Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо оподаткування витрат у відрядженні за відсутності підтаердних документів” від 17.02.2015 р. № К/800/40262/14 у справі № 806/604/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 17 лютого 2015 року № К/800/40262/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого                                   Моторного О.А.
Суддів                                               Борисенко І.В.                    
             Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика Класум”
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2014
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014
у справі № 806/604/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика Класум”
до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складено акт від 07.10.2013 № 1051/22-01/31106292, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 2.11, 3.1, 3.2 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, яке полягає у відсутності достовірних підтвердних документів до авансового звіту на суму 3 422,75 грн.; пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, за яким сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку; не проведено оподаткування надміру витрачених коштів не за приписами п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки, відповідачем 25.10.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00023722, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 3 384,00 грн.; № 0000131706, яким позивачу збільшено грошові зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 634,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень, Головним управлінням Міністерства доходів і зборів у Житомирській області було прийнято рішення № 12989/П-С/10-205, на виконання вимог якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0000211706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 111,98 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що суть виявлених податковим органом порушень полягає у тому, що на підтвердження проживання в готелі “Оазис” з 19 по 20 жовтня 2011 року ОСОБА_2 надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 078 без дати, виписану підприємцем ОСОБА_3, на суму 250 грн., в підтвердження оплати вартості проживання ОСОБА_4 з 1 по 3 листопада 2012 року в м. Одеса, надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 25 від 03.11.2012, виписану підприємцем ОСОБА_5 на суму 820,00 грн., в підтвердження оплати вартості проживання ОСОБА_4 в готелі “Спортивному” м. Сімферополь з 29 по 30 листопада 2012 року надано готельний рахунок за № МР-0001005 від 29 листопада 2012 на суму 404,00 грн., виписаний СПД ОСОБА_6, в підтвердження оплати вартості проживання ОСОБА_7 в м. Гайворон з 29 по 30 березня 2012 року надано рахунок за № 15695 від 29.03.2012 на суму 80,00 грн., виписаний ФОП ОСОБА_8, в підтвердження оплати вартості оренди квартири ОСОБА_9 з 4 жовтня по 6 жовтня 2012 року (місце проживання не вказується) надано рахунок № 2 від 04.10.2012 на суму 1 000,00 грн., в підтвердження оплати вартості шпалер, придбаних ОСОБА_10, надано накладну за № 63 від 26.01.2012 на суму 260,00 грн., виписану ПП ОСОБА_11, в підтвердження вартості оплати проїзду ОСОБА_7 за маршрутом Донецьк – Київ надано електронний проїзний документ СП “Шеріф Тур”, в підтвердження витрачання підзвітних коштів в сумі 290,00 грн. ОСОБА_10 документів не надано.
Згідно Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року, який є чинним, визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 2 п. 140.1.7 ст. 140 Податкового кодексу України, зазначені у абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Згідно з п. 3.1 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
В п. 3.2 даного Положення зазначено, що касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оформляються згідно з вимогами цього Закону.
Таким чином, судами вірно зазначено, що фізичні особи – підприємці при здійсненні готівкових операцій мають оформлювати їх відповідними касовими документами. Пунктом 4.2 Положення встановлено вимогу щодо обов’язкового оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими документами лише для підприємств – юридичних осіб.
Пунктом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено порядок оформлення касових операцій, а саме, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Також, судами вірно зазначено, що законодавством України для приватних підприємців не передбачено оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів та відповідно відображення таких ордерів у касовій книзі.
Відповідно, прибуткові касові ордери не можуть вважатися розрахунковими документами та підтверджувати проведення платіжних операцій. Фізичні особи – підприємці проводять документальне оформлення касових операцій залежно від виду та специфіки своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів, що поширюються на їх діяльність.
Вірними є твердження податкового органу відносно того, що електронний проїзний квиток може засвідчувати вартість понесених витрат на проїзд за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів. Тому для підтвердження витрат, понесених працівником під час відрядження, він має надати, окрім рахунків готелів, проїзних квитків, видаткових накладних, інших первинних документів, також документи, що підтверджують здійснені готівкою чи за допомогою платіжних карток розрахунки, а саме: фіскальні касові чеки, розрахункові квитанції, спрощені розрахункові квитанції, чеки банкомата, сліпи, квитанції платіжних терміналів тощо.
Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, встановлені вимоги до змісту розрахункових документів та визначено їх обов’язкові реквізити.
Так, за п.2.1 вказаного Положення, у разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів розрахункових документів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Відповідно до пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, сума надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Оподаткування надміру витрачених коштів здійснюється відповідно до п.170.9 ст.170 Податкового кодексу.
З урахуванням того, що позивачем не надано підтверджуючих документів до авансових звітів, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2013 № 00023722 та № 0000131706.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0000211706, то, як вірно зазначено судами, відповідно до п. 164.5. ст. 164 ПК України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 – Сп), де К – коефіцієнт; Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об’єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
З урахуванням того, що у ході судового розгляду підтверджено правомірність застосування до позивача фінансових санкцій та донарахування грошових зобов’язань, а податковим органом не заперечується той факт, що при розрахунку донарахованих грошових зобов’язань ним не було застосовано коефіцієнт, суди дійшли вірного висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0000211706.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика Класум” відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Щодо оподаткування витрат у відрядженні за відсутності підтаердних документів” від 17.02.2015 р. № К/800/40262/14 у справі № 806/604/14

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>