ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
від 25 лютого 2014 року Справа № 822/4594/13-а
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Білоуса О.В.
Совгири Д. І.
при секретарі: Лозінській Н.В.
за участю представників сторін:
представника відповідача: Кундиловської М. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року
у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник Позивача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що 10.10.2008 року між Позивачем та АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” укладений договір кредиту на суму 80000,0 дол. США (394168,0 грн.).
Позивачем порушено умови договору кредиту щодо несвоєчасної сплати кредитних коштів, у зв’язку з чим виникла заборгованість в загальній сумі 91580,0 грн. (731998,94 грн.) в тому числі 78437,79 дол. США заборгованості за тілом кредиту та 13142,21 дол. США заборгованості за відсотками. Відповідно до квитанції № 1226988000079 від 25.09.2013 року та довідкою ПАТ “Укрсоцбанк” № 08.206-297/1587 від 17.01.2014 року, Позивач погасив заборгованість за договором кредиту. Частину заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 245103,51 грн. ПАТ “Укрсоцбанк” анулював.
На думку податкового органу, відповідно до абз. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України Позивач повинен відобразити вказану суму в річній декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи з фізичних осіб, про що було повідомлено Позивача листом від 25.09.2012 року № 10.1-12/95-12 ПАТ “Укрсоцбанк”.
В березні 2013 року Позивач подав до Відповідача декларацію про майновий стан і доходи, в якій відсутні відомості щодо доходів, отриманих у 2012 році, після чого працівниками податкової інспекції проведена документальна виїзна позапланова перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету Позивачем за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 08.11.2013 року № 22-25-17-02/4477/НОМЕР_1.
На підставі зазначеного акту перевірки Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 00224317702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 51816,25 грн. за основним платежем в сумі 41453,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 10363,25 грн.
При винесені податкового-рішення 20.11.2013 року № 00224317702 Відповідач посилався на акт перевірки від 08.11.2013 року № 22-25-17-02/4477/НОМЕР_1, в якому зазначено, що Позивачем порушено п. 179.7 ст. 179 ПК України та занижено суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на 41453,0 грн.
Відповідно до висновків перевірки Позивачем порушено п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163 і абз. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, тобто не задекларовано в річній декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором № 880/289-РК88 від 10.10.2008 року в сумі 245103,51 грн. та не сплачено до бюджету в термін до 01.08.2013 року податкове зобов’язання з зазначеного доходу в сумі 41453,0 грн.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 162.1 ст. 162 КАС України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За визначенням пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об’єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Таким чином види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
В силу абз. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку – боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Враховуючи вищевказані норми, колегія судів приходить до висновку, що обов’язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов : а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
В свою чергу, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784, у графі 3 “Сума виплаченого доходу” відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Тому колегія суддів зазначає, що відповідно до вище зазначених положень, основною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. А відтак дії Позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі 245103,51 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитом, колегія суддів оцінює як такі що відповідають даним нормам ПК України, оскільки анульовані банком відсотки за кредит, не є доходом Позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, – залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2014 року .
Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду “Щодо оподаткування прощених (анульованих) відсотків, штрафів, пені за користування кредитом, за рішенням банку” від 25.02.2014 р. у справі № 822/4594/13-а