Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду “Щодо ненадання підприємцем – платником єдиного податку первинних документів для перевірки” від 25.09.2014 р. у справі № 815/2991/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
від 25 вересня 2014 року Справа № 815/2991/14
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді                                    Романішина В.Л.,
суддів                                                            Димерлія О.О.,
              Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003271701 від 12 травня 2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в його діяльності не мало місця порушення п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки ним в повному обсязі виконано обов’язки щодо ведення документації, а відповідач безпідставно вважає про наявність у позивача обов’язку щодо ведення обліку господарських операцій іншими, аніж передбаченими розділом 14 ПК України, способами. Вимоги законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності господарської діяльності СПД, що не є юридичною особою та перебуває у третій групі платників єдиного податку, обмежуються веденням Книги обліку доходів та витрат і не передбачають обов’язкового ведення обліку у будь-якій іншій формі, у тому числі даних щодо кількості абонентів у минулих періодах, надання послуг у яких виконане у повному обсязі та без зауважень. Позивач вважає, що абонентські договори не є первинною документацією в розумінні ст. 44 ПК України, а тому відповідно до норм ст. 296.1 Кодексу він не повинен їх зберігати. Підприємцем виконується зберігання реєстрів надходжень безготівкових коштів від повірених у обсязі, достатньому для ведення даних до ф. 10, і за відсутності обов’язку зберігати іншу інформацію, окрім даних, що вносяться до Книги доходів, позивач зберігає архівні дані щодо абонентів у минулих періодах.
ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 ПК України, що виразилось у не зберіганні платником податків первинних документів за перевіряємий період, а саме: кількості абонентів та даних обліку отримання абонентської плати в розрізі абонентів; абонентських договорів; реєстрів надходжень безготівкових коштів від повірених, які здійснюють прийом платежів від споживачів із зазначенням Ідентифікатора споживача на користь ФОП ОСОБА_1 Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на наявність у нього Книги обліку доходів та витрат і її достатність, оскільки така Книга не має достатніх підстав для підтвердження даних податкової звітності. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на виконання Постанови про призначення позапланової перевірки старшого слідчого третього відділу КР СУФР ГУ Міндоходів в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції О.С. Бахтєєва, у період з 08.04.2014 р. по 11.04.2014 р. посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки № 851/17-01-2848205155 від 23.04.2014 р.
У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, тобто платник податків не забезпечив зберігання первинних документів за перевіряємий період, а саме: кількість абонентів, зокрема, дані обліку отримання абонентської плати в розрізі абонентів; абонентські договори (надано публічний договір для усіх); реєстри надходжень безготівкових коштів від повірених, які здійснюють прийом платежів від споживачів із зазначенням Ідентифікатора споживача на користь ФОП ОСОБА_1
На підставі вказаного акту перевірки 12.05.2014 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003271701, яким на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн. за порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.
Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено обов’язку позивача, як фізичної особи-підприємця, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування та веде облік у Книзі обліку доходів і витрат, додатково вести та зберігати документи, що зазначені відповідачем у акті перевірки. Суд визнав безпідставним посилання податкового органу на порушення п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, так як дана норма є загальною, а положення ст. 296 цього Кодексу є спеціальними для платників єдиного податку щодо ведення обліку та складення звітності, а тому підлягають переважному застосуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 належить до третьої групи платників єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси 06.08.2012 р. Види діяльності позивача: 43.21 – електромонтажні роботи; 62.02 – консультування з питань інформатизації; 62.09 – інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп’ютерних систем; 82.99 – надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 95.12 – ремонт обладнання зв’язку; 96.09 – надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 61.10 – діяльність у сфері проводового електрозв’язку.
Як зазначалось вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п. 44.1., п. 44.3 ст. 44 ПК України в частині незабезпечення позивачем зберігання первинних документів за перевіряємий період, зокрема, до перевірки не надані: кількість абонентів, а саме, дані обліку отримання абонентської плати в розрізі абонентів; абонентські договори (надано публічний договір на всіх); реєстри надходжень безготівкових коштів від повірених, які здійснюють прийом платежів від споживачів із зазначенням Ідентифікатора споживача на користь ФОП ОСОБА_1
Відповідно до п. 44.1, п. 44.3, п. 44.4 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Правові відносини щодо застосування спрощеної системи оподаткування до 01.01.2012 р. регулювалися Указом Президента «Про спрощену систему оподаткуванняобліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (далі – Указ № 727), а з 01.01.2012 р. – Податковим кодексом України.
Пунктом 1 Указу № 727 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до п. 4 Указу № 727 суб’єкт малого підприємництва – юридична особа зобов’язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. № 12, який діяв до 01.01.2012 р., затверджено Книгу обліку доходів і витрат (Форма № 10), відповідно до якого Книга обліку доходів і витрат передбачає внесення до неї проданого товару та сум отриманих за товар, який реалізований підприємцем. При цьому, обов’язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно п. 296.1 ст. 296 ПК України платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 – 296.1.3 цього пункту.
Підпунктом 296.1.1 статті 296 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п’ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно п.п. 296.5.3 п. 296.5 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи, до якої відноситься позивач, у податковій декларації окремо відображають: 1) обсяг доходу, оподаткованого за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 2) обсяг доходу, оподаткованого за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платників єдиного податку, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
Пунктом 296.10 статті 296 Кодексу визначено, що платники єдиного податку першої – третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
В свою чергу, пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку першої і другої груп, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 р. № 1637, визначено, що відповідно до п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України фізичні особи-підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі – платник податку), ведуть книгу обліку доходів, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.
В матеріалах справи міститься копія Книги обліку доходів і витрат за формою №10, яку позивач, як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, вів у перевіряємому періоді із відображенням сум доходу за надані ним послуги, що надходили у готівковій та безготівковій формах. Зауважень щодо правильності ведення такої Книги ДПІ у Київському районі м. Одеси ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надала.
Колегія суддів вважає, що на підставі положень п. 296.1.1 п. 296.1, п. 296.2. ст. 296 ПК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, який перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку повинен вести книгу обліку доходів і жоден нормативний акт не передбачає обов’язку позивача вести будь-який інший облік своєї діяльності або обов’язок зберігати документи, що підтверджують суми одержаних грошових коштів. Фізична особа-підприємець, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування та веде облік у книзі обліку доходів, не повинна додатково вести та зберігати первинні документи, які зазначені відповідачем у акті перевірки.
Посилання апелянта на ст. 44 ПК України є необґрунтованим, так як дана норма є загальною по відношенню до ст. 296 цього ж Кодексу, яка є спеціальною для платників єдиного податку щодо ведення обліку і складення звітності, а тому підлягає переважному застосуванню.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003271701 від 12 травня 2014 року про накладення штрафних санкцій з посиланням на ст. 44 ПК України.
При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду “Щодо ненадання підприємцем – платником єдиного податку первинних документів для перевірки” від 25.09.2014 р. у справі № 815/2991/14

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>