Постанова Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. у справі № 5011-55/9434-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 20.03.2013 р. Справа № 5011-55/9434-2012
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
головуючого Козир Т.П.суддів Губенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”  на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 20.09.2012 Київського апеляційного господарського суду 28.01.2013у справі господарського суду № 5011-55/9434-2012   міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Сіті Кепітал” третя  особа Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРИ О” про зобов’язання вчинити певні дії у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Карпінський С.В.;- відповідача - третьої особи Лук’янець С.А.; Сильчук В.А.;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 18.03.2013 №  02-05/155 розгляд справи №  5011-55/9434-2012 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: головуючий – Козир Т.П., судді Губенко Н.М., Іванова Л.Б.
ВСТАНОВИВ:
09.07.2012 Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Сіті Кепітал” про зобов’язання вчинити наступні дії: – відкрити в ПАТ “ВТБ Банк” поточні рахунки до моменту отримання кредиту, умови якого визначеного п. 1.5. меморандуму; – укласти з TOB “ТРИ О” договір купівлі-продажу офісного приміщення/ приміщень загальною площею до 22 000 кв. м., але в будь-якому випадку площею, ринкова вартість якої визначена на підставі звіту незалежного оцінювача майна і погоджена банком, та достатня для забезпечення кредиту, умови надання якого визначеного п. 1.5. меморандуму. Зазначені приміщення знаходяться в торгово-офісному комплексі з об’єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: площа Спортивна, 1 у Печерському районі м. Києва, і були зарезервовані в складі 30 000 кв. м. об’єкту будівництва (окрім останніх двох поверхів цієї офісної частини) відповідно до договору резервування офісних приміщень № 4-ДР від 20.12.2006р., укладеного між TOB “ТРИ О” та TOB “КУА “Сіті Кепітал”, або відповідний договір на викуп іменних безпроцентних (цільових) облігацій TOB “ТРИ О”; – за умови виконання п.2.2. меморандуму укласти з банком договір/договори купівлі-продажу, і виступити покупцем земельних ділянок, перелік яких наведено в п.4 меморандуму і перераховує кошти, отримані на поточний рахунок в ПАТ “ВТБ Банк” від TOB “ТРИ О” відповідно до ст.1.9. меморандуму, на поточний рахунок ПАТ “ВТБ Банк” на придбання у ПАТ “ВТБ Банк” земельних ділянок що залишились вільними від продажу Банком TOB “ТРИ О”.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2012 у справі № 5011-55/9434-2012 (суддя Ягічева Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А. – головуючий суддя, судді Пономаренко Є.Ю., Скрипка І.М.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі № 5011-55/9434-2012, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Сіті Кепітал” надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі № 5011-55/9434-2012 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов’язання відповідача вчинити певні дії на виконання меморандуму від 10.02.2011 укладеного між Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк”, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИ О” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Сіті Кепітал”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем та третьою особою не виконанні у встановлені строки умови меморандуму від 10.02.2011.
Підставою виникнення господарських зобов’язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 3, ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору).
Статтею 179 ГК України встановлені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання, зокрема: при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 182 ГК України за попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов’язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
Статтею  1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.
Згідно з ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, згідно з приписами статей 626, 627, 638, 1003, 1130, 1131 ЦК України та статей 177, 179,180, 182 ГК України на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови меморандуму від 10.02.2011, встановивши, що меморандум не є цивільно-правовою угодою, оскільки в зазначеному правочині не має передбачених ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України істотних умов, які є обов’язковими для усіх договорів; не містить визначення предмету угоди, строку її дії та ціни, і тому не може вважатись попереднім договором; у даному меморандумі не має ознак договору про спільну діяльність та договору доручення, оскільки в ньому не встановлено ані юридичні дії, які сторони збираються вчиняти для спільної мети, ані дії, які належить здійснити повіреному від імені та за рахунок іншої сторони; з огляду на те, що меморандум фактично є угодою про наміри, оскільки в ньому закріплені наміри сторін, які зафіксовані як перелік можливих дій сторін в майбутньому; дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Отже, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі № 5011-55/9434-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя                                            Т.П. КОЗИР
Судді                                                                    Н.М. ГУБЕНКО
        Л.Б. ІВАНОВА
Постанова Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. у справі № 5011-55/9434-2012

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>