Ухвала Київського апеляційного адмінсуду від 04.07.2013 р. у справі № 810/1579/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 810/1579/13-а
УХВАЛА
04 липня 2013 року
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав, які саме приписи законодавства були порушені позивачем при заповненні Декларації, вважає дане рішення таким, що суперечать нормам чинного законодавства України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби «Про невизнання як податкової звітності» від 26 березня 2013 року № 2420/10/15-2, яким податкову декларацію з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» за лютий 2013 року від 20 березня 2013 року № 9014884394 з додатками №№ 1-5 не визнано як податкову звітність.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» є юридичною особою, зареєстрованою 21.11.2007 року виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.
20.03.2013 року позивачем засобами   електронного зв’язку в електронній формі подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014884394 від 20.03.2013 року з додатками №№ 1, 2, 3, 4, 5,   про що свідчать квитанції про отримання податкової звітності в електронній формі і додатків (квитанції №2) від 20.03.2013 року.
Листом від 26.03.2013 року № 2420/10/15-2 податковий орган повідомив позивача про те, що вказаній податковій звітності ТОВ «Маревен Фуд Україна» присвоєно статус «Не визнано як податкова звітність», оскільки звітність була заповнена всупереч правилам, визначеним статтями 46, 48 Податкового кодексу України, та запропоновано товариству подати нову податкову декларацію з ПДВ, оформлену належним чином.
При цьому, відомостей щодо конкретних порушень вимог Податкового кодексу України щодо заповнення податкової звітності вказаний лист не містить.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом і на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Приписами ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.4 статті 46 цього Кодексу та чинному на момент її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідного податку та збору (п. 48.1).
Обов’язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2).
Податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або реєстраційний (обліковий) номер з Тимчасового реєстру ДПА України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом та засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3).
Суд звертає увагу, що перелік обов’язкових реквізитів, зазначений у п. 48.3 Податкового кодексу України, є вичерпним.
Згідно з пп. 48.5.1. п. 48.5 вказаної статті Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби.
Судом першої встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014884394 від 20.03.2013 року містить всі встановлені п. 48.3 Податкового кодексу України обов’язкові реквізити та підписана всіма вказаними у пп. 48.5.1. п. 48.5 вказаної статті Податкового кодексу України особами.
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті не вважається податковою декларацією.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності порушень ст. 48 Податкового кодексу України щодо наявності обов’язкових реквізитів та підписів, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014884394 від 20.03.2013 року з додатками №№ 1, 2, 3, 4, 5, подану товариством.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регламентований   ст. 49 Податкового кодексу України .
Так, п. 49.3 цієї статті передбачено, що податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Як зазначалось вище, податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014884394 від 20.03.2013 року з додатками №№ 1, 2, 3, 4, 5, подана товариством засобами електронного зв’язку в електронній формі.
Прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби. При прийманні податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України).
Законодавством імперативно встановлено, що при прийнятті податкової звітності перевірці підлягає лише наявність та достовірність заповнення всіх саме обов’язкових реквізитів. Проте, в порушення даної норми податковим органом не прийнято податкову звітність товариства з підстав не заповнення рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість, тобто показники, що не підлягають перевірці до її прийняття.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація надана платником також вважається прийнятою: за наявності, зокрема,   квитанції про отримання податкової декларації, у разі її подання засобами електронного зв’язку (пп.49.9.1 ст. 49 Податкового кодексу України);   у разі, коли орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті, не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або, у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп. 49.9.2 ст. 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 цієї статті, такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, із зазначенням причин такої відмови: пп. 49.11.1. у разі отримання податкової декларації надісланою поштою або засобами електронного зв’язку – протягом 5 робочих днів з дня її отримання.
Таким чином, Податковим кодексом України за порушення платником податків вимог ст. 48 Податкового кодексу України передбачено прийняття податковим органом лише одного рішення – про відмову у прийнятті податкової декларації.
Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції що встановивши, що у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014884394 від 20.03.2013   року не задекларовані в рядку 21.3 дані попередньої перевірки, податковий орган по суті провів перевірку показників, які не відносяться до обов’язкових реквізитів.
Види перевірок встановлені у ст. 75 Податкового кодексу України.
Так, у п. 75.1 цієї статті вказано, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України).
Порядок проведення камеральної перевірки визначений у ст. 76 Податкового кодексу України, згідно з якою камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.2).
Другим та третім реченням п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган, приймаючи рішення про присвоєння поданій товариством податковій декларації з податку на додану вартість статусу «Не визнано як податкову звітність», про що повідомив останнього листом № 2420/10/15-2 від 26.03.2013 року, діяв не у спосіб, встановлений Податкового кодексу України.
Підпунктом 49.12.2. п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Стосовно твердження відповідача про те, що оскаржуваний лист податкового органу не може бути предметом оскарження в розумінні ст. 17 КАС України колегія суддів зазначає, що вказаний лист є фактично рішенням про відмову в прийнятті декларації податковим органом, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України даний лист (рішення) підлягає оскарженню в порядку п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України.
Крім того, колегія суддів враховує, що вищезазначений лист відповідача не містить відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення податкової звітності та не надає змоги платнику податків самостійно усунути виявлені податковим органом порушення, що суперечить вимогам п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України щодо зазначення причин відмови у прийнятті звітності.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем при присвоєнні податковій декларації статусу «не визнано як податкову звітність» порушено вимоги п. 49.8, п. 49.10, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 49.13 ст. 49 П Податкового кодексу України у разі коли в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений законодавством, протиправно не визнав податковою звітністю подану позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014884394 від 20.03.2013 року з додатками №№ 1, 2, 3, 4, 5.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя:                          В.П. Мельничук
Судді:                                                  Т.М. Грищенко
              І.О. Лічевецький
Головуючий суддя                           Мельничук В.П.
Судді:                                                 Грищенко Т.М.
              Лічевецький І.О.
Ухвала Київського апеляційного адмінсуду від 04.07.2013 р. у справі № 810/1579/13-а

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>