Ухвала Вищого адміністративного суду України “Про визнання податкової накладної недійсною через помилку в індивідуальному податковому номері” від 18.09.2012 р. у справі № 2а/28256/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 вересня 2012 року № К/9991/36988/12
м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, – розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 у справі № 2а/28256/10/0570
за позовом Приватного акціонерного товариства “Красноармійський завод технологічного обладнання”
до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на прибуток у розмірі 264 531,00 грн. та з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 436 723,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково: оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовані в частині визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на прибуток у розмірі 224 734,00 грн. та з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 428 428,00 грн.
У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення фахівці Державної податкової інспекції виходили із того, що: господарські операції позивача з контрагентами (ТОВ “Вторснабгрупп”, ТОВ “Авістапромторг”) є нікчемними через відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару та зазначення у первинних документах посад осіб, відповідальних за вчинення господарської операції, відсутність ТОВ “Авістапромторг” за місцем реєстрації та неподання звітності ТОВ “Вторснабгрупп” до органів державної податкової служби майже шість місяців; у період з вересня по грудень 2009 позивач мав збиткові операції.
Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно приписів законодавства, що діяло в період виникнення спірних відносин, формування податкового кредиту та валових витрат платника податків за операціями купівлі – продажу товарів не поставлено в залежність від наявності чи відсутності документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей, а реалізація позивачем продукції за ціною нижче ціни придбання є економічно доцільною.
Так, ст. 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб’єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.
Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни-граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.
При цьому, чинне законодавство України гарантує суб’єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.
Також законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
Отже, недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, згідно з пп. 1.20.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” договірна ціна вважатиметься звичайною, якщо не доведено зворотне. При цьому, обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).
Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.
Як вбачається з матеріалів справи, що саме по звичайні ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як того вимагає норма пп. 1.20.1 п. 20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, позивач реалізував товар у період, який перевірявся органом податкової служби, зворотнього останній не довів, а тому доводи щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97- ВР є необґрунтованими.
У п. 1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (втратив чинність 01.01.2011) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Правила формування податкового кредиту визначені п.п. 7.4 -7.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
З аналізу норм Закону № 168/97-ВР вбачається, що покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у відповідному реєстрі, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.
Судами встановлено, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону № 168/97-ВР, позивачем було сформовано податковий кредит.
При цьому суди дійшли вірного висновку, що недоліки в заповненні податкової накладної контрагентом позивача при невизначенні посади особи, не робить таку накладну недійсною та не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу. Спірна накладна не перешкоджає ідентифікації контрагента підприємства та встановленню достовірності фактичного здійснення господарської операції, сплати ПДВ у складі ціни товару, а недотримання в даному випадку позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не є підставою для висновку про неправомірність включення сплачених позивачем сум ПДВ до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції.
Судами попередніх інстанцій також було досліджено усі первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), встановлено дотримання Товариством спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу, що спростовують доводи контролюючого органу про встановлені порушення позивачем.
Крім того, висновки судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог підтверджені висновком судово-економічної експертизу від 08.02.2012 № 08.02.2012, підстав не довіряти якому немає.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 210 – 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 у справі № 2а/28256/10/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Про визнання податкової накладної недійсною через помилку в індивідуальному податковому номері” від 18.09.2012 р. у справі № 2а/28256/10/0570

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>