Ухвала Вищого адміністративного суду України “Про незаконне включення до податкового кредиту сум ПДВ” від 18.12.2013 р. у справі № 2а-6744/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 18 грудня 2013 року № К/9991/27421/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. – головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю компанії «ФІНПРОМ.ІНВЕСТ» (далі – Товариство)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011
у справі № 2а-6744/10/2070
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі – ДПІ)
про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19.04.2010 0000251800/0, від 06.05.2010 № 0000251800/1, від 26.05.2010 № 0000251800/2.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України  Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль» (далі – ТОВ «ПБК «Вертикаль») за період з 01.11.2006 по 31.08.2007.
За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт 06.03.2010 № 1647/18-010/31498750 та прийнято податкове повідомлення-рішення 19.04.2010 0000251800/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 10515 грн. (у тому числі 7010 грн. за основним платежем та 3505 грн. за штрафними санкціями).
В основу здійсненого донарахування податковим органом було покладено висновок про незаконне включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними від 04.05.2007 № 5004 та від 16.05.2007 № 5016, складеними ТОВ «ПБК «Вертикаль» за наслідками поставки позивачеві електромонтажних робіт за договором підряду від 25.09.2006 № 9125. На думку податкової інспекції, підрядні роботи даною організацією не здійснювались, у зв’язку з чим подані Товариством документи не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.6 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, яка за змістом повинна відповідати вимогам, встановленим у підпункті 7.2.1 цього пункту.
Виходячи з наведених законодавчих положень, документальне обґрунтування права на податковий кредит на суму понесених витрат по сплаті ПДВ при придбанні товарів (робіт, послуг) покладається на платника.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред’являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов’язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
У розгляді цієї справи суди з’ясували, що установлені ДПІ обставини щодо відсутності у ТОВ «ПБК «Вертикаль» основних фондів (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів) та технічного персоналу, спроможного виконувати спірні підрядні роботи, а також витрат на залучення сторонніх осіб та організацій для виконання цих робіт, підтверджують відсутність об’єктивної можливості у цього контрагента виконати спірні операції та, відповідно, фіктивність господарських  правовідносин з названим постачальником.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що з метою підтвердження обґрунтованості податкової вигоди повинен бути встановленим об’єктивний предметний взаємозв’язок між господарськими операціями та фактами і результатами реальної підприємницької діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених документів.
У податкових правовідносинах неприпустимою є ситуація, яка дозволяє недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі у вигляді зменшення бази оподаткування за рахунок безпідставно сформованих валових витрат та податкового кредиту).
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування господарські операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом, якщо такі операції не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
З урахуванням викладеного, суди, встановивши фіктивність спірних операцій, цілком об’єктивно погодилися з висновком ДПІ про відсутність у позивача права на податковий кредит за цими операціями та правомірно відмовили у позові Товариства.
Фактичні доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків судів, а спрямовані на переоцінку обставин справи, що не віднесено процесуальним законодавством до компетенції суду касаційної інстанції.
З огляду на відповідність висновків судів нормам матеріального права та установленим за наслідками оцінки наявних у справі доказів обставинам справи, підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю компанії «ФІНПРОМ.ІНВЕСТ» відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі № 2а-6744/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
М.І. Костенко
 

 

судді:
І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Про незаконне включення до податкового кредиту сум ПДВ” від 18.12.2013 р. у справі № 2а-6744/10/2070

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>