсінвест», які завірені факсимільним підписом; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту червня – липня 2007 року суму податку на додану вартість 77749,60 грн. за податковими накладними, перелік яких наведено в акті перевірки, виписаними ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД», які завірені факсимільним підписом.
24 квітня 2008 року Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000341742/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2048883,03 грн., у тому числі: 1365922,02 грн. -за основним платежем, 682961,01 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що факти порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені в акті перевірки, є доведеними.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність можливість використання платником податку права на податковий кредит від моменту його виникнення; висновки спеціаліста про виконання підписів у податкових накладних ПП «Ж.Е.В.» «однією особою» чи «другою особою» не даються підстав стверджувати про недійсність таких податкових накладних; використання факсимільного підпису при оформленні податкових накладних не суперечить вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» пов’язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичною поставкою товарів (робіт, послуг), у ціні яких цей податок сплачений.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечувалось податковим органом під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, фактичне виконання господарської операції між позивачем та ТОВ «Альфа-СТ», на підставі якої останнім було виписано податкову накладну № 28 від 28 вересня 2007 року, Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області не заперечувалось.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність можливість використання платником податку права на податковий кредит від моменту його виникнення.
Згідно з положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що використання факсимільного підпису при оформленні податкових накладних не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням того, що між позивачем та ТОВ «Трейдер-888», ТОВ «Приватресурсінвест», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» були укладені угоди про використання факсимільного відтворення підпису (арк. справи 85-87).
Колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність посилань податкового органу в обґрунтування правомірності визначення податкових зобов’язань на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 09 квітня 2008 року № 69/04-12, оскільки висновки спеціаліста про виконання підписів у податкових накладних ПП «Ж.Е.В.» «однією особою» чи «другою особою» не даються підстав стверджувати про недійсність таких податкових накладних, з урахуванням того, що згідно пояснень, наданих засновником ПП «Ж.Е.В.»-ОСОБА_2, первинні бухгалтерські документи від імені ПП «Ж.Е.В.» він підписував особисто (арк. справи 126).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу суми податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2048883,03 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Фермерського господарства “Є-Надія” задовольнити.
Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2011 р. у справі № 11/5025/490/11.
Прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити. Зустрічний позов Фермерського господарства “Є-Надія” задовольнити повністю.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо невідповідності підписів у податковій накладній підписам уповноважених осіб” від 20.02.2013 р. у справі № 2-а-4468/08/0470

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>