ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 24.01.2013 р. № К-37268/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого – Степашка О. І., суддів – Островича С. Е., Федорова М. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі № 2а-1450/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Суматра-ЛТД” до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Суматра-ЛТД” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Суматра-ЛТД”) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування рішення від 25.12.2009 № 0005592330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14960,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2010 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено перевірку господарської одиниці позивача – магазину “Космо” з питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 003428 від 04.12.2009.
в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”, а саме: при перевірці в господарській одиниці позивача Книги обліку розрахункових операцій № 2657006553р/2 від 13.10.2009 (далі – КОРО) було виявлено незабезпечення в ній щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків за 30.10.2009, 31.10.2009, з 01.11.2009 по 06.11.2009 (включно), 13.11.2009, 23.11.2009, 28.11.2009, 03.12.2009; при перевірці КОРО № 2657006555р від 17.12.2008 було виявлено незабезпечення в ній щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків за 20.09.2009, 03.11.2009, 04.11.2009, 10.11.2009, 11.11.2009, 14.11.2009, 25.11.2009; при перевірці КОРО № 2657007043р/1 від 14.02.2009 було виявлено незабезпечення в ній щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків за період з 24.10.2009 по 29.10.2009 (включно), 02.09.2009, 03.09.2009, 18.10.2009, 19.10.2009, 02.11.2009, 08.11.2009, 09.11.2009, 12.11.2009, 15.11.2009, 16.11.2009, з 18.11.2009 по 20.11.2009 (включно), 24.11.2009, 25.11.2009, 27.11.2009, 30.11.2009, 01.12.2009, 02.12.2009.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення № 0005592330 від 25.12.2009 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14960,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що роздрукування фіскальних чеків тими РРО, які були у ввімкненому стані у робочий день підприємства є обов’язком позивача, тому прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованим.
Позивач стверджує про відсутність обов’язку щоденного роздрукування фіскального звітного чеку тими РРО, які господарською одиницею позивача не використовувалися.
Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Порядок проведення перевірок з питань додержання платниками податків порядку проведення готівкових розрахунків регулюється Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.95 (далі по тексту – Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг” (далі по тексту – Закон № 265/95-ВР) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі – суб’єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до абз. 4 ст. 2 зазначеного Закону розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.
Згідно з наведеним в абз. 15 ст. 2 Закону № 265/95-ВР визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.
Відповідно до приписів ст. 2, п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР фіскальний звітний чек це документ встановленої форми що повинен відображати інформацію денних підсумків розрахункових операцій здійснених на протязі робочої зміни касира та підлягає щоденному друку.
У п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) – це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Відповідно до п. 3.2 цього Положення обов’язковими реквізитами касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис “фіскальний чек”.
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.
Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків мають реєструватися через РРО з використанням операцій “службове внесення” та “службова видача”, якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій.
Згідно пунктів 1, 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Судом зазначено, що норми діючого законодавства (з урахуванням змісту вимог до реалізації фіскальних функцій в реєстраторах розрахункових операцій) вимагають лише обов’язкового друку фіскального звітного чеку за результатами робочої зміни РРО, однак не передбачають обов’язку щодо вчинення дій по щоденному вимиканню всіх встановлених в окремому торгівельному об’єкті реєстраторів розрахункових операцій.
Так, відповідно до ч. 11 п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України № 199 від 18.02.2002 (надалі по тексту – Вимоги), Z-звіт – це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті реєстратора.
Відповідно до п. 17 зазначених Вимог всі підсумки та суми у Z-звіті обчислюються за зміну.
Під поняттям зміни, в розумінні ч. 15 п. 2 Вимог, розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства Z-звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, а не спочатку робочого дня., на чому зокрема наполягає відповідач.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що необхідність друку Z-звіту відсутня навіть у разі ввімкнення реєстратора без реєстрації жодної розрахункової операції.
Вказані відповідачем дні, коли господарською одиницею позивача не було роздруковані Z-звіти на реєстраторах розрахункових операцій, на вказаних відповідачем РРО не було зареєстровано жодної розрахункової операції. Вказані реєстратори взагалі не вмикалися. Таким чином, виходячи зі змісту вказаних положень Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, зміна роботи РРО не розпочалася, оскільки Z-звіт передбачає перенесення інформації щодо здійснених розрахункових операцій за робочу зміну, а відтак необхідність або ж обов’язок друку фіскального звітного чеку виключається.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Z-звіт не повинен друкуватися щоденно на тих РРО, які не вмикалися або на яких не було зареєстровано жодної розрахункової операції, тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 220 1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий О. І. Степашко
Судді: С. Е. Острович
М. О. Федоров
Ухвала Вищого адміністративного суду України “Про відсутність обов’язку друкувати Z-звіт, якщо РРО не включався” від 24.01.2013 р. у справі № 2а-1450/10/2670