Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10.05.2012 р. у справі № 1801/1527/12

Справа № 1801/1527/12
Номер провадження 2/1801/261/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна і резолютивна частина)
10 травня 2012 року
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді                                                                 Терещенко О.І.,
при секретарі                                                                                   Павленко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом  Конотопського медичного училища – комунального закладу Сумської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання у сумі 9 043 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Зважаючи, що для викладення доводів та обґрунтувань судового рішення потребується значний час, суд вирішив оголосити його вступну та резолютивну частину.
Повний текст рішення буде виготовлено 15 травня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 53 Конституції України, ст.ст.56, 65 Закону України “Про вищу освіту”, ст.52 Закону України “Про освіту”,постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року за № 992 “Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням”, ст.ст. 3, 4, 10, 60, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Конотопському медичному училищу – комунальному закладу Сумської обласної ради відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 вартості навчання у сумі 9 043 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, які приймали участь в розгляді справи, але не були присутні під час його проголошення, – протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
 
Суддя                                    О.І. Терещенко
 
Справа № 1801/1527/12
Номер провадження 2/1801/261/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
(повний текст рішення)
10 травня 2012 року
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді                                                                            Терещенко О. І.,
при секретарі                                                                                              Павленко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом Конотопського медичного училища – комунального закладу Сумської обласної ради до ОСОБА_1  про стягнення вартості навчання у сумі 9 043 грн.,
ВСТАНОВИВ:
28 березня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення 9 043 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 03 серпня 2005 року була зарахована на бюджетну форму навчання Конотопського медичного училища – комунального закладу Сумської обласної ради за спеціальністю «Лікувальна справа». При зарахуванні на навчання за державні кошти між позивачем та відповідачкою 02 вересня 2008 року була укладена типова угода  № 4, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов’язувалась після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати за направленням не менше трьох років. Після закінчення навчання ОСОБА_1 була присвоєна кваліфікація «фельдшер» і виданий диплом молодшого спеціаліста, а також відповідно до наказу від 27 лютого 2009 року № 14-у видано направлення на роботу до КЗ Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня». Відповідачка була влаштована на роботу завідувача Гуринівським фельдшерським пунктом Білопільського району. В порушення укладеної вище угоди вона звільнилась з роботи за власним бажанням 01 грудня 2010 року. Так як ОСОБА_1, укладаючи угоду з навчальним закладом, була ознайомлена з її умовами та відповідальністю за порушення зобов’язання, тому вона повинна відшкодувати повну вартість навчання в сумі 9 043 грн. Добровільно ОСОБА_1 кошти за навчання не повертає, тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
В судове засідання представник Конотопського медичного училища – комунального закладу Сумської обласної ради Цілик А.Ю. не з’явилася, направила суду листа про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні  позовні вимоги не визнала повністю, просила у його задоволенні відмовити. При цьому зазначила, що позивач на відшкодування вартості навчання не має права, так як кошти на її навчання не витрачав, а тому є неналежним позивачем. Крім того, між нею, роботодавцем та училищем не була укладена трьохстороння угода, на підставі якої видається направлення на роботу.  Після закінчення училища і до даного часу ОСОБА_1 працювала і працює за спеціальністю, але тільки в іншій медичній установі.
Заслухавши відповідачку ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що  позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 18 лютого 2012 року відповідачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і змінила прізвище на ОСОБА_1.
03 серпня 2005 року ОСОБА_1 наказом № 55-у  була зарахована на бюджетну форму навчання за спеціальністю «Лікувальна справа» до Конотопського медичного училища – комунальний заклад Сумської обласної ради (а.с.4).
02 вересня 2008 року між Конотопським медичним училищем – комунальний заклад Сумської обласної ради та ОСОБА_1 була укладена типова угода № 4, відповідно до умов якої остання зобов’язувалася після закінчення вищого навчального закладу прибути до місця направлення і відпрацювати не менше трьох років (а.с.3).
При укладенні даної угоди замовник, тобто КЗ Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня», участі не приймав, як того  вимагає ст. 56 Закону України «Про вищу освіту».
Відповідно до витягу з наказу №14-у від 27 лютого 2009 року ОСОБА_1 присвоєна  кваліфікація фельдшера і виданий диплом молодшого спеціаліста (а.с.5).
Після закінчення навчання ОСОБА_1 було видано направлення на роботу, згідно якого вона направлялась для працевлаштування до КЗ Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня” (а.с.8).
Згідно довідки КЗ Білопільської районної ради “Білопільська ЦРЛ” від 06 лютого 2012 року відповідно до наказу № 40 від 24 березня 2009 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідувача Гуринівським фельдшерським пунктом з 1 квітня 2009 року. Наказом №121 від 03 серпня 2009 року ОСОБА_1 переведена на посаду  медичної сестри терапевтичного кабінету поліклініки КЗ Білопільської районної ради “Білопільска ЦРЛ”. Відповідно до наказу № 183 від 30 листопада 2010 року КЗ Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 була звільнена за ст.38 КЗпП України, тобто за власним бажанням (а.с.9).
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.53 Конституції України громадяни  мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Стаття 56 Закону України “Про вищу освіту” гарантує випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України “Про освіту” випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.3 ст.65 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад не може  надавати платні послуги у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності
на заміну або в рамках освітньої діяльності,  що  фінансується  за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Обов’язок випускника відшкодувати  до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року №77/96 “Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів” та постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року за № 992 “Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням”.
Згідно з п.п. 6, 8, 14 зазначеного Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускник вищого навчального закладу зобов’язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що відповідно до Закону України «Про вищу освіту» основним завданням, що стоїть перед вищими навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Цей закон не містить умов про обов’язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Не зазначено у законі й те, що вищий навчальний заклад зобов’язаний гарантувати випускникові його працевлаштування. До обов’язків вищого навчального закладу входить виключно сприяння працевлаштуванню своїх випускників.
Через відсутність механізму, який би зобов’язав випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за договором, будь-які матеріальні претензії до нього є неправомірними.
Як вбачається із Типової угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 02 вересня 2012 року, укладеної між позивачем та відповідачкою, вона не містить відповідальності у разі звільнення молодого фахівця протягом 3-х років після прийняття на роботу. Дана угода передбачає відповідальність відшкодувати до державного бюджету вартість навчання лише за відмову їхати за призначенням.
Але як встановлено судом, ОСОБА_1 не відмовлялась їхати за призначенням і прибула на роботу своєчасно.
Тому вона не зобов’язана відшкодовувати вартість навчання, в тому числі при звільнені з роботи за власним бажанням до закінчення 3-х річного строку або з інших підстав.
Крім того, у зазначеному вище Порядку і угоді йдеться про відшкодування вартості навчання до державного бюджету, тобто ними передбачено відшкодування вартості навчання до державного бюджету, а не на користь відповідного учбового закладу.
Позивач суду не надав доказів, що саме ним на навчання ОСОБА_1 витрачені кошти в сумі 9 043 грн. Він надав суду лише розрахунок норм витрат на навчання на 2005-2006 рік, з якого не зрозуміло, в чому полягають витрати на навчання ОСОБА_1 і який їх розмір за весь час навчання (а.с. 27-28). 
Крім того, як встановлено судом ОСОБА_1 до Конотопського медичного училища вступила на конкурсній основі і навчалась за державні кошти, а не за кошти Конотопського медичного училища, який являється комунальним закладом Сумської обласної ради.
Також позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він наділений правом на звернення до суду з позовом в інтересах держави про відшкодування вартості навчання до державного бюджету.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надав переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а тому йому в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 9 043 грн. необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 53 Конституції України, ст.ст.56, 65 Закону України «Про вищу освіту», ст.52 Закону України «Про освіту»,постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року за № 992 “Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням”, ст.ст. 3, 4, 10, 60, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Конотопському медичному училищу – комунальному закладу Сумської обласної ради відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 вартості навчання у сумі 9 043 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, які приймали участь в розгляді справи, але не були присутні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
 
Суддя                                                О.І. Терещенко
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10.05.2012 р. у справі № 1801/1527/12

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>