Рішення Апеляційного суду Волинської області “Про відмову в позові про стягнення основного боргу та відсотків за користування грошовими коштами” від 05.10.2009 р. у справі № 22ц-1085/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
05  жовтня 2009 року
м. Луцьк
справа № 22ц – 1085/09
Головуючий у 1 інстанції – Пушкарчук В.П.
Доповідач – Антонюк К.І.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Стрільчука В.А.
суддів Антонюк К.І., Киці С.І.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1.
представника відповідача ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відсотків за договором позики за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 12 червня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2007 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відсотків за договором позики. Позивач зазначив, що 20 жовтня 2004 року за договором позики ОСОБА_5. передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4120 євро, що по курсу НБУ станом на 30 липня 2007 року становило 28386 грн. 80 коп. За користування позикою відповідач зобов’язувався сплатити відсотки в сумі 300 євро, що становить 7,28% місячних від суми позики. В зв’язку з невиконанням зобов’язань в передбачений сторонами строк до 20 листопада 2004 року він погасив боргове зобов’язання ОСОБА_4, тому 3 травня 2006 року між ним та ОСОБА_5. укладено договір уступки вимоги, відповідно до якого до нього перейшли права первісного кредитора. Просив стягнути з відповідача 28386,80 грн. основного боргу, 68196,45 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 2267,83 грн. штрафних санкцій.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 червня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 загальну суму боргу 92892 грн. 73 коп., судовий збір в розмірі 928 грн. 92 коп., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В стягненні штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань в сумі 3040 грн. 71 коп. відмовлено. Позовні вимоги в частині стягнення процентів в розмірі 19750 грн. 50 коп. залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_4. подав апеляційну скаргу, покликаючись на незаконність та неправильність рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивача, просить в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3. В апеляційній скарзі зазначає, що зобов’язання по договору позики він виконав. Позика ним була отримана в сумі 4120 євро, повернув він ОСОБА_5. 4700 євро, тому ніякої заборгованості перед кредитором він не має. Відсотки за користування кредитом суд стягнув всупереч нормам матеріального права.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2. підтримала апеляційну скаргу.
Представник позивача ОСОБА_1. просить рішення суду залишити в силі.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 20.10.2007 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 по договору позики, укладеного в письмовій формі, 4120 євро та зобов’язувався повернути позику до 20.11.2004 року зі сплатою відсотків в сумі 300 євро.
Отримання коштів по договору позики підтверджується розпискою ОСОБА_4 (а.с. 5).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4. частково погасив заборгованість перед первісним кредитором, сплативши ОСОБА_5. 4700 євро, які ним були отримані по договору позики.
Встановлені судом обставини повернення відповідачем позики підтверджені розписками ОСОБА_5., з яких вбачається, що ОСОБА_4. повернув позикодавцю 5.03.2005 року 1400 євро, 22.03.2005 року 500 євро, 4.05.2005 року 2800 євро.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5. підтвердив отримання ним коштів від ОСОБА_6. по договору позики від 20.10.2007 року в сумах, зазначених ним в розписках.
Ці обставини не заперечуються позивачем та його представником.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 24663 грн. 52 коп., відсотків за користування позикою в розмірі 68229 грн. суд виходив з того, що сторони в договорі позики відповідно до розписок ОСОБА_4 від 19.01.2005 року та ОСОБА_5. від 5.03.2005 року узгодили нову суму боргу, яка з урахуванням нарахованих та несплачених відсотків станом на 20.03.2005 року становила 5620 євро. Сплата відповідачем відсотків передбачена укладеним сторонами договором, та оскільки відповідач не виконав зобов’язання, тому згідно з договором уступки вимоги до позивача перейшли права первісного кредитора за договором позики.
Однак погодитися з такими висновками суду не можна.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцевих положень», закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.
Відповідно до положень зазначеного закону надання коштів у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 43 Закону), фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (відсотки) (п. 5 ч. 1 ст. 1 закону).
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо не передбачено законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів (відсотків) не допускається. Тобто, ОСОБА_5. як фізична особа, яка надала позику, не мав права на отримання відсотків.
Судом встановлено, що відповідач отримав позику в розмірі 4120 євро в жовтні 2004 року, повернув позикодавцю з березня по травень 2005 року 4700 євро, тобто повністю погасив позику.
Розписка ОСОБА_4 від 19.01.2005 року не свідчить про отримання додаткових коштів від позикодавця, а про його зобов’язання сплатити ОСОБА_5. відсотки за користування позикою (а.с. 6).
В розписці від 5.03.2005 року ОСОБА_5. самостійно без участі ОСОБА_4 визначив суму боргу з врахуванням відсотків за користування позикою (а.с. 16). Ця розписка не підтверджує факт отримання відповідачем додаткових коштів, відсутні в справі і інші докази, які б підтверджували ці обставини.
Отже, суд першої інстанції встановивши обставини, які свідчили про повне погашення відповідачем суми позики прийшов до неправильного висновку про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 24663 грн. 52 коп.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику – грошові кошти в такій самій сумі, які були йому передані у строки та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора у випадку його заміни, переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
В зв’язку з тим, що зобов’язання відповідачем по договору позики до моменту укладення договору уступки вимоги від 3.05.2006 року було виконано, тому позивач не має права вимоги щодо стягнення грошових коштів по договору позики між ОСОБА_5. та ОСОБА_4.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в зв’язку з порушенням норм матеріального права, а саме незастосування Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який підлягає застосуванню, невідповідністю висновків суду обставинам справи рішення суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові про стягнення основного боргу та відсотків за користування грошовими коштами.
В іншій частині рішення не оскаржувалось.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 12 червня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу та процентів в сумі 92892,73 грн. та судових витрат в розмірі 958 грн. 92 коп. скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відсотків за договором позики відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Рішення Апеляційного суду Волинської області “Про відмову в позові про стягнення основного боргу та відсотків за користування грошовими коштами” від 05.10.2009 р. у справі № 22ц-1085/09

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>