ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 802/163/13-а
21 березня 2013 року
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.
при секретарі: Бернацькій І.А.
за участю представників сторін:
представника позивача: Арустамян Анаїт Едвардівни,
представника відповідача: Непийводи Інни Андріївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “НК-Віфарт” до Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю “НК-Вінфарт” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення №0010741600 від 24 грудня 2012 року.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 31 січня 2013 року позов задовольнив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв’язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.
Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що позивач у серпні місяці 2012 року придбав у товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛА-5″ дизельне пальне на загальну суму 1188315,60 грн. в т.ч. ПДВ 198052,60 грн. та отримав від контрагента податкову накладну № 38 від 28.08.2012 року (а. с. 11).
У вересні місяці позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, до розділу ІІ якої включив вищезазначену накладну (а. с 14-17). Проте, згодом позивач дізнався, що вищезазначена податкова накладна не була включена його контрагентом до Єдиного реєстру податкових накладних, а тому у нього немає права на включення цієї накладної до складу податкового кредиту. З огляду на таке, позивач подав до Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із самостійним виправленням помилок за серпень 2012 року, в результаті чого позивачем було самостійно зменшено податковий кредит на суму 198052,60 грн. (а. с. 23-27).
В подальшому, позивач звернувся до податкового органу із скаргою на свого контрагента в порядку ст.201 ПК України та включив вищезазначену накладну до складу податкового кредиту за вересень 2012 року.
Податковий орган у листопаді місяці 2012 року провів камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ “НК-Віфарт”, за результатами якої склав акт №725/15-212/38190003 від 20.11.2012 року.
Згідно зі змістом акту перевіркою встановлено, що позивач до декларації за вересень місяць 2012 року подав додаток № 8 “Заява про відмову постачальника надати податкову накладну”, до якої включив податкову накладну № 38 від 28.08.2012 року, яку він отримав 30.09.2012 року та скаргу з наданням копій первинних документів. Так, на думку податкового органу зазначене суперечить п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв’язку з тим, що додаток №8 подається у звітному податковому періоді, у якому таку податкову накладну було складено.
Вказані висновки акту перевірки стали фактичною підставою для прийняття відповідачем повідомлення-рішення №0010741600 від 24.12.2012 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач разом із декларацією за вересень 2012 року подав до податкового органу додаток № 8 “Заява про відмову постачальника надати податкову накладну”, до якої включив податкову накладну №38 від 28.08.2012 року, скаргу та копії первинних документів (а. с. 37-42).
Орган державної податкової служби в акті перевірки вказує, що в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України додаток №8 подано позивачем не у звітному податковому періоді, у якому складено таку податкову накладну, а в наступному.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.
Тобто поняття звітний період у пункті 201.10 Податкового кодексу України потрібно тлумачити не як період, в який податкова накладна мала бути отримана покупцем, а період, у якому платник податків включив суму податку до складу податкового кредиту, з врахуванням того, що таке право покупець має протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем при поданні додатку №8 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року разом зі скаргою та копіями первинних документів було повністю дотримано порядок, встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Таким чином, позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суму 198052,60 грн. відповідно до податкової накладної №38 від 28.08.2012 року.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 26 березня 2013 року .
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.
Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 р. у справі № 802/163/13-а