Постанова Вищого господарського суду України “Щодо неможливості заміни договору про надання поворотної фіндопомоги на договір про надання безповоротної фінансової допомоги в порядку новації” від 19.11.2009 р. у справі № 10/76(17/177)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 19.11.2009 р. № 10/76(17/177)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді                                      Добролюбової Т.В.
суддів                                                            Гоголь Т.Г.
          Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хліб-експорт”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 15 липня 2009 року
у справі № 10/76 (17/177) господарського суду Чернігівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хліб-експорт”
до Приватного підприємства “Агро-ресурс”
про стягнення 48 432,37 грн
за участю представників сторін від:
позивача: не з’явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача: Федорок І.В. (дов. від 05.05.09),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Хліб-експорт” у липні 2008 року звернувся з позовом до Приватного підприємства “Агро-Ресурс” про стягнення з відповідача 48432,37 грн, в тому числі 36355 грн суми, одержаної як поворотної фінансової допомоги, 5262, 51 грн відсотків за користування коштами, 6169,44 грн інфляційних, 645,42 грн відсотків річних, посилаючись на прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором про надання фінансової допомоги за період з 04.12.07 по 07.07.08, статті 526, 530, 625, 629, 1048 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27 травня 2009 року, ухваленим суддею Мурашко І.Г., позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 509, 605, 653 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що зобов’язання за договором № 664 від 29.11.06 не припинилися з визначених законом підстав, у тому числі новацією чи прощенням боргу, відтак суд зазначив про обов’язок відповідача повернути поворотну фінансової допомоги в розмірі 36355,00 грн. Крім того, посилаючись на статті 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, суд вказав про обґрунтованість заявлених позовних вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування позикою, інфляційних витрат та 3 % річних.
Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гарник Л.Л. –головуючого, Іваненко Я.Л., Пантелієнка В.О., постановою від 15.07.09 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у задоволенні позову відмовив. Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з того, що зобов’язання відповідача за договором № 664 припинені внаслідок укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 16.01.07, відтак суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому суд посилався на приписи статті 11 та глави 50 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ліквідатор ТОВ “Хліб-експорт” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.09 залишити в силі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судам апеляційної інстанції положень статей 11, 605, 719 Цивільного кодексу України.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О. пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 29.11.06 між сторонами даного спору було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу фінансову допомогу за умови повернення, а відповідач зобов’язується повернути фінансову допомогу у визначений даним договором термін. За пунктом 2.1 договору від 29.11.06 розмір фінансової допомоги складає 50000грн, фінансова допомога надається протягом фінансових днів після підписання договору; за пунктами 4.1 та 4.2 договору строк надання фінансової допомоги складає 1 рік та може бути продовжений чи зменшений за угодою сторін. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за пунктами 5.1. та 5.2. договору після закінчення строку, зазначеного в пункті 4.1. договору, відповідач зобов’язується повернути протягом 5 днів всю суму фінансової допомоги; фінансова допомога може бути повернута у вигляді грошових коштів, товарів, послуг за угодою сторін. Відповідно до пункту 6.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення виконання. Судами встановлено, що на умовах, передбачених договором від 29.11.06, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 36355 грн, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням № 372 від 29.11.06; на час звернення з позовом дані грошові кошти не повернуто. 16.01.07 сторонами було укладено угоду № 1 про зміни та доповнення до договору № 664 від 29.11.06, згідно якої позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, а договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до підписання сторонами даної угоди. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ “Хліб-експорт” до Приватного підприємства “Агро-Ресурс” про стягнення 36355 грн поворотної фінансової допомоги, 5262, 51 грн процентів за користування позикою, 6169, 44 грн інфляційних витрат, 645,42 грн – 3 % річних. Отже, встановленню в даному випадку підлягають наявність чи відсутність у відповідача грошового зобов’язання по поверненню коштів, одержаних на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач одержав кошти в якості поворотної фінансової допомоги, тобто у нього виникло грошове зобов’язання, яке підлягало виконанню у строки та спосіб, передбачені договором від 29.11.06. В подальшому сторони змінили умови договору № 664 та обумовили закінчення його дії підписанням додаткової угоди № 1. Відтак, суд, посилаючись на положення глави 50 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що укладення сторонами додаткової угоди припинило дію основного зобов’язання, тобто відбулася заміна первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новація). При цьому, суд вказав, що умовами додаткової угоди № 1 передбачено прощення кредитором боргу боржнику, що свідчить про припинення зобов’язання.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають, зокрема, з договорів. Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені статтею 653 цього кодексу, згідно якої у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що угодою № 1 про зміни та доповнення до договору № 664 від 29.11.06 сторони не змінили умови первісного зобов’язання по договору новим зобов’язанням, а тому новації не відбулося. Враховуючи те, що за угодою № 1 від 16.01.07 у відповідача не виникли будь-які інші зобов’язання замість первісних, а також те, що зазначена угода не містить ніякої домовленості щодо припинення грошового зобов’язання за договором № 664 від 29.11.06 до внесення змін у договір, суд дійшов висновку, що зобов’язання за договором № 664 не припинилися з визначених законом підстав (глава 50 Цивільного кодексу України), а тому числі новацією чи прощенням боргу, а тому зобов’язання відповідача за договором № 664 від 29.11.09 щодо повернення поворотної фінансової допомоги не припинено угодою № 1 від 16.01.07. Встановивши відсутність доказів повернення відповідачем отриманої поворотної фінансової допомоги в розмірі 36355,00 грн, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідача. Стягуючи на користь позивача інфляційних витрат і 3 % річних, суд обґрунтовано виходив з положень статті 1050 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у випадку, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 вказаного Кодексу. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Статтею 1048 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Господарським судом установлено, що умовами договору № 664 від 29.11.06 такий розмір процентів не встановлений, відтак суд дійшов вірного висновку про необхідність застосування встановленої облікової ставки НБУ, що за період з 30.11.06 по 07.07.07 склав 5262,51 грн.
Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахував та невірно застосувавши положення Цивільного кодексу України прийшов до помилкових висновків про припинення зобов’язань відповідача за договором № 664 від 29.11.06, що призвело до прийняття незаконної та необґрунтованої постанови, яка підлягає скасуванню.
Натомість місцевим господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального і процесуального права не вбачається, тому переглянуте колегією суддів рішення підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119 – 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хліб-експорт” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2009 року у справі № 10/76(17/177) Господарського суду Чернігівської області скасувати.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 27 травня 2009 року залишити в силі.
Постанова Вищого господарського суду України “Щодо неможливості заміни договору про надання поворотної фіндопомоги на договір про надання безповоротної фінансової допомоги в порядку новації” від 19.11.2009 р. у справі № 10/76(17/177)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>