Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2008 р. № 826/7451/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста Києва
ПОСТАНОВА
від 05.07.2013 року
№ 826/7451/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Знак”до Міжрегіонального головного управління Міндоходів  – Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень №0000152310 від 13.03.2013 та №0000162310 від 13.03.2013
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Знак” звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень №0000152310 від 13.03.2013 та №0000162310 від 13.03.2013.
У судовому засіданні 05.06.2013 замінено неналежного відповідача Окружну державну податкову службу – Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на належного Міжрегіональне головне управління Міндоходів  – Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що нормами Податкового кодексу України не обмежено право  платника податку на бюджетне відшкодування сум ПДВ, фактично сплачених останнім у ціні товару або послуги у попередніх  податкових періодах, часовими межами певного податкового періоду та право платника податків на отримання податкової вимоги не ставиться в  залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетного відшкодування.
Також позивач зазначив про те, що відповідачем за результатами проведеної перевірки не виявлено порушень у формуванні податкового кредиту за будь – який з податкових періодів, що передував звітному.   
У судовому засіданні 05.06.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги, надали додаткові усні пояснення та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 03.06.2013  надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскільки від’ємне значення у розмірі 2 095 544,00 грн. виникло у позивача в вересні 2012 року, то право на бюджетне відшкодування вказаного від’ємного значення виникло у позивача у жовтні 2012 року, однак позивач вказаним правом на бюджетне відшкодування у жовтні 2012 року не скористався, з огляду на що включення вказаної суми до бюджетного відшкодування в наступному звітному періодів, а саме в листопаді 2012 року, є неправомірним в розумінні пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України   
У судовому засіданні 05.06.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні 05.062013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
ВСТАНОВИВ:
В період з 14.02.2013 по 20.02.2013 Окружною державною податковою службою – Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ “Знак” бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 6 145 155 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року (вх. № 9080462043 від 20.12.2012). 
Перевіркою встановлено порушення пунктів 200.1, 200.4 та 200.14 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, яка підлягає зменшенню за листопад 2012 року в розмірі 2 095 544,00 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на 2 095 544,00 грн. 
До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.
ТОВ “Знак” в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року визначено суму , що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 6 145 155,00 грн.
В додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року невірно визначено показники колонок 1,2 та 3, а саме задекларовано від’ємне значення (податкового) звітного періоду – жовтень 2012 року у сумі 6 145 155 грн., у той час, як від’ємне значення за жовтень 2012 року складає 4 049 611 грн., а періодом виникнення від’ємного значення у розмірі 2 095 544,00 грн. є вересень 2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 176/40-40/23-20/32912343 від 20.02.2013.
  01.03.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю “Знак” до Окружної державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби  були подані заперечення на акт № 176/40-40/23-20/32912343 від 20.02.2013, за результатами розгляду яких листом № 17557/10/23-129 від 07.03.2013, повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечень внесено зміну до тексту акта, а висновки акта залишено без змін. 
13.03.2013 на підставі акту  176/40-40/23-20/32912343 від 20.02.2013 прийнято податкові повідомлення – рішення, №0000152310 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 2 095 544,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф)  у розмірі 523 886,00 грн. та №0000162310, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 2 095 544,00 грн., та зазначено про те, що зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість  наступних податкових періодів.
22.03.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю “Знак” була подана до Державної податкової служби в місті Києві скарга на податкові повідомлення – рішення  №0000152310 від 20.02.2013 та  №0000162310 від 20.02.2013, за результатами розгляду якої прийнято рішення про залишення скарги без розгляду № 2807/10/12-1-03 від 26.03.2013.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Знак” не погоджуючись з податковими повідомленнями – рішеннями №0000152310 від 20.02.2013 та  №0000162310 від 20.02.2013 вважаючи їх нечинними та  такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 4.6.4 підпункту 4.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  16.02.2011 за № 197/1895 та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  20.12.2011 за № 1490/20228 якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від’ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від’ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).
Підпунктом 4.6.5 пункту підпункту 4.6 пункту 4 розділу V зазначених Порядків платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.
Таким чином платник податків має право включити суму від’ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню до складу відповідного бюджетного відшкодування  та/або до  складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображається в Додатку № 2, до відповідної декларації, а розрахунок бюджетного відшкодування відображається в рядку 22 декларації та  Додатку № 3 до неї .
Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Отже,  у разі прийняття платником податків рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів зазначена сума не підлягає врахуванню при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013 у справі № 826/3475/13-а та від 18.04.2013у справі № 2а-11621/12/2670.
В декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем в графі 23 “сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1 + рядок 23.2)” проставлено : “-“.
Відповідно до додатку № 2  декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2012 року ним в графі 3 “Частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов’язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов’язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування)” зазначеного додатку  задекларовано суму у розмірі 2 340 883,00 грн.
Сторонами не заперечувався той факт, що додатку № 3 до декларації з податку на додану вартість позивачем додано не було
З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що позивач задекларувавши в жовтні 2012 року суму у розмірі 2 340 883,00 грн. в графі 3 додатку № 2  вказаної декларації та не відобразивши зазначену суму в додатку № 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” та розділі 23 податкової декларації, фактично зазначену суму в повному обсязі зарахував у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, а отже вона не підлягала   врахуванню при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Таким чином, у позивача було відсутнє право на декларування суми від’ємного значення з податку на додану вартість, яка не була погашена  податковими зобов’язаннями попередніх звітних (податкових) періодів у розмірі 2 095 544,00 грн. у складі бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року, та вона підлягала врахуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.
Згідно з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з’ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем було занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в жовтні 2012 року на суму 2 363 792 грн. та фактично зазначена сума в повному обсязі було зарахована у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, а також те, що в декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року зазначена сума у розмірі 2 095 544,00 грн. було включено до складу  бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд дійшов висновку про те, що у відповідача були правові підстави для надсилання позивачу податкового повідомлення – рішення з визначенням в ньому суми заниження бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року та податкового повідомлення – рішення, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за листопад 2013 року на  2 095 544,00 грн.
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 123 Податкового кодексу України  у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування – тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов’язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, – тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов’язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.
В даному випадку позивачем було порушено лише порядок заповнення податкових декларацій з ПДВ, що призвело до неможливості отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку та можливості використання залишку від’ємного значення виключно шляхом його зарахування в рахунок зменшення податкових зобов’язань що виникли в наступних податкових періодах, у той час, як положеннями пункту 123.1статті 123 Податкового кодексу України не передбачено засування штрафних (фінансових) санкцій за таке порушення.         
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про протиправність податкового  повідомлення – рішення №0000152310 від 13.03.2013  в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 523 886,00 грн.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013 у справі № 826/3475/13-а.   
Водночас, суд звертає увагу на те, що  позивач у позовній заяві просить визнати податкові повідомлення – рішення саме нечинними, з урахуванням чого суд звертає увагу на наступне.
Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так,  зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.
З огляду на викладене податкове повідомлення – рішення №0000152310 від 13.03.2013  в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 523 886,00 грн. підлягає визнанню недійсним.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині  визнання недійсним та скасування податкового повідомлення – рішення №0000152310 від 13.03.2013  в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 523 886,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням..
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов – задовольнити частково.
2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення – рішення Окружної державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби №0000152310 від 13.03.2013  в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 523 886,00 грн.
3.В решти позовних вимог – відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів  – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Знак”  понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі           255,00 грн. (двісті п’ятдесят п’ять  грн. 00 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя                                                О.П. Огурцов
Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2008 р. № 826/7451/13-а

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>