Апеляційний суд Львівської області
УХВАЛА
від 10.06.2013 р.
Справа № 1310/1751/2012
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Шеремети Н.О.,
Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю: позивачки ОСОБА_2, її представника – ОСОБА_3, представника відповідача – Кудерявця Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи: начальник відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Бартошик Володимир Зіновійович, Тростянецька загальноосвітня школа I-II ступенів навчання, Первинна профспілкова організація Тростянецької загальноосвітньої школи I-II ступенів навчання, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що рішення роботодавця про звільнення працівника з підстав невідповідності займаній посаді за результатами проведення атестації є законним і обґрунтованим, якщо прийняте із дотриманням вимог КЗпП України та процедури, встановленої Законом України “Про професійний розвиток працівників”. Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази про виконання відповідачем дій по процедурі звільнення ОСОБА_2, що відповідно до висновків атестації не відповідає займаній посаді. Вважає, що суд при ухваленні рішення надав перевагу лише доказам відповідача, натомість не дав жодної оцінки незаконним діям роботодавця щодо ОСОБА_2, які суперечить вимогам ЗУ “Про професійний розвиток працівників”. Вказує, що висновок суду про відсутність вакансій, які б можна було запропонувати їй, не підтверджений жодними доказами. Крім цього вказує, що оскаржуване рішення не відповідає положенням Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18.12.2009 року, а висновки, покладені у формування його внутрішнього переконання, не призвели до захисту порушених прав працівника. Також зазначає, що районним судом порушено норми матеріального права у частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.
Районним судом встановлено, що відповідно до наказу відділу освіти Золочівської райдержадміністрації № 596-к від 31.08.2012 року ОСОБА_2, вчительку початкових класів Тростянецької ЗОШ І-ІІ ступенів звільнено з роботи з 31.08.2012 року у зв’язку з виявленою за результатами атестації невідповідністю займаній посаді (п.2 ст.40 КЗпП України, п.6.3 “Типового положення про атестацію педагогічних працівників”, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року № 930) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
Підставою для звільнення було рішення атестаційної комісії Полянської ЗОШ І-ІІІ ступенів (протокол засідання від 20.03.2012 року) та згода профспілкового комітету від 31.08.2012 року.
Згідно з рішенням атестаційної комісії першого рівня від 20.03.2012 року педагогічного працівника ОСОБА_2, яка на час атестації 9 років працює на посаді учителя початкових класів Тростянецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, остання не відповідає займаній посаді. За дане рішення проголосувало 7 голосів, “проти” – 0 голосів, “утримались” – 4 голоси. Позивач ознайомилася з рішенням атестаційної комісії першого рівня 20.03.2012 року та оскаржила його до атестаційної комісії другого рівня.
Рішенням атестаційної комісії другого рівня від 02.04.2012 року рішення атестаційної комісії першого рівня залишено без змін, а апеляцію ОСОБА_2 – без задоволення. ОСОБА_2 відмовилася від отримання рішення атестаційної комісії другого рівня, про що був складений відповідний акт.
Згідно ст.2 КЗпП України право громадян на працю, – тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.
Згідно з п.6.3 “Типового положення про атестацію педагогічних працівників”, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 06.10.2010 року № 930, у разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність педагогічного працівника займаній посаді керівником навчального чи іншого закладу або органу управління освітою може бути прийнято рішення про розірвання трудового договору з додержанням вимог законодавства про працю. Розірвання трудового договору за таких підстав допускається у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його кваліфікації, у тому самому закладі(установі).
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (із змінами) “Про практику розгляду судами трудових спорів” при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв’язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.
З диспозиції даної норми права вбачається, що для звільнення працівника за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обов’язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов’язків, оскільки якщо власник має докази винного неналежного виконання працівником трудових обов’язків з його вини, то він вправі притягнути його до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про достатність правових підстав для звільнення позивачки з роботи на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Окрім цього, згідно із ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
На час звільнення ОСОБА_2 у Тростянецькій ЗОШ І-ІІ ступенів школі були відсутні будь-які вакансії, що стверджується довідкою від 26.04.2013 року, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем дотримані вимоги ч.2 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу(профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до ч.3 ст.43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з’явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Колегія суддів вважає, що зібраними доказами підтверджено, що Відділом освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області при звільненні ОСОБА_2 дотримано вимог зазначених вище норм права.
Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки відповідачем трудові права ОСОБА_2 не були порушені, то районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, а відтак твердження апелянта про те, що районним судом порушено норми матеріального права у частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.
Неспроможними, на думку судової колегії, є і твердження апелянта про те, що суд при ухваленні рішення надав перевагу лише доказам відповідача, натомість не дав жодної оцінки незаконним діям роботодавця щодо ОСОБА_2, які суперечить вимогам ЗУ “Про професійний розвиток працівників”, оскільки оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Л.Д. Зверхановська
Судді: Н.О. Шеремет
Р.П. Цяцяка
Ухвала Апеляційного суду Львівської області від 10.06.2013 р. у справі № 1310/1751/2012