Ухвала Господарського суду Рівненської області “Щодо повернення позовної заяви у зв’язку з неналежними доказами відправлення копії позову відповідачеві-нерезиденту” від 24.03.2015 р. у справі № 918/290/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
від 24.03.2015 р. у справі № 918/290/15
Суддя Марач В.В. розглянувши матеріали
за позовом публічного акціонерного товариства “Завод “Технопривод” (далі – Завод)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-конструкторське бюро “Українське машинобудівництво” (далі – Бюро) та товариства “Alpha Commerce Brends GmbH” (далі – Товариство) про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Завод звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Бюро та Товариства про визнання недійсним укладеного між позивачем та Бюро договору купівлі-продажу основних засобів від 13 грудня 2013 року № 131, визнання за Заводом права власності на рухоме майно, яке було предметом вищезазначеного правочину, а також зобов’язання Товариства повернути позивачу вказане майно.
Дана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), а тому підлягає поверненню з посиланням на статтю 63 ГПК України з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а для позовної заяви майнового характеру – 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).
Статтею 8 Закону України “Про державний бюджет України на 2015 рік” встановлено, що з 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн. 00 коп.
З поданих матеріалів вбачається, що позивач просив суд задовольнити дві позовні вимоги майнового характеру – визнати за Заводом право власності на рухоме майно, яке було предметом укладеного між позивачем та Бюро договору купівлі-продажу основних засобів від 13 грудня 2013 року № 131, а також зобов’язати Товариство повернути Заводу вказане майно. Крім того, позивач просив суд задовольнити його вимогу немайнового характеру про визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (у тому числі в зв’язку з вимогами, заснованими на приписах частини 5 статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (далі – Постанова).
Водночас згідно з приписами частини 3 статті 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Аналогічне положення міститься і в пункті 2.10 Постанови.
Отже, публічне акціонерне товариство “Завод “Технопривод” з урахуванням вартості спірного рухомого майна мало сплатити за подання до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви, яка містить три вимоги, що носять одночасно майновий і немайновий характер, 34 526 грн. 40 коп. судового збору. Зокрема, за пред’явлення вимоги про визнання недійсним укладеного між позивачем та Бюро договору купівлі-продажу основних засобів від 13 грудня 2013 року № 131 сплаті до Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп.; за пред’явлення вимоги про визнання за Заводом права власності на рухоме майно загальною вартістю 832 710 грн. 00 коп., яке було предметом вищезазначеного правочину, – 16 654 грн. 20 коп., а вимоги про зобов’язання Товариства повернути позивачу вказане майно – 16 654 грн. 20 коп.
Проте з доданої до позовної заяви квитанції від 10 березня 2015 року № 169 вбачається, що позивач перерахував до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 17 872 грн. 00 коп.
Відтак, Заводом у повному обсязі була оплачена його позовна вимога немайнового характеру про визнання недійсним спірного договору (1 218 грн. 00 коп.). У той же час позивачем не було у встановленому законом розмірі оплачену заявлену ним вимогу про визнання за Заводом права власності на рухоме майно, яке було предметом укладеного між позивачем та Бюро договору купівлі-продажу основних засобів від 13 грудня 2013 року № 131 (недоплата склала 0 грн. 20 коп.), а також взагалі не було оплачену вимогу про зобов’язання Товариства повернути позивачу дане майно.
Докази того, що позивач у встановленому законом порядку звільнений від сплати судового збору, а також клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, у матеріалах даної позовної заяви відсутні.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За таких обставин вказана позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Крім того, приписами частини 1 статті 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
В якості доказу направлення Товариству копії позовної заяви та доданих до неї документів Заводом був наданий фіскальний чек від 16 березня 2015 року № 1919 про направлення цінного листа на юридичну адресу вказаного відповідача (Вієна, Австрія), а також фіскальний чек від 16 березня 2015 року № 1917 та опис вкладення до цінного листа від 16 березня 2015 року, який був направлений на поштову адресу Товариства (місто Харків, вулиця Садовий проїзд, будинок 16, квартира 40). Проте позивачем не було надано належних і допустимих доказів того, що зазначена ним адреса (місто Харків, вулиця Садовий проїзд, будинок 16, квартира 40) дійсно є поштовою адресою цієї юридичної особи – нерезидента. У той же час у матеріалах справи відсутній опис вкладення до цінного листа, яким було надіслано копію даної позовної заяви з доданими до неї документами на юридичну адресу Товариства (Thimiggasse 66-68/6, 1180 Vienna-Austria).
У той же час згідно з приписами пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України ненадання належних доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є підставою для її повернення без розгляду.
Слід також зазначити, що за частиною 3 цієї статті повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути дану позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.
Ухвала Господарського суду Рівненської області “Щодо повернення позовної заяви у зв’язку з неналежними доказами відправлення копії позову відповідачеві-нерезиденту” від 24.03.2015 р. у справі № 918/290/15

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>