ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 08 лютого 2012 року у справі № 11/5025/490/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Суддів:
Мирошниченка С.В
Князькова В.В
Хрипуна О.О.
Князькова В.В
Хрипуна О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фермерського господарства “Є-Надія”
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду 06.09.2011 р.
у справі № 11/5025/490/11 господарського суду Хмельницької області
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4
до Фермерського господарства “Є-Надія”
про стягнення 126048,00 грн.
за зустрічним позовом Фермерського господарства “Є-Надія”
до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4
про зміну усного договору купівлі-продажу від 31.05.2010 р. та зобов’язання виконати певні дії
за участю представників сторін:
позивача:ОСОБА_5
відповідача:не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.05.2011 р. (судді: Д.І.Радченя, Л.П. Баула, В.В. Виноградова) первісний позов задоволено, в задоволені зустрічного позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. (судді: Гулова А.Г., Маціщук А.В., Петухов М.Г.) у справі 11/5025/490/11 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство “Є-Надія” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2011 р.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно накладної від 31.05.2010р. № 10/4 підприємець ОСОБА_4 передав ФГ “Є-Надія” наступний товар:
- цемент загальною кількістю 20 тонн по ціні 800 грн. за тонну на суму 16000 грн.,
- блоки фундаментні – загальною кількістю 250 штук по ціні 300 грн. за блок на суму 75000грн.,
- блоки будівельні – загальною кількістю – 122 метри кубічних по ціні 320 грн. за один кубічний метр на суму 39040 грн.
Всього на загальну суму з ПДВ 156048,00 грн.
Для оплати переданого згідно вказаної накладної товару позивач надав відповідачу рахунок від 31.05.2010р. №10/4 на суму 156048,00 грн., в тому числі 26008,00 грн. ПДВ, який, як вбачається з платіжного доручення № 150 від 21.07.2010р. ФГ “Є-Надія” оплачений частково, в сумі 30000,00 грн. При цьому, у вказаному платіжному дорученні в графі призначення платежу зазначено: “Часткова оплата за будівельні матеріали згідно рахунка № 10/4 від 31.05.2010р., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.”.
Задовольняючи первісний позов суди також посилаються не те, що на підтвердження передачі відповідачу товару підприємець ОСОБА_4 надав накладну № 30/4 від 31.05.2010 р., якою підтверджено проведення операції між сторонами по купівлі продажу цементу загальною кількістю 20 тонн по ціні 800 грн. за тонну на суму 16000 грн., блоків фундаментних – загальною кількістю 250 штук по ціні 300 грн. за блок на суму 75000 грн., блоків будівельних – загальною кількістю -122 метри кубічних по ціні 320 грн. за один кубічний метр на суму 39040 грн., всього на загальну суму з ПДВ -156048,00 грн.
Але, Вищий господарський суд України не може погодитись с судами попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Положенням про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).
Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № 10/4 від 31.05.2010 р. не містить обов’язкового реквізиту, визначеного Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (особистого підпису, печатки або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), тому не можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами та бути доказом (фіксувати факт) проведення господарської операції з поставки товару.
Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.
Відповідно до Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.
Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
Як вбачається з матеріалів справи, така довіреність на одержання відповідних цінностей в матеріалах справи також відсутня.
Отже, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що з накладної № 10/4 від 31.05.2010 р. неможливо з’ясувати на ім’я саме кого було відвантажено будівельний товар, відповідно до того, що зазначена накладна не відповідає встановленим нормам закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Фермерського господарства “Є-Надія” задовольнити.
Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2011 р. у справі № 11/5025/490/11.
Прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити. Зустрічний позов Фермерського господарства “Є-Надія” задовольнити повністю.
Постанова Вищий господарський суд України “Щодо неналежного складення первинних документів” від 08.02.2012 р. у справі № 11/5025/490/11