ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 17.07. 2013 р.
К/800/21163/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Вітка О.Ю.,відповідача:не з’явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013
у справі № 2а-9714/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ»
до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» (надалі – позивач, ТОВ «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ») до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (надалі – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 № 0000830701, № 0000840701, № 0000850701, № 0000860701, № 0000870701, № 0000880701, № 0000890701, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 та відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом’янському районі м. Києва проведено камеральні перевірки декларацій позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2011 року, вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, червень 2011 року, травень 2011 року, квітень 2011 року, за результатами яких складено акти від 01.12.2011 № 13367/07-009/1-32658026, № 13368/07-009/1-32658026, № 13369/07-009/1-32658026, № 13370/07-009/1-32658026, № 13371/07-009/1-32658026, № 13372/07-009/1-32658026, № 13373/07-009/1-32658026 відповідно.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» вимог пп. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 208 166,00 грн.
На підставі актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011:
- № 0000830701, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 738,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7 434,50 грн.;
- № 0000840701, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 738,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 869,00 грн.;
- № 0000850701, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 738,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 869,00 грн.;
- № 0000860701, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 738,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 869,00 грн.;
- № 0000870701, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 738,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 869,00 грн.;
- № 0000880701, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 738,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 869,00 грн.;
- № 0000890701, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 29 738,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 869,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження Державна податкова служба у м. Києві винесла рішення від 21.02.2012 № 924/7/12-114 про результати розгляду первинних скарг, яким скасувала: податкове повідомлення-рішення № 0000830701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 433,50 грн., в іншій частині – залишила без змін; податкове повідомлення-рішення № 0000840701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 868,00 грн., в іншій частині – залишила без змін; податкове повідомлення-рішення № 0000850701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 868,00 грн., в іншій частині – залишила без змін. Податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011 № 0000860701, № 0000870701, № 0000880701 та № 0000890701 були залишені без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в квітні-жовтні 2011 року, що вказує на правильність винесення податковим органом рішень про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування. При цьому, колегія суддів погодилась із необхідністю застосування до позивача штрафних санкцій у зв’язку із повторним протягом 1095 днів виявленням контролюючим органом завищення суми бюджетного відшкодування, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 % завищеної суми бюджетного відшкодування.
Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування до позивача штрафних санкцій, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з квітня 2011 року по жовтень 2011 року позивачем не здійснювались операції, що підлягають оподатковуванню податком на додану вартість. Сума, яка підлягала сплаті до бюджету в спірні періоди, становила 0 грн., однак залишок від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду у сумі 29 738,00 грн. залишався невідшкодованим на поточний рахунок позивача, тому в кожній декларації позивачем було визначено в рядку 22 і 23.1 невідшкодований залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду в незмінному вигляді (29 738,00 грн.).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надавав уточнюючі розрахунки до кожної декларації за вказаний період (квітень-жовтень 2011 року), в яких помилково в рядках 22 і 23.1 зазначав суму залишку від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду 29 738,00 грн.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.3 ст. 200 Кодексу при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що, виходячи з наведених вище норм п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у позивача не було законних підстав для формування суми бюджетного відшкодування в квітні-жовтні 2011 року, що призвело до неправильного відображення у податковій звітності сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок на загальну суму 208 166,00 грн.
Відповідно до пп. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
У зв’язку з вищевикладеним, згідно вимог пп. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України сума у розмірі 208 166,00 грн., яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування протягом квітня-жовтня 2011 року, підлягає зменшенню, що підтверджує правильність позиції податкового органу при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 13.12.2011 № 0000830701 про зменшення за перший період, що перевірявся, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої без належних підстав, податковий орган, з урахуванням рішення про результати розгляду первинних скарг від 21.02.2012 № 924/7/12-114, правомірно застосував до позивача штрафні санкції за виявлене порушення у розмірі 1 гривні.
Водночас, позиція суду апеляційної інстанції щодо доведеності факту повторності визначення протягом 1095 днів зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % завищеної суми бюджетного відшкодування судом касаційної інстанції оцінюється критично та не може бути підтримана, з огляду на наступне.
Зміст положень п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України вказує на те, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування тягне обов’язкове застосування до платника податків штрафних санкцій. У той же час, наведеною нормою диференційовано розмір такого штрафу в залежності від повторності виявлення протиправного діяння.
При цьому, відповідальність за вказаним пунктом Податкового кодексу України настає не за те, що контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов’язання, або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, а за ті дії чи бездіяльність платників податків, які утворили підстави для контролюючого органу самостійно визначити суми податкового зобов’язання, зменшити суми бюджетного відшкодування тощо.
Суми бюджетного відшкодування відповідно до Податкового кодексу України зменшуються контролюючим органом шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. При цьому, первинним є факт визначення податковим органом такого складу податкового правопорушення, як завищення суми бюджетного відшкодування, мірою відповідальності за яке є штрафна (фінансова) санкція, диференційована в залежності від повторності виявлення такого порушення.
Правовий аналіз п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов’язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по зменшенню бюджетного відшкодування або визначенню податкового зобов’язання відносно одного і того самого платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що податковим органом не було надано доказів зменшення позивачеві сум бюджетного відшкодування протягом 1095 днів, що передували дню винесення податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 № 0000840701, № 0000850701, № 0000860701, № 0000870701, № 0000880701, № 0000890701, що свідчить про необґрунтованість посилань на встановлення факту повторності визначення складу податкового правопорушення та виключає необхідність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50 % на підставі ч. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині з прийняттям нової постанови.
Положеннями ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ч. 3 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 2а-9714/12/26702 в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 13.12.2011 № 0000840701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000850701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000860701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000870701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000880701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000890701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн. залишити в силі.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 2а-9714/12/2670 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 13.12.2011 № 0000840701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000850701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000860701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000870701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000880701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000890701 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 869,00 грн.
В решті Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 2а-9714/12/2670 щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 13.12.2011 № 0000830701 повністю;
від 13.12.2011 № 0000840701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 29 738,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000850701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 29 738,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000860701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 29 738,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000870701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 29 738,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000880701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 29 738,00 грн.;
від 13.12.2011 № 0000890701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 29 738,00 грн. залишити без змін.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К’Ю – ТЕХНОЛОДЖІ» судові витрати у розмірі 491,40 грн. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: А.М. Лосєв
Судді: Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Постанова Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013 р. у справі № К/800/21163/13