Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ” від 20.01.2015 р. у справі № 2а-911/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 20 січня 2015 року К/800/1803/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача
Голубєвої Г.К.
 

 

Суддів
Борисенко І.В.
Костенка М.І.
 

при секретарі судового засідання:

Мосійчук І.М.,
 
розглянувши касаційну скаргу Первомайської об’єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року
та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року
у справі № 2а-911/11/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурівський олійноекстракційний завод»
до Первомайської об’єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2011 року ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод» звернулося до суду з позовом до Первомайської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442301/0 від 20.09.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року у розмірі 1823005,00 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000442301/0 від 20.09.2010 року в сумі зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 1734093,25 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Первомайською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року.
За результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97-ВР), а саме: акти виконаних робіт, що підтверджують фактичне виконання робіт за договором будівельного підряду ТОВ «Будівельне управління № 77» оформлені неналежним чином (на актах виконаних робіт факсимільний підпис і печатка генпідрядника); з постачальником ТОВ «Інфоком» відсутня сплата за виконані роботи, а по виконаним роботам на підставі видаткової накладної № РН 0000293 від 24.05.2010 року та видаткової накладної №РН 0000275 від 13.05.2010 року відсутні акти виконаних робіт.
За наслідками даної перевірки та на підставі вищезазначеного податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 000442301/0 від 20.09.2010 року
Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будівельне управління № 77» 29.07.2009 року було укладено договір генерального підряду № 77 на проведення будівництва. 30.07.2009 року сторонами була укладена додаткова угода до договору генерального підряду, умовами якої передбачалося застосування факсимільного відтворення підпису генерального директора ТОВ «Будівельне управління № 77» при підписанні ділових документів, пов’язаних з реалізацією генпідрядником покладених на нього завдань по будівництву.
В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Будівельне управління № 77» вих. № 09/09-01/СУ-ДН від 09.09.2010 року, яким генпідрядник сповіщає, що з 09.09.2010 року змінилося керівництво ТОВ «Будівельне управління №77», а також вступає в дію печатка нового зразка.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зазначено, що первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку встановленому Законом, іншими актами цивільного законодавства (п.2.5 Положення).
Як слідує з приписів ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при здійсненні операцій факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою угодою сторін, в якій повинні міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було правомірно і законно оформлено Акти виконаних робіт за період-червень 2010 року. Отже, сума 1160294,31 грн., відповідно, обґрунтовано була включена до податкового кредиту.
При цьому слід зазначити, що згідно діючого законодавства, використання факсимільного підпису та печатки при підписанні господарських угод не може вплинути на порядок формування податкового кредиту.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом не було прийнято до уваги податкову накладну № 301 від 23.11.2009 року на суму ПДВ 573798,47 грн., оскільки така сума ПДВ, на думку відповідача, вже була заявлена позивачем на відшкодування у попередніх минулих періодах.
Однак, колегія суддів погоджується з думкою судів попередніх інстанцій стосовно безпідставності такого висновку податкового органу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір, на виконання якого видана податкова накладна №301, укладався 23.11.2009 року і, відповідно до умов цього договору, загальна сума договору складає 16674814,38 грн. З моменту укладення даного договору позивач отримує обладнання частками по передплаті. Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Інфоком», на момент перевірки (станом на червень 2010 року) ця спірна податкова накладна № 301 від 11.05.2010 року не входила до оплати у попередні періоди, отже, не могла бути пред’явлена до бюджетного відшкодування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Керуючись ст.ст. 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Первомайської об’єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі № 2а-911/11/1470 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ” від 20.01.2015 р. у справі № 2а-911/11/1470

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>