Рішення Господарського суду Харківської області “Щодо укладання договору під впливом помилки” від 09.09.2013 р. у справі № 922/2915/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
від 09 вересня 2013 року Справа № 922/2915/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дослідний завод “ГНЦЛС” (м. Харків)до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр “Макс-Велл” (м. Харків) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоров’я” (м. Харків) про визнання недійсним договору за участю представників сторін:
позивача – не з”явився;
відповідача – не з”явився;
третьої особи – не з”явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дослідний завод “ГНЦЛС” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр “Макс-Велл”, в якій позивач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № Б/н від 03.12.2012 р., укладений 28 травня 2013 р. між ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС”, ТОВ “Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр “Макс-Велл”, ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я”.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду, залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоров’я” (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 22, код ЄДРПОУ 31437750), порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 серпня 2013 р. о(об) 10:45 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2013 р. розгляд справи було відкладено на 23 серпня 2013 р. о 11:30 год.
Відповідно до розпорядження заст. керівника апарату суду № 984 від 23 серпня 2013 р. р., в зв’язку з хворобою судді Светлічного Ю.В., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 922/2915/13.
Згідно витягу автоматизованої системи документообігу суду від 23 серпня 2013 р. р. справу призначено для розгляду судді Погореловой О.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 серпня 2013 р. розгляд справи було відкладено на 09 вересня 2013 р. о 11:00 год.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №1070 від 06 вересня 2013 р., в зв’язку з відпусткою судді Погореловой О.В., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 922/2915/13.
Згідно витягу автоматизованої системи документообігу суду від 06 вересня 2013 р. справу призначено для розгляду судді Сальніковой Г.І.
Представники сторін та третьої особи правом на участь у судовому засіданні 09.09.2013 р. не скористалися, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучені судом до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 28 травня 2013 р., між позивачем (Первісний Кредитор), з одного боку та відповідачем (Новий Кредитор), з іншого боку, було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.12.2012 р. (надалі по тексту Договір).
У відповідності до п. 1.1 Договору Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.12.2012 р., укладеного між Первісним Кредитором та ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я” (далі-Боржник), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основним Договором.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що розмір поворотної фінансової допомоги, що підлягає поверненню Боржником, відповідно у строки та на умовах, визначених Основним Договором, право вимоги яких відступається, відповідно до п. 1.1 цього Договору складає 60 800 000,00 грн.
Згідно з п. 2.1 Договору за передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 60 800 000,00 грн.
Позивач посилається на те, що вказаний договір є недійсним на підставі ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Однак, з такою правовою позицією відповідача, суд не погоджується.
У відповідності до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру, положення ЦК України про відступлення права вимоги застосовуються до договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 656 ЦК України).
На підставі вищезазначених норм цивільного законодавства позивачем було укладено з відповідачем договір про відступлення права вимоги.
Одним з випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за умовами якого одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, як вбачається зі змісту ст.ст. 512, 656, 1077 ЦК України, законодавцем, для регулювання відносин в цивільному праві, розмежовуються правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори факторингу та правочини з відступлення права вимоги.
Із змісту Глави 73 (статті 1077-1086) Цивільного кодексу вбачається, що підставою факторингу як цивільно-правової угоди, є фінансування первісного кредитора під відступлення його грошової вимоги до третьої особи. В свою чергу, зазначене право грошової вимоги засновано на попередніх діях первісного кредитора з продажу (поставки) товарів, виконання робіт або послуг на користь цієї третьої особи.
Аналіз діючого законодавства свідчить про те, що, від звичайної цесії факторинг відрізняється: по-перше, більш складним предметом договору, яким у факторингу є не просто відступлення права грошової вимоги, а відступлення такого права за умови обов’язкового і, як правило, попереднього, фінансування первісного кредитора під це відступлення (чого в звичайній цесії немає); по-друге, більш складною структурою “договірної конструкції”, оскільки в договорі факторингу відступлення права грошової вимоги є лише частиною договору, в той час як звичайна цесія є самостійною угодою; по-третє, спеціальним суб’єктним складом угоди, оскільки у відповідності до статті 1079 ЦК України , обов’язковою стороною в договорі факторингу виступає фінансовий агент (фактор), яким, в свою чергу, може бути лише банк або інша фінансова установа, в той час як новим кредитором у звичайній цесії може бути будь-який господарюючий суб’єкт.
Наступна відмітна ознака факторингу полягає у суб’єктному складі. Тобто при відсутності в угоді про відступлення права грошової вимоги спеціального суб’єкта – банка або іншої фінансової установи – має місце звичайна цесія.
Згідно з пунктами 1, 7 статті 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” до учасників фінансових ринків, які надають фінансові послуги відносяться, насамперед, внесені до відповідного реєстру в установленому законом порядку фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та ін.). До споживачів фінансових послуг відносяться будь-які юридичні та фізичні особи.
У пункті 11 частини 1 статті 4 зазначеного вище закону до фінансових послуг віднесений і факторинг. З нього можна зробити загальний висновок про те, що звичайна цесія, навіть і за грошовими вимогами, не є факторингом.
До того ж, у відповідності з пунктом 6 частини 1 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” факторинг віднесений до банківських операцій, а згідно з частиною 1 статті 49 цього ж закону – до банківських кредитних операцій. Подібні положення містяться і в статті 350 Господарського кодексу України (“Факторингові операції”), де факторинг також визнаний банківською операцією.
Таким чином, однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів з відступлення права вимоги, є передача грошових коштів в розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов’язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.
З аналізу вищезазначених норм, можна стверджувати, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, а не договір факторингу, як стверджує позивач, а тому підстав для визнання його недійсним немає.
Крім того, відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Згідно з пп. 196.1.5 ст. 196 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових операцій), крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, – з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов’язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов’язань, що виникли з правочину, і не пов’язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв’язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.
З вище викладеного вбачається, що доводи позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України, підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.12.2012 р. немає.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 512, 656, 1077 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення Господарського суду Харківської області “Щодо укладання договору під впливом помилки” від 09.09.2013 р. у справі № 922/2915/13

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>