Ухвала Апеляційного суду Запорізької області “Щодо визнання зміни виду договору новацією” від 04.12.2013 р. у справі № 22-ц/778/5785/2013р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
від 04.12.2013 р. Справа № 22-ц/778/5785/2013р.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого:                                  Крилової О.В.
Суддів:                                              Трофимової Д.А.
            Дзярука М.П.
При секретарі:                                Бурима В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2013 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2012 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначали, що 06.05.2008 року між ПАТ «КБ «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Запорізьке РУ та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 17/2008/0876Фап, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 106920 грн. на придбання автотранспортного засобу, терміном погашення до 03.05.2013 року. Погашення кредиту позичальником повинно здійснюватись згідно з Додатком № 1, який є невід’ємною частиною Додаткової угоди № 1 до кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1.3.1 кредитного договору плата за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 17,4% річних.
У разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення (п. 5.1 договору).
Для забезпечення повернення кредитних коштів позичальником та відповідно до кредитного договору та договору поруки № 17/2008/0876Фап від 06.05.2008 р., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 безвідривно та безспірно зобов’язуються відповідати перед Банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань. У пункті 1.2. договору поруки зазначається що поручитель відповідає перед Банком у повному обсязі, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному об’ємі всім належним на праві власності майном та грошовими коштами.
У зв’язку з невиконанням позичальникам та поручителями своїх зобов’язань Банком було направлено претензії на адресу відповідачів.
Свої зобов’язання позичальник тривалий час належним чином та у відповідності до умов кредитного договору не виконує і станом на 16.12.2011 р. загальний борг позичальника складає 176561,84 грн.
Посилаючись на зазначені обставині, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість в розмірі 176561,84 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2013 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 17/2008/0876Фап від 06.05.2008 року станом на 16.12.2011 р. в загальному розмірі 176561,84 грн. та судовий збір в сумі 1765,61 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За змістом ст.ст. 1054, 1050 ч. 2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст. 652, 653 ЦК України договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.
Наслідком зміни зобов’язання є обов’язок виконувати договір на нових умовах.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.
За положеннями ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.
Як передбачено ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 травня 2008 року між Банком, ОСОБА_4 (позичальник), ОСОБА_3 (поручитель) було укладено договір «Автопакет» № 17/2008/0876Фап, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 106920 грн., на придбання автотранспортного засобу, витрати, пов’язані з державною реєстрацією автотранспортного засобу в МРЕВ при УДАІ УМВС України та комісії Банку, терміном погашення до 03.05.2013 року (а.с. 7-12).
06 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 17/2008/0876Фап (а.с. 24-25).
22 листопада 2010 року між Банком, ОСОБА_4 (позичальник), ОСОБА_3 (поручитель) було укладено додаткову угоду № 1 до договору «Автопакет» № 17/2008/0876Фап від 06.05.2008 року, згідно якої договір був викладений у новій редакції. Погашення кредиту позичальником повинно здійснюватись згідно з додатком № 1, який є невід’ємною частиною додаткової угоди № 1 (а.с. 13-23).
За умовами вищевказаних договорів поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зобов’язалися відповідати перед Банком за належне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позичальник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Свої зобов’язання ОСОБА_4 належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 16.12.2011р. сума заборгованості складає 176561,84 грн., з яких: за кредитом – 101919,20 грн.; за нарахованими відсотками – 46846,74 грн.; пеня за прострочення сплати платежів – 4736,27 грн.; за інфляційною складовою по кредиту – 7439,43 грн.; за нарахованим штрафом п. 5.2 – 5346,00 грн.; за нарахованим штрафом п. 5.3 – 10274,20 грн. (а.с. 5-6).
У зв’язку з невиконанням відповідачами своїх зобов’язань Банком неодноразово на їх адресу направлялися претензії про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44).
Задовольняючи позов, суд вірно виходив з системного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, за якими зобов’язання за договором, у тому числі за договором кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов’язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов’язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання відповідальності за порушення позичальником грошового зобов’язання.
За таких обставин у колегії суддів не має підстав для відмови в захисті права позивача про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що з укладанням додаткової угоди № 1 від 22 листопада 2010 року відбулася новація, а тому в силу ст. 604 ЦК України зобов’язання за первісним договором від 06 травня 2008 року припинилися.
Дослідивши умови договору «Автопакет» № 17/2008/0876Фап від 06 травня 2008 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 22 листопада 2010 року, колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апелянта щодо новації договору.
Як передбачено ст. 604 ЦК України, зобов’язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.
Отже, за змістом ст. 604 ЦК України зобов’язання є новим, якщо воно виникає між тими самими сторонами, але з іншим предметом та умовами, тобто домовленість пов’язана зі зміною виду договору.
Додаткова угода № 1 до договору «Автопакет» від 22 листопада 2010 року, як новація у розумінні ст. 604 ЦК України, сприйматися не може, оскільки до зміни характеру зобов’язань, як кредитних, вона не призвела.
Доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки ОСОБА_5 за договором поруки № 17/2008/0876Фап від 06 травня 2008 року не можуть братися до уваги та досліджуватися апеляційним судом, оскільки нею апеляційна скарга на заочне рішення по цій справі не подана. А тому, вказані доводи виходять за межі розгляду апеляційним судом справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення по цій справі і не можуть перевірятися апеляційним судом.
Посилання в апеляційній скарзі на невірність розрахунку заборгованості не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, зазначений розрахунок є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи. Вказаний розрахунок апелянтом не спростовано і не оспорено, в передбаченому законом порядку докази в обґрунтування його неправильності ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надані.
Ті докази та обставини, на які ОСОБА_3 посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи є безпідставними.
Фактично доводи скарги зводяться до іншої оцінки обставин справи, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції оцінки, оскільки ґрунтуються на безпідставному поширенні поняття новації на будь-які зміни умов договору.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2013 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області “Щодо визнання зміни виду договору новацією” від 04.12.2013 р. у справі № 22-ц/778/5785/2013р.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>