Постанова Верховного Суду України “Щодо проведення податкової перевірки” від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 24 грудня 2010 року справа № 21-25а10
Верховний Суд України у складі:
головуючого Панталієнка П.В., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григорєвої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Foods and Goods L.T.D.” (далі ТОВ) до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (далі ДПІ), третя особа Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за заявою ТОВ про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2010 року, встановив:
У березні 2007 року ТОВ “Foods and Goods L.T.D.” звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування рішення від 15 січня 2007 року № 8/00000082342/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 619 226, 85 гривень.
Свої позовні вимоги ТОВ обґрунтовувало тим, що податковий орган діяв усупереч вимог чинного законодавства України, яким встановлено порядок та умови проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, порядок та вимоги до документів, якими оформляються результати таких перевірок та приймаються за ними відповідні рішення щодо настання відповідальності суб’єктів господарювання. Зокрема, ДПІ було порушено вимоги статті 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі – Закон № 509-ХІІ), а саме: проведення планової перевірки частіше ніж один раз на календарний рік та відсутність письмового повідомлення про дату початку та закінчення проведення перевірки.
Крім того, посадовими особами податкового органу при здійсненні перевірки було порушено вимоги пункту 7 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18 “Про затвердження форми та Порядку ведення Журналу відвідання суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами (Журнал реєстрації перевірок)”.
ДПІ проти позову заперечувала, наполягаючи на правомірності своїх дій.
Судами встановлено, що з 27 листопада 2006 року по 2 грудня 2006 року посадовими особами ДПІ згідно з направленнями № 856, № 861, № 893 та № 701 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог законодавства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт від 2 грудня 2006 року № 05990351/23-511-2.
Актом перевірки встановлено неоприбуткування готівки на суму 129845,37 гривень, внаслідок чого позивачем порушено пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яким, зокрема, встановлено, що вся готівка, що надходить до каси, має своєчасно (в день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ 15 січня 2007 року прийняла рішення № 8/0000082342/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 619 226,85 гривень.
Постановою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2007 року, позов ТОВ до ДПІ задоволено: скасовано рішення від 15 січня 2007 року № 8/0000082342/0 про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61926,85 гривень, встановлених абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що перевірка, за результатами якої виявлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а саме: неоприбуткування в касі готівки в сумі 123 845,37 грн проведена контролюючим органом з порушенням ст. 11-2 Закону № 509-ХІІ (за відсутності рішення про проведення позапланової перевірки). Тому акт перевірки від 2 грудня 2006 року № 05990351/23-511-2 не є належним доказом, а прийняте на його підставі рішення про застосування штрафних санкцій є незаконним.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2010 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У поданій до Верховного Суду України заяві ТОВ просить скасувати постанову суду касаційної інстанції й направити справу на новий касаційний розгляд у зв’язку із неправильним застосуванням касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви Верховному Суду України надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2008 року та від 28 квітня 2009 року в інших справах, які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом статей 11-1, 11-2 Закону № 509-ХІІ.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, касаційний суд виходив із того, що позивач допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з направленнями, підписаними головою ДПА у Донецькій області; надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, а також погодився із висновками, викладеними в акті перевірки.
Крім того, спору стосовно факту невідтворення готівки в книзі обліку розрахункових операцій між сторонами немає.
За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що підстав для визнання незаконним рішення про застосування штрафних санкцій немає, адже позивач не спростовував наявності факту порушення, яке стало підставою для прийняття рішення щодо накладення штрафних санкцій, і, виходячи зі змісту статей 11-1, 11-2 Закону № 509-ХІІ, мав лише можливість не допустити посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірки.
Оскільки, ухвалюючи рішення, Вищий адміністративний суд України не допустив порушень норм матеріального права, то у задоволенні заяви ТОВ слід відмовити.
Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю
“Foods and Goods L.T.D.” відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова Верховного Суду України “Щодо проведення податкової перевірки” від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>