ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2013 року Справа № 178852/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Костіва М.В., Савицької Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Гнатик А.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – Позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі – Відповідач, Коломийська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001321720 від 28.08.2012 року.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням за перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 300,0 тис. грн. за період з лютого 2012 року по липень 2012 року, оскільки Відповідачем не враховано, що в суму закупівлі товару постачальники (які на той час були платниками ПДВ) включили ПДВ (20%), що складає за даний період 27078,60 грн. Це підтверджується прибутковими накладними за вказаний період. Ціна реалізації товару визначалась з урахуванням, в тому числі, й 20% ПДВ. В сумі товарообороту позивача – 300985,24 грн. є ПДВ, що складає 27078,60 грн. Тобто, на думку позивача, з урахуванням вимог п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, його товарооборот без врахування ПДВ за період з лютого 2011 року по січень 2012 року склав 250821,03 грн., тобто менше ніж 300 тис. грн. Тому, вважає, що ним не порушено вимоги п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України (далі – ПК України).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що під сумою 300000 грн. без урахування ПДВ, у статті 181.1 ПК України законодавець розуміє суму операцій з постачання. Норма вказаної статті не містить умови про те, що загальна сума від операцій постачання визначається із вирахуванням суми ПДВ, сплаченої позивачем постачальнику у ціні товару.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ФОП ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.
Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Звертає увагу на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, судом неправильно протлумачено положення статті 181.1 ПК України.
Вислухавши суддю-доповідача, Позивача та його представника, які просять задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 24.04.2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, перебуває на податковому обліку в Коломийській оДПІ.
У період з 14.08.2012 року по 20.08.2012 року Коломийською оДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 13.08.2012 року за період з 01.02.11 року по 13.08.2012 року, за результатами якої складено акт за №913/172/НОМЕР_2 від 20.08.2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0001321720 від 28.08.2012 року, яким згідно з пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України за порушення норм п. 181.1 ст. 181, п. 187.1 ст. 187, п. 183.2 ст.183 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 33847,25 грн., у тому числі 27078,6 грн. за основним платежем та 6769,65 грн., за штрафними санкціями.
Перевіркою встановлено, що станом на січень 2012 року обсяг операцій з постачання товарів з лютого 2011 року по січень 2012 року складає 300985,42 грн., у зв’язку з чим згідно із п. 183.2 ст.183 ПК України, позивач повинен був з лютого 2012 року зареєструватись платником ПДВ. Як встановлено перевіркою, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 станом на 13.08.2012 року не зареєструвався платником ПДВ в Коломийській оДПІ.
В той же час, позивач з лютого 2012 року по серпень 2012 року, не зареєструвавшись платником ПДВ, продовжував працювати та отримував дохід.
Так, з лютого по серпень 2012 року обсяг поставки товарів, який у відповідності до п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 ПК України є базою оподаткування податком на додану вартість склав 27078,60 грн.
Враховуючи вищевикладене, на думку податкового органу, сума податку на додану вартість, обчислена у відповідності до вимог абзацу «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України, та занижена позивачем за період з лютого по липень 2012 року становить 27078,60 грн., чим порушено вимоги п. 188.1 ст. 188 ПК України.
Позивачем в ході перевірки господарські операції з реалізації товару та отримання коштів підтверджені первинними документами: накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Відсутність факту встановленого актом перевірки порушення, позивач пояснює тим, що в ціні реалізації товару враховано 20% ПДВ, який сплачено на користь постачальників. Тому без врахування цього ПДВ товарооборот за спірний період склав 250821,03 грн., що є меншим ніж 300 тис. грн.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком Коломийської ОДПІ та думкою суду першої інстанції.
Згідно із п. 181.1. ст. 181 ПК України, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Судом першої інстанції вказане положення протлумачене таким чином, що під сумою 300000 грн. без урахування ПДВ, у статті 181.1 ПК України законодавець розуміє суму операцій з постачання; норма вказаної статті не містить умови про те, що загальна сума від операцій постачання визначається із вирахуванням суми ПДВ, сплаченої позивачем постачальнику у ціні товару.
Проте відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку).
В силу п. 188.1 коментованої статті, не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку.
Таким чином, положення «без урахування податку на додану вартість» в п. 181.1. ст. 181 ПК України слід тлумачити як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару.
В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки п. 188.1. ст. 188 ПК України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов’язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.
На підтвердження такого висновку вказує також практика вирахування із суми 300000 грн. суми операцій, що звільненні від оподаткування, зокрема в рішенні Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 року в справі К-20257/10.
Крім того, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (стаття 4 ПК України).
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001321720 від 28.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 33847,25 грн., у тому числі 27078,6 грн. за основним платежем та 6769,65 грн., за штрафними санкціями.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі № 2а-2902/12/0970 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення №0001321720 від 28.08.2012 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді М.В. Костів
Н.В. Савицька
Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 р. у справі № 178852/12