Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо неможливості формування податкового кредиту та валових витрат платника на підставі первинних документів, які складені від імені постачальників невстановленими особами” від 12.07.2012 р. у справі № 2а-1405/10/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 12 липня 2012 року № К/9991/10767/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. – головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,
при секретарі Сватко А.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс” (далі -Товариство)
на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012
у справі № 2а-1405/10/2470
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі -ДПІ)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -Єфтемія Р.Ф.,
відповідача -не з’явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.11.2009 № 0001850231/0 та від 04.11.2009 № 0001860231/0.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, у позові відмовлено з тих мотивів, що первинні документи,  складені від імені постачальників невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат платника.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що реальність виконання спірних операцій з поставки підрядних робіт підтверджується документально, що, в свою чергу, обумовлює право позивача на податкову вигоду за наслідками здійснення цих операцій.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, оформлену актом від 28.10.2009 № 3563/23-3/14268077. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у перевіреному періоді Товариством (підрядник) було укладено із замовниками – Путильською районною державною адміністрацією та Управлінням капітального будівництва Чернівецької облдержадміністрації -договори підряду, умовами яких передбачалося виконання позивачем аварійно-відбудовних робіт районного будинку культури в обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією; оплата виконаних робіт здійснювалася за рахунок бюджетних коштів. На виконання своїх договірних зобов’язань позивачем було залучено до підрядних робіт субпідрядників -товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Афіна», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Наша скарбниця»та товариство з обмеженою відповідальністю «Реалстрой». З огляду на факт реєстрації вказаних субпідрядників на підставних осіб, які заперечують свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності, та відсутність доказів реальної поставки ними підрядних робіт позивачеві ДПІ було зроблено висновок про те, що ці операції не мали реального характеру, а перерахування Товариством коштів на оплату таких робіт здійснювалося виключно з метою створення імітації руху активів для одержання податкової економії. На підставі цього податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 420 167,20 грн. (у тому числі 297 292 грн. за основним платежем та 122 875,20 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2009 № 0001850231/0 та податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 464 431,50 грн. (у тому числі 309 621 грн. за основним платежем та 154 810,50 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2009 № 00018602310/0.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За визначенням, наведеним у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що правоутворюючим фактом, з якими чинне законодавство пов’язує виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
Відмовляючи у задоволенні цього позову суди послалися, зокрема, на те, що складені контрагентами позивача первинні документи не містять обов’язкового реквізиту -підпису уповноваженої особи, а відтак не можуть засвідчувати факт поставки спірних підрядних робіт (послуг).
Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки, як встановлено судами, подані контрагентами позивача звітні документи містять недостовірні відомості щодо особи, уповноваженої платником податку (постачальником) здійснювати поставку товарів (послуг), слід погодитися з висновками судів про те, що самі по собі такі документи не можуть підтверджувати право позивача на податкову вигоду. Так само і власне сплата грошових коштів платником за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) не може бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.
Інших доказів, які можуть свідчити про дійсне виконання субпідрядниками Товариства робіт з ремонту вказаного приміщення у відповідних обсягах та вартості, позивачем не подано. А відтак суди цілком обґрунтовано відмовили у задоволенні цього позову, в зв’язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс”  залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-1405/10/2470 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо неможливості формування податкового кредиту та валових витрат платника на підставі первинних документів, які складені від імені постачальників невстановленими особами” від 12.07.2012 р. у справі № 2а-1405/10/2470

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>