Постанова Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012 р. № К-16637/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2012 р.                                        м. Київ                                              К-16637/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» (далі Підприємство)
на постанову господарського суду Херсонської області від 22.06.2007
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009
у справі № 8/189-АП-07 (22а-242/2008)
за позовом Підприємства
до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.12.2006 №0010152301/0, за яким Підприємству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 68641,50 грн. (у тому числі 45761грн. за основним платежем та 22880,50 грн. за штрафними санкціями).
Постановою господарського суду Херсонської області від 22.06.2007 позов задоволено частково; оскаржуване рішення ДПІ визнано нечинним в частині донарахування позивачеві податкового зобовязання у сумі 49446,48 грн. (у тому числі 32964,32 грн. за основним платежем та 16482,16 грн. за штрафними санкціями); в іншій частині позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження втрати контрагентом позивача приватним підприємством «ПКФ «Інфотех»- правосубєктності, тоді як відсутність у податкових накладних, складених товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» необхідних реквізитів, а також невідображення постачальником позивача (приватним підприємством «Промінь») податкових зобовязань за наслідками виконання операцій з поставки товарів Підприємству виключає право останнього на включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними цими контрагентами.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено повністю з тих мотивів, що надані Підприємству послуги з рекламування продукції, яка не вироблялася позивачем, не можна визнати такими, що повязані з його господарською діяльністю; в іншій частині апеляційний суд погодився з висновками господарського суду Херсонської області по суті спору.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України та доповненнях до неї Підприємство просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що порушення його контрагентами податкової дисципліни, а також порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою позбавлення позивача права на податковий кредит. Крім того, Підприємство наголошує, що апеляційним судом не було з достатньою повнотою досліджено асортимент товарів, які вироблялися позивачем у перевірений період, наслідком чого став неправильний висновок апеляційної інстанції про рекламування Підприємством продукції поза межами своєї підприємницької діяльності.
У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.
Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.09.2006, оформлену актом від 19.12.2006 №3736/23-4/23135010. В ході цієї перевірки було виявлено факт неправомірного (за висновком податкової інспекції) включення позивачем до податкового кредиту:
34833,33 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством «ПКФ «Інфотех»за наслідками надання позивачеві рекламно-інформаційних послуг у період з травня 2004 року по грудень 2005 року, тоді як постановою господарського суду Херсонської області від 23.11.2006 скасовано державну реєстрацію цього постачальника, а також його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ;
8500 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль»з невірним зазначенням адреси цього постачальника, його індивідуального податкового номера та номера свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ;
5666,66 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством «Промінь», яке не звітувало до податкового органу та не сплатило відповідні суми цього податку до бюджету.
Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований за наслідками фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг), яка є підставою для формування податкового обліку платника, та підтверджений податковою накладною.
А відтак наявність в накладних позивача незначних недоліків в заповненні (як-от невірне зазначення їх окремих реквізитів), за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі податкові накладні правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.
В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, хоча складені товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль»податкові накладні і містили неточні відомості щодо адреси цієї особи та її реєстрації як платника ПДВ, утім така неточність не перешкодила встановити зміст господарської операції, особу постачальника, дійсну вартість поставленого товару, у звязку з чим у судів були відсутні підстави для висновку про незаконність включення Підприємством до податкового кредиту 8500 грн. ПДВ.
Не можна погодитися й із здійсненим судами тлумаченням пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого передумовою виникнення у платника (покупця) права на податковий кредит є відображення продавцем відповідної суми ПДВ у складі податкових зобовязань.
Адже з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника порушення іншими особами (зокрема, його постачальниками) податкового законодавства не може негативно впливати на результати діяльності такого платника за умови відсутності доказів його недобросовісності. Оскільки будь-яких порушень з боку Підприємства під час формування податкового кредиту за наслідками поставки йому товару приватним підприємством «Промінь»ДПІ виявлено не було, то підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит у сумі 5666,66грн. відсутні.
Висновок апеляційного суду про неповязаність результатів наданих позивачеві рекламних послуг з його господарською діяльністю зроблений з порушенням правил оцінки доказів. Адже в основу цього висновку апеляційного суду покладено той факт, що копіями наявних у справі ефірних довідок та медіа плану розповсюдження відео- та аудіороліків підтверджується рекламування продукції (кетчупу та води «Кришталь»), яка не вироблялася Підприємством, без вичерпно дослідження апеляційним судом асортименту товарів позивача. А відтак цей висновок слід визнати передчасним.
З урахуванням викладеного та з огляду на те, що в даному випадку реальність здійснення спірних операцій з поставки позивачеві товарів та послуг, за наслідками виконання яких Підприємством було включено оспорювані суми ПДВ до податкового кредиту, податковим органом не заперечується, а будь-яких порушень податкової дисципліни з боку позивача, а також обставин, які б свідчили про недобросовісність Підприємства як платника податків, ДПІ не виявлено, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та задовольнити позов.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна»задовольнити.
2. Постанову господарського суду Херсонської області від 22.06.2007 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі № 8/189-АП-07 (22а-242/2008) скасувати.
3. Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 25.12.2006 №0010152301/0.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
 
Головуючий суддя:                                                                       М.І. Костенко
судді:                                                                                                А.М. Лосєв
                                                                                                          Н.Є. Маринчак
Постанова Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012 р. № К-16637/09

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>