ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 22.02.2011 р. № 30/127-10-3440
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Панової І.Ю.
суддів: Білошкап О.В.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2010
у справі № 30/127-10-3440 господарського суду Одеської області
за позовом Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА”
про визнання договору розірваним та зобов`язання вчинити певні дії
та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА”
до Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”
про визнання договору розірваним та зобов`язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” – Бровкін І.О.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” звернулось з позовом до Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”, просило розірвати договір про спільну діяльність від 20.04.2001 № СР-48, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” та Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт”, затвердити умови розірвання договору про спільну діяльність від 20.04.2001 № СР-48, відповідно до яких затвердити розмір грошової компенсації частки у спільній частковій власності Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” у розмірі 138701,99 грн. як еквівалент 9/100 частки від суми загальної грошової оцінки майнового комплексу АЗС № 17 відповідно до експертної оцінки, здійсненої ТОВ “Південно-Українське бюро консалтингу та оцінки”; зобов’язати Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” грошову суму в розмірі 138701,99 грн., що еквівалентно 9/100 частки від суми загальної грошової оцінки майнового комплексу АЗС № 17 відповідно до експертної оцінки.
В свою чергу, у серпні 2010 року Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” також, звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” про: – визнання розірваним договору про спільну діяльність від 20.04.2001 № СР-48, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” та Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт”; – затвердження розміру грошової компенсації частки у спільній частковій власності Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” в зв’язку з розірванням договору про спільну діяльність від 20.04.2001 № СР-48 у розмірі 1340000,00 грн. відповідно до незалежної експертної оцінки, здійсненої ПП “Трикод”; – зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” виплатити Державному підприємству “Одеський морський торговельний порт” частку у спільній частковій власності у зв’язку з розірванням договору про спільну діяльність від 20.04.2001 № СР-48 в розмірі 1340000,00 грн. відповідно до незалежної експертної оцінки.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2010 у справі № 30/127-10-3440 (суддя Рога Н.В.), на підставі п. 1 ст. 83 ГПК України, визнано недійсним договір про спільну діяльність № СР-48, укладений 20.04.2001 між Державним підприємством “Одеський судноремонтний завод “Україна”, правонаступником якого є Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт”, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕКА”. У задоволенні позову Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” відмовлено повністю. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 (колегія суддів: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2010 у справі № 30/127-10-3440 залишено без змін.
Не погодившись постановою господарського суду апеляційної інстанції, Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, та прийняти нове рішення про визнання розірваним договору про спільну діяльність від 20.04.2001 № СР-48, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” та Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт” та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” виплатити Державному підприємству “Одеський морський торговельний порт” частку у спільній частковій власності у зв’язку з розірванням договору про спільну діяльність від 20.04.2001 № СР-48 в розмірі 1340000,00 грн. відповідно до незалежної експертної оцінки, посилаючись на положення ст. ст. 355-357, 367, 368, 370, 1130, 1132, 1134 Цивільного кодексу України та досягненням сторонами згоди щодо припинення дії договору про спільну діяльність, неможливістю виділу в натурі частки Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” з підстав, що його внеском було право користування земельною ділянкою, тому Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” вимагає компенсації вартості його частки у спільному майні.
Переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2001 між Державним підприємством “Одеський судноремонтний завод “Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” укладено Договір про спільну діяльність, предметом якого є капітальне будівництво та експлуатація стаціонарної автозаправної станції на 250 заправок на добу за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40, з метою отримання прибутку.
Для досягнення мети сторони, відповідно до розділу 3 Договору, вносять майнові внески, а саме: внеском Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна” є право користування земельною ділянкою площею 0,3517 га за адресою м. Одеса, вул. Приморська, 40, що надана Державному підприємству “Одеський судноремонтний завод “Україна” у тимчасове користування на умовах оренди для будівництва та експлуатації АЗС на 250 заправок на добу на підставі рішення Одеської міської ради № 2384-ХХІІІ від 17.04.2000.
Внеском Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” є власні грошові кошти, а також, можуть бути капітальні вкладення та обладнання АЗС, при цьому, грошові та інші майнові внески сторін, а також майно, створене або набуте в результаті спільної діяльності, у тому числі АЗС, є їх спільною дольовою власністю.
Додатковою угодою № 1 до Договору, яку сторони підписали 25.04.2001, п. 3.2. Договору викладено у новій редакції: а саме, “Внеском Заводу є право користування земельною ділянкою площею 0,3517 га по вул. Приморська, 40 в м. Одесі. Вартість цього майнового права визначається з урахуванням експертної оцінки і відображається в Додатку №1 до цього Договору”.
Судами встановлено, що згідно Додатку №1 від 10.01.2002 до Договору про спільну діяльність від 20.04.2001, суми внесків кожної сторони в інвестування капітального будівництва стаціонарної автозаправної станції на 250 заправок на добу по вул. Приморська, 40 склали:
- Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” – 1654333,65 грн., у тому числі 1501599,39 грн. – балансова вартість АЗС з підземним розміщенням 5 резервуарів, 152734,26 грн. – балансова вартість двох паливно-роздавальних резервуарів;
- Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна” – 162000 грн. відповідно до звіту від 26.10.2001 про незалежну оцінку вартості права користування земельною ділянкою площею 3517 м2 по вул. Приморська, 40.
Крім того, судами встановлено, що Додатком №1 від 10.01.2002 сторони визначили, що доля Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” в об’єкті спільної власності складає 91\100, а доля Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна”– 9 \100.
Відповідно до Акту приймання-передачі стаціонарної автозаправної станції на 250 заправок на добу по вул. Приморська, 40 в м. Одесі від 16.01.2001 по договору №1-К підряду на капітальне будівництво від 05.06.2001, Підрядник – ТОВ “ВЕСТА СЕРВІС” передало Замовнику – Товариству з обмеженою відповідальністю “ТЕКА”, закінчений будівництвом об’єкт – стаціонарну автозаправну станцію на 250 заправок на добу по вул. Приморська, 40 в м. Одесі вартістю 1801919,27 грн. (з ПДВ).
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №971 від 02.10.2006 “Про реорганізацію державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна” реорганізовано Державне підприємство “Одеський судноремонтний завод “Україна” шляхом приєднання до Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” та зазначено, що Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” є правонаступником прав і обов’язків Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна”.
В подальшому, 15.10.2007 між Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕКА” укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про спільну діяльність № СР-48 від 20.04.2001, відповідно до п. 1 якої, у зв’язку із реорганізацією Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна”, шляхом приєднання його до Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” всі права та обов’язки за Договором № 48-СР від 20.04.2001 переходять від Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна” до Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”, і Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” є стороною за цим Договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 до Договору про спільну діяльність № СР-48 від 20.04.2001, сторони дійшли згоди щодо дострокового розірвання Договору, з моменту підписання цієї Угоди.
При цьому, згідно п. 3 Додаткової угоди № 2 сторони взяли на себе зобов’язання здійснити звіряння взаєморозрахунків та погасити виявлені заборгованості протягом 15 календарних днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди. У цій частині дія Договору припиняється виконанням сторонами прийнятих на себе зобов’язань. У випадку наявності претензій, що витікають з Договору, сторони вирішують їх в порядку, встановленому чинним законодавством України.
З наявного у матеріалах справи договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди, судами попередніх інстанцій встановлено, що він укладений 01.10.2001 між Одеською міською радою (Орендодавець) та Державним підприємством “Одеський судноремонтний завод “Україна” (Орендар) на підставі рішення Одеської міської ради № 2384-ХХІІІ від 17.04.2001 та відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 3517 м2, що знаходиться у м. Одесі в Жовтневому районі по вулиці Приморська, 40. Зазначена земельна ділянка надана у володіння і користування Орендаря строком на 25 років, (у тому числі, строком на 1 рік – на період будівництва об’єкта), для будівництва, експлуатації та обслуговування АЗС на 250 заправок на добу.
Згідно з п. 6.9 договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в порядку, передбаченому законодавством України.
Судом попередніх інстанцій встановлено, що державна реєстрація договору від 01.10.2001 здійснена 09.10.2001 року за № 492/3.
Згідно ч. 1 ст. 430 Цивільного кодексу УРСР, чинного на дату укладання договору про спільну діяльність № СР-48 від 20.04.2001, для досягнення спільної мети, за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 432 Цивільного кодексу УРСР для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
Згідно ст. 1 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент укладення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 01.10.2001, земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до вимог ст. 9 Земельного кодексу України, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Статтею 24 Земельного кодексу України право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди укладено між Одеською міською радою та Державним підприємством “Одеський судноремонтний завод “Україна” 01.10.2001, а державну реєстрацію вказаного договору здійснено – 09.10.2001.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що на дату укладення договору про спільну діяльність – 20.04.2001, Державне підприємство “Одеський судноремонтний завод “Україна”, здійснивши внесок до спільної діяльності, у вигляді права користування земельною ділянкою площею 0,3517 га по вул. Приморській, 40 міста Одеси, не набуло права користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, на дату укладення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пункту 3.4.5 договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 01.10.2001 Орендар – Державне підприємство “Одеський судноремонтний завод “Україна”, не має права, без попередньої письмової згоди Орендодавця – Одеської міської ради, передавати земельну ділянку в суборенду, будь-яким іншим способом здійснювати повну або часткову передачу прав та обов’язків за цим договором третім особам (в тому числі за договором про сумісну діяльність, установчим договором та ін.).
Судами встановлено. що в матеріалах справи відсутні докази отримання Державним підприємством “Одеський судноремонтний завод “Україна” згоди Одеської міської ради на передачу прав на орендовану земельну ділянку за договором про спільну діяльність № СР-48 від 20.04.2001.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення договору про спільну діяльність, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей..
Відповідно до вимог п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені судами обставини невідповідності оспорюваного договору про спільну діяльність № СР-48 від 20.04.2001 вимогам Закону України “Про оренду землі”, Земельного кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком господарського суду Одеської області про наявність підстав для визнання договору про спільну діяльність № СР-48 від 20.04.2001 недійсним, та про відмову позивачам в позовах, у зв’язку з недійсністю вказаного правочину, правові підстави для скасування судових актів попередніх інстанцій відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 – 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 та рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2010 у справі № 30/127-10-3440 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
М.І. Хандурін
Постанова Вищого господарського суду України від 22.02.2011 р. у справі № 30/127-10-3440