Постанова Рівненського окружного адміністративного суду “Про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у зв’язку з безоплатним імпортом товарів” від 27.03.2013 р. в справі № 817/501/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 27 березня 2013 року Справа № 817/501/13-а
Рівненський окружний адміністративний суд у складі
судді                                                                          Ткачук Н.С.
за участю секретаря судового засідання               Рибачок С.С.
та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник                                         Овдійчук О.О.,
відповідача: представник                                    Воробйова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Азеркорпу”
до Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Азеркорпу» (далі – ВАТ «Азеркорпу») звернулося до суду з позовом до Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі – Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1000141640 від 01.11.2012 року, яким представництву «ВАТ Азеркорпу» в Україні зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 5425734 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що позивачем не порушено вимоги п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Пояснив суду, що податковий кредит квітня, червня-серпня 2012 року формувався представництвом ВАТ «Азеркорпу» у відповідності до вимог чинного законодавства України на підставі сум ПДВ, сплачених у квітні, червні-серпні 2012 року до Державного бюджету України при імпорті техніки та обладнання від ВАТ «Азеркорпу» в Україну, які були необхідні для подальшого використання в межах господарської діяльності. Наголосив, що хоча устаткування (машини, обладнання) імпортувалося на безоплатній основі, податок на додану вартість сплачувався при їх митному оформленні до державного бюджету, що підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями. Стверджує, що безоплатне імпортування товарів є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, позаяк в ПК України відсутня така виключна умова для виникнення права на податковий кредит як оплатне придбання платником податку матеріальних цінностей, а визначальним є сплата ПДВ до Державного бюджету згідно з п. 206.1 ст. 206 ПК України. Наполягає на тому, що за наявності належним чином оформленої ВМД, що підтверджує факт сплати ПДВ при імпорті в Україну товару, призначеного для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, позиція податкового органу щодо виключення з податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого при імпорті, є неправомірною, а висновок про порушення платником податку вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України – безпідставним. Вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення – протиправним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с. 248-249, т. 1), позов не визнав. В судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції пояснив суду, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування від’ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображеного в декларації з ПДВ за серпень 2012 року, встановлено порушення Представництвом ВАТ «Азеркорпу» вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Дане порушення полягає у завищенні від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 151821 грн. та завищенні залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2012 року в сумі 5273913 грн. Стверджує, що представництво не мало правових підстав для включення до складу податкового кредиту квітня, червня-серпня 2012 року сум ПДВ, сплачених при імпорті товарів, отриманих від ВАТ «Азеркорпу» на безоплатній основі, оскільки такі дії суперечать положенням Податкового кодексу України. Наполягає на тому, що сплачений до Державного бюджету України під час операцій імпорту податок на додану вартість є підставою для формування податкового кредиту лише в разі оплатного ввезення товарів на митну територію України. Вважає податкове повідомлення-рішення № 1000141640 від 01.11.2012 року обґрунтованим, прийнятим на підставі закону і таким, що не підлягає скасуванню. З таких підстав просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що представництво ВАТ «Азеркорпу» зареєстроване Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджуються копією свідоцтва про реєстрацію від 19.03.2012 року (а.с. 79, т. 1) та копією Довідки № 345864 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 36). Згідно з даною довідкою видами діяльності Представництва «ВАТ Азеркорпу» за КВЕД-2010 є будівництво мостів і тунелів; будівництво доріг і автострад; підготовчі роботи на будівельному майданчику; розвідувальне буріння; виготовлення виробів із бетону для будівництва; виробництво бетонних розчинів, готових для використання.
Згідно з Положенням про Представництво ВАТ “Азеркорпу”, затвердженим рішенням ВАТ «Азеркорпу» 28 листопада 2011 року, Представництво не є юридичною особою і не займається самостійно діяльністю, в усіх випадках воно діє від імені і за дорученням ВАТ «Азеркорпу», і виконує свої функції відповідно до чинного законодавства України та є відокремленим підрозділом Компанії. До основних функціональних обов’язків представництва ВАТ «Азеркорпу» зазначеним положенням віднесено, зокрема, представництво інтересів Компанії на території України з питань виконання умов Договору на будівництво автодоріг, мостів; прийняття замовлень на будівництво, організацію та спорудження шляхів, автобанів, дамб та будь-яких інших об’єктів (т. 1 а.с. 104-111).
Представником позивача також надано пояснення, що Представництво ВАТ «Азеркорпу» здійснює на території України роботи по ремонту автомобільної дороги М06 Київ-Чоп по виконанню довгострокового контракту.
Відповідно до довідки про взяття на облік платників податків № 13170711400003 від 18.03.2013 року Представництво ВАТ «Азеркорпу» перебуває на обліку в Здолбунівській ОДПІ з 16.01.2012 року за № 19419 (т. 1 а.с. 250) та є платником податку на додану вартість з 02.03.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200032788 (т. 1 а.с. 102).
Судом також встановлено, що в період з 27.09.2012 року по 17.10.2012 року на підставі направлення № 209 від 27.09.2012 року (т. 2 а.с. 3) та наказу № 345 від 27.09.2012 року (т. 2 а.с. 2) працівниками Здолбунівської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва ВАТ «Азеркорпу» з питань достовірності нарахування від’ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображеного в декларації з ПДВ за серпень 2012 року, за наслідками якої складено акт № 902/15-26612924 від 17.10.2012 року (далі – акт перевірки від 17.10.2012 року) (т. 1 а.с. 11-29).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1000141640 від 01.11.2012 року, згідно з яким представництву ВАТ «Азеркорпу» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 5425734 грн.(том 1 а.с. 30).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС в Рівненській області № 10/210/449 від 03.01.2013 року (т. 1 а.с. 114-115) та рішенням ДПC України № 1609/6/10-2115 від 01.02.2013 року (т. 1 а.с. 77-78) податкове повідомлення-рішення № 1000141640 від 01.11.2012 року залишено без змін, а скарги відповідно – без задоволення.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 1000141640 від 01.11.2012 року, суд виходить з наступного.
Як вбачається з акту перевірки від 17.10.2012 року, оспорюване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків відповідача про порушення Представництвом «ВАТ Азеркорпу» вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає в завищенні від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 151821 грн. та завищенні залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на ступного податкового періоду за серпень 2012 року в сумі 5273913 грн. Вказане завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту відповідач пов’язує із неправомірним, на його думку, віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених митним органам при ввезенні із-за меж митних кордонів України товарів (техніки та устаткування) – імпорту товарів з метою їх використання у господарській діяльності (для ремонту автодороги М06 Київ-Чоп).
З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на досліджені під час судового розгляду справи обставини та їх відповідність нормам чинного законодавства.
Судом встановлено, що Представництвом ВАТ «Азеркорпу» у квітні 2012 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 3026091 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки (асфальтозмішувальної установки) з метою її використання у господарській діяльності. Вказану техніку ввезено з-за меж митного кордону України на підставі договору № 2011-1111A-LINTEC-UA від 21.02.2012 р. про поставку техніки на безоплатній основі, укладеного між представництвом ВАТ «Азеркорпу» та ВАТ «Азеркорпу» (том 1 а.с. 119-120), згідно з вантажною митною декларацією № 20405001/2012/003929 від 10.04.2012 року (том 1 а.с. 116-118).
При розмитненні даного імпортованого товару Представництвом «ВАТ Азеркорпу» згідно з штампом Рівненської митниці 10.04.2012 р. сплачено податок на додану вартість у загальній сумі 3026091,42 грн., який включено до складу податкового кредиту квітня 2012 року, що відображено в значенні рядка 12.1 (колонка «Б») розділу II податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року № 9027058562 від 17.05.2012 року (т. 1 а.с. 167-168).
З матеріалів справи також вбачається, що у червні 2012 року Представництвом ВАТ «Азеркорпу» до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 770068 грн., сплачену митним органам при безоплатному ввезенні на територію України техніки та обладнання (шпунтово-збірних конструкцій (паль), автомобіля, оснащеного бетононасосом, бурильної машини Bauer MG 48) з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України на підставі договорів № 36/12-ASM від 25.05.2012 року (т. 1 а.с. 123-125), № 37/12-ASM від 29.05.2012 року (т. 1 а.с. 127-128), № 25/12-ІМ від 31.05.2012 р. (т. 1 а.с. 131-132), укладених між Представництвом ВАТ «Азеркорпу» та ВАТ «Азеркорпу», згідно з вантажними митними деклараціями:
№ 1251/70000/2012/236890 від 01.06.2012 року – податок на додану вартість в сумі 86677,46 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Київської обласної митниці 01.06.2012 року (том 1 а.с. 121-122);
№ 1251/70000/2012/236966 від 07.06.2012 року – податок на додану вартість в сумі 24169,32 грн. при митному оформленні сплачено згідно з штампом Київської обласної митниці 07.06.2012 року (том 1 а.с. 126).
№ 125170000/2012/242608 від 21.06.2012 року – податок на додану вартість в сумі 147701,40 грн. при митному оформленні сплачено згідно з штампом Київської обласної митниці 21.06.2012 року (том 1 а.с. 129-130),
№ 125170000/2012242609 від 25.06.2012 року – податок на додану вартість в сумі 511520 грн. при митному оформленні сплачено 25.06.2012 року згідно з штампом Київської обласної митниці (том 1 а.с. 133-134).
Відповідно до здійснених імпортних операцій позивачем у червні 2012 року сплачено податок на додану вартість у загальному розмірі 770068 грн. та включено до складу податкового кредиту червня 2012 року, що підтверджується значенням рядка 12.1(колонка «Б») розділу II податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року № 9042155709 від 20.07.2012 року (том 1 а.с. 174-179).
Судом також встановлено, що у липні 2012 року Представництвом «ВАТ Азеркорпу» до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 1477754 грн., сплачений митним органам при безоплатному ввезенні на територію України техніки та обладнання (бурильної машини Bauer BG 24-H, обладнання для забивання паль, опорної конструкції з чорних металів, автокрану LIEBHERR LTM) з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України на підставі договорів № 20/12-ІМ від 10.05.2012 року (том 1 а.с. 138-140), № 25/12-ІМ-БО від 31.05.2012 року (том 1 а.с. 143-144), № 2012/004-БО від 06.02.2012 року (том 1 а.с. 146-147), № 27-06-БО від 29.06.2012 року (том 1 а.с. 150-151), № 25/12-ІМ від 31.05.2012 року (том 1 а.с. 153-154), укладених між Представництвом ВАТ «Азеркорпу» та ВАТ «Азеркорпу», згідно з вантажними митними деклараціями:
№ 204050001/2012/007845 від 06.07.2012 року – податок на додану вартість в сумі 631407,50 грн. при митному оформленні сплачено 06.07.2012 року згідно з штампом Рівненської митниці (том 1 а.с. 137);
№ 204050001/2012/007849 від 06.07.2012 року – податок на додану вартість в сумі 154076,22 грн. при митному оформленні сплачено 06.07.2012 року згідно з штампом Рівненської митниці ( том 1 а.с. 141-142);
№ 125170000/2012/237504 від 12.07.2012 року – податок на додану вартість в сумі 106127,70 грн. при митному оформленні сплачено 12.07.2012 року згідно з штампом Київської обласної митниці ( том 1 а.с. 145);
№ 125170000/2012/237512 від 12.07.2012 року – податок на додану вартість в сумі 32227,78 грн. при митному оформленні сплачено 12.07.2012 року згідно з штампом Київської обласної митниці ( том 1 а.с. 148-149);
№ 125170000/2012/242610 від 17.07.2012 року – податок на додану вартість в сумі 553914,90 грн. при митному оформленні сплачено 17.07.2012 року згідно з штампом Київської обласної митниці ( том 1 а.с. 152).
При розмитненні даного імпортованого обладнання у липні 2012 року позивачем до Державного бюджету України сплачено податок на додану вартість у загальному розмірі 1477754 грн. та включено до податкового кредиту за липень 2012 року, що відображено в значенні рядка 12.1 (колонка «Б») розділу II податкової декларації за липень 2012 року № 9050494985 від 20.08.2012 року (том 1 а.с. 183-189).
З досліджених в судовому засіданні доказів, зібраних в матеріалах справи, також вбачається, що у серпні 2012 року Представництвом «ВАТ Азеркорпу» до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 151821 грн., сплачений митним органам при безоплатному ввезенні на територію України техніки та обладнання (опалубочних систем, опорної конструкції з чорних металів) з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України на підставі договорів № 51/12-ASM від 12.07.2012 року (том 1 а.с. 158-159), № 49/12-ASM від 12.07.2012 року (том 1 а.с. 161-162), № 53/12- ASM від 01.08.2012 року (том 1 а.с. 165-166), укладених між Представництвом ВАТ «Азеркорпу» та ВАТ «Азеркорпу», згідно з вантажними митними деклараціями:
№ 125170000/2012/237946 від 08.08.2012 року – податок на додану вартість в сумі 51169,67 грн. при митному оформленні сплачено 08.08.2012 року згідно з штампом Київської обласної митниці ( том 1 а.с. 155-157);
№ 125170000/2012/237945 від 08.08.2012 року – податок на додану вартість в сумі 38096,68 грн. при митному оформленні сплачено 08.08.2012 року згідно з штампом Київської обласної митниці ( том 1 а.с. 160);
та № 125170000/2012/237991 від 10.08.2012 року – податок на додану вартість в сумі 62554,41 грн. при митному оформленні сплачено 10.08.2012 року згідно з штампом Київської обласної митниці ( том 1 а.с. 163-164).
При розмитненні даної імпортованої техніки і обладнання позивачем у серпні 2012 року сплачено податок на додану вартість у загальному розмірі 151821 грн. та включено до податкового кредиту за серпень 2012 року, що відображено у рядку 12.1 (колонка «Б») розділу II податкової декларації за серпень 2012 року № 9057555356 від 20.09.2012 року (том 1 а.с. 193-199).
Згідно зі ст. 188 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 р. (чинного до 31.05.2012 року) імпорт – це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Відповідно до ст. 74 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 р., (який набрав чинності з 01.06.2012 року), імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
На час виникнення спірних правовідносин – квітень-серпень 2012 року порядок адміністрування, нарахування, сплати до бюджету, бюджетного відшкодування податку на додану вартість були врегульовані Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі по тексту – ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з приписами пп. «а» пункту 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, підставами для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту є нарахування (сплата) такого податку при придбанні товарів (послуг), що в подальшому використовуються платником податків у його господарській діяльності.
Відповідно до п. 180.1 ст. 180 та пп. “в” п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України є платником податку для цілей оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.
При цьому, в силу положень пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо сплати мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
В силу вимог п. 206.1 ст. 206 ПК України при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.
Таким чином, операція з імпорту товарів підлягає оплаті податком на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, та сплачується до або на дату подання вантажної митної декларації до контролюючого органу, яким в даному випадку є митний орган.
Відповідно до положень абз. 2 пункту 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України – дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Пунктом 187.8 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
У відповідності до вимог п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку, що закон зобов’язує платника податку на додану вартість сплатити названий податок при імпорті та надає йому право на податковий кредит на суму фактично сплаченого податку. При цьому в законі відсутня така виключна умова для виникнення права на податковий кредит як оплатне придбання платником податку матеріальних цінностей, а визначальним є сплата такого податку до Державного бюджету згідно з пунктом 206.1 ст. 206 ПК України.
Вантажні митні декларації, копії яких додано до матеріалів справи, підтверджують факт увезення товару в Україну у митному режимі імпорт (ІМ) та сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України. На неналежність оформлення вантажних митних декларацій податковий орган не покликається.
При цьому, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні також не заперечується, що техніка та обладнання, отримані Представництвом ВАТ Азеркорпу» на виконання умов договорів згідно з ВМД, переліченими вище, в подальшому використовувалися в межах господарської діяльності представництва.
Відтак, виконавши перед бюджетом зобов’язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів для подальшого використання в межах власної господарської діяльності, Представництво ВАТ «Азеркорпу» мало всі правові підстави для зарахування сум такого податку до складу податкового кредиту.
За наведених обставин, враховуючи наявність належним чином оформлених вантажних митних декларацій, що підтверджують факт сплати податку на додану вартість при імпорті в Україну товару, призначеного для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, позиція податкового органу щодо виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого Представництвом при імпорті, є неправомірною, а висновок про порушення платником податку вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України – безпідставним.
Що стосується доводів відповідача, що статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право на нарахування податкового кредиту лише в разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів, які вимагають оплатність таких операцій, то суд звертає увагу, що згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом вказаної норми, податковий кредит, сформований за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених при імпорті на безоплатній основі товарів, що в подальшому використовуються в межах господарської діяльності платника податків, вважається таким, що сформований правомірно, однак орган державної податкової служби не позбавлений права довести факт невідповідності задекларованого в податковому обліку та прописаного в законодавстві.
З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку, що імпорт у ст. 198 Податкового кодексу України згадується нарівні з операціями з придбання та виготовлення товарів, а не включається до складу придбання товару та передбачає обов’язкову оплатність. Інакше, була б відсутня необхідність окремо закріплювати в чинному податковому законодавстві порядок сплати податку на додану вартість під час імпорту товарів та зазначати його в нормах, що надають право на формування податкового кредиту, зокрема в п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України.
За таких обставин, виходячи із змісту зазначеної норми, податковий кредит, сформований за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених при імпорті на безоплатній основі товарів, що в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податків, вважається таким, що сформований правомірно.
Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому п. 200.6 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
В даному випадку на формування від’ємного значення суми податку на додану вартість мали вплив господарські операції, описані вище, що не заперечується відповідачем.
А тому встановивши відсутність порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість Представництвом, суд, враховуючи взаємозв’язок між формуванням податкового кредиту та від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту, і, як наслідок, бюджетним відшкодуванням, констатує відсутність порушень Представництва при формуванні від’ємного значення з податку на додану вартість, описаних в акті перевірки.
З огляду на наведене, Представництву «ВАТ Азеркорпу» неправомірно зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5425734 грн.
В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених вище обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 1000141640 від 01.11.2012 року, яким Представництву ВАТ «Азеркорпу» в Україні зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 5425734 грн. не відповідає вказаним критеріям правомірності, а відтак є протиправним.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду даної справи обставини, суд вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв не на підставі та не в спосіб, визначені законодавством України, а відтак висновки податкового органу про завищення позивачем від’ємного значення з ПДВ за серпень 2012 року є необґрунтованими і безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 1000141640 від 01.11.2012 року – таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 1000141640 від 01.11.2012 року.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 2294 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 368 від 12.02. 2013 р. (т. 1 а.с. 2).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби форми “В4″ за № 1000141640 від 01.11.2012 року, яким Представництву ВАТ “Азеркорпу” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 5425734 грн.
Присудити на користь позивача Відкрите акціонерне товариство “Азеркорпу” із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова Рівненського окружного адміністративного суду “Про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у зв’язку з безоплатним імпортом товарів” від 27.03.2013 р. в справі № 817/501/13-а

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>