Постанова Вищого господарського суду України від 09.08.2011 р. у справі № 13/268-09/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“09” серпня 2011 р. Справа № 13/268-09/4
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.,
Суддів Іванової Л.Б.,
Кролевець О.А.,
розглянувши
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 30.05.2011 року
у справі № 13/268-09/4
господарського суду Київської області
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 59 650, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 59 650 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на підставі усної домовленості між сторонами у справі відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань не передав позивачу акумуляторні батареї, які позивач оплатив шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів у сумі 50000, 00 грн. На звернення позивача відповідач не відповідав, в добровільному порядку сплачені позивачем грошові кошти не повернув.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 51604, 04 гривень, з яких: 50000 грн. основного боргу, 1217,74 грн. інфляційних втрат та 386, 30 грн. 3 % річних.
24.01.2011 позивач подав клопотання про стягнення з відповідача витрат по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, експертизи в сумі 3758,16 грн., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5100, 00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 07.02.2011 року (суддя Щоткін О.В.) позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 50000, 00 грн. основного боргу, 1 217, 74 грн. інфляційних втрат, 386, 30 грн. 3 % річних, 5100 грн. витрат на послуги адвоката, 3758, 16 грн. витрат на проведення експертизи та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року (судді: Рябуха В.І. головуючий, Гольцова Л.А., Ропій Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
При цьому, господарські суди визнали доведеними обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.
В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 11.09.2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перерахував на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 50000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 10 призначенням платежу була оплата за акумулятори, згідно рахунку без номеру від 11.09.2008 року без ПДВ.
Однак, в порушення взятих на себе зобов’язань на підставі усної домовленості між сторонами у справі, після перерахування коштів, відповідач товар не передав, договір купівлі-продажу від 10.09.2008 року підписувати відмовився.
Направлену позивачем претензію від 08.10.2009 року з вимогою повернути вказані кошти, відповідач залишив без задоволення.
Як стверджує відповідач, він свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною № РН00201 від 11.09.2008 року та актом прийому передачі товару від 11.09.2008 року, а тому вимоги позивача є безпідставними та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи. Представник позивача пояснення відповідача заперечив та зазначив, що в офісі відповідача залишились чисті аркуші паперу з його підписом та печаткою, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивач та відповідач працювали в одному офісі.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду першої інстанції від 16.08.2010 року призначено по справі технічну експертизу документів для встановлення того, чи дійсно фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було підписано видаткову накладну №РН 00201 від 11.09.2008 року та акт прийому передачі товару від 11.09.2008 року, чи можливо фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використав чисті аркуші паперу з підписами та печаткою ОСОБА_2, на яких роздрукував видаткову накладну та акт прийому – передачі товару, які використовує як доказ виконання ним зобов’язання.
Виходячи з викладеного, правильне вирішення спору вимагає встановлення факту поставки відповідачем товару позивачу.
Висновком технічної експертизи № 529 КЕД від 02.09.2010 року, яка проведена НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області визначено, що текст на акті прийому – передачі товару від 11.09.2008 року та видатковій накладній №РН00201 від 11.09.2008 року роздруковувався пізніше, ніж була поставлена печатка та підпис ОСОБА_2
Отже, приймаючи до уваги висновок технічної експертизи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що товар відповідачем на суму попередньої оплати не поставлявся, а докази постачання (видаткова накладна, акт прийому-передачі) акумуляторів підроблені.
Враховуючи те, що факт поставки відповідачем товару позивачу спростовується висновком експертизи та відповідно не є доведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення вимоги позивача про стягнення 50000,00 грн. суми попередньої оплати у зв’язку з її обґрунтованістю та доведеністю матеріалами справи з огляду на таке.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 мав намір укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 10.09.2008 року, відповідно до якого продавець (відповідач) зобов’язується передати акумуляторні батареї у власність покупцеві (позивачу), а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, розмір та порядок оплати якої встановлено в розділі 4 договору.
Враховуючи те, що відповідач зазначений договір не підписав, колегія суддів касаційної інстанції робить висновок, що сторони не перебували у договірних відносинах, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, за якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки сторони не перебували у договірних відносинах, то відповідач зобов’язаний в порядку частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, повернути позивачу грошові кошти як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Відповідно до п. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Згідно з п. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач не повернув позивачу грошові кошти, перераховані останнім на розрахунковий рахунок відповідача, у строк, визначений позивачем в претензії від 07.10.2009 року, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання, то суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних.
Статтею ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.
При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами, як то угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленою довіреністю, виданою стороною представникові її інтересів у суді, а також платіжним дорученням або іншим документом, який би підтверджував сплату відповідних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір № 239/98 від 15.02.2009 року про надання правових послуг адвоката.
На підтвердження суми понесених витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано акт наданих правових послуг адвоката № 239/98 від 15.10.2009 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 314 від 24.01.2011 року на суму 5100 грн., яка свідчить про сплату відповідних коштів адвокату ОСОБА_3
Правила розподілу господарських витрат передбачені статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
Так, при задоволенні позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи та за послуги адвоката покладаються на відповідача.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції стосовно задоволення вимоги позивача щодо оплати послуг адвоката, а також покладення на відповідача суми витрат на проведення експертизи.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, помилково застосувавши до спірних правовідносин положення статей, що регулюють договірні відносини, дійшли при цьому до вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу.
Також колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних, витрат на оплату послуг адвоката та витрат на проведення експертизи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року у справі № 13/268-09/4 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: Л. Іванова
            О. Кролевець
Постанова Вищого господарського суду України від 09.08.2011 р. у справі № 13/268-09/4

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>