ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 02 червня 2015 року Справа № 813/2188/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Хоми О.П.,
судді Грень Н.М.,
судді Кузана Р.І.
з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,
з участю представників: позивача Яценка С.А., відповідачів Курило С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАС» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання недійсними податкових консультацій,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМАС» (далі – ТзОВ «АДАМАС») звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України), Головного управління ДФС у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області) з вимогами визнати недійсними податкові консультації, викладені у листі ГУ ДФС у Львівській області від 12.03.2015 р. № 1423/10/13-01-15-03-09 та у листі ДФС України від 09.04.2015 р. № 7516/6/99-99-02-02-15. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII було викладено у новій редакції, яка діє з 01.01.2015 року, статтю 57 Податкового кодексу України. У новій редакції вказаної статті відсутня норма, яка в попередній редакції містилася у абзаці 9 підпункту 57.1 і визначала порядок сплати авансових платежів по податку на прибуток у разі відсутності прибутку або збитковості платника податку за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року. Водночас, Законом від 28 грудня 2014 року № 71-VIII викладено в новій редакції пункт 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який зобов’язує платників у січні – грудні 2015 року та січні – травні 2016 року сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Оскільки ТзОВ «АДАМАС» за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримало прибутку, воно звернулося до відповідачів за наданням податкової консультації в розрізі змін, внесених Законом від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, які, на думку підприємства, передбачають можливість подання податкової декларації з наступним звільненням від сплати авансових внесків у другому-четвертому кварталі звітного року та з подальшим визначенням податкових зобов’язань. Однак зміст одержаних відповідей свідчить про те, що відповідачі беруть до уваги нову редакцію статті 57 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2015 року, та не зважають на нову редакцію пункту 9 підрозділу 4 розділу XX. Тому оскаржувані податкові консультації слід визнати недійсними.
Представник позивача Яценко С.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідачів Курило С.В., в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснила, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII. Цим Законом внесено зміни до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток. З посиланням на пункти 9 та 22 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначила, що внесеними змінами передбачено подання річної податкової декларації з податку на прибуток до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком і не передбачено подання декларації за підсумками першого кварталу у разі неотримання прибутку або отримання збитків. Тому сплата щомісячних авансових внесків у березні 2015 року – травні 2016 року провадиться у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємства за 2014 рік. Вважає оскаржувані податкові консультації законними. Просила відмови у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач – ТзОВ «АДАМАС», зареєстрований як суб’єкт господарювання 03.09.2013 року з присвоєнням коду за ЄДРПОУ 32484670 та перебуває на податковому обліку.
12.02.2015 р. за вих. №12/02/01 ТзОВ «АДАМАС» звернулося до ГУ ДФС у Львівській області з листом, в якому просило «з метою правильного застосування норм податкового законодавства щодо порядку сплати авансових внесків з податку на прибуток, відповідно до пункту 57.1. статті 57 та перехідних положень Податкового кодексу України, підтвердити правильність своїх тверджень щодо практичної реалізації попередньої редакції ч.9 пункту 57.1 статті 57 в розрізі змін до Податкового кодексу України від 28 грудня 2014 року, а саме: у разі не отримання прибутку або отримання збитку за підсумками першого кварталу звітного року, щодо можливості подання ТзОВ «Адамас» податкової декларації наступним звільненням від сплати авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного року та з подальшим визначенням податкових зобов’язань» (а.с. 8).
ГУ ДФС у Львівській області надало податкову консультацію від 12.03.2015 р. № 1423/10/13-01-15-03-09. Зміст консультації полягає у тому, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким внесено зміни до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток. З посиланням на пункти 9 та 22 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України ГУ ДФС у Львівській області стверджує, що внесеними змінами передбачено подання річної податкової декларації з податку на прибуток до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком і не передбачено подання декларації за підсумками першого кварталу у разі неотримання прибутку або отримання збитків. Тому сплата щомісячних авансових внесків у березні 2015 року – травні 2016 року провадиться у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємства за 2014 рік. (а.с. 9).
17.03.2015 р. ТзОВ «АДАМАС» звернулося до ДФС України з листом аналогічного змісту (а.с.10).
ДФС України надало відповідь від 09.04.2015 р. № 7516/6/99-99-02-02-15. Зміст консультації полягає у тому, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким внесено зміни до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. З 01.01.2015 року не передбачено норми, що діяла до 01.01.2015 року, відповідно до якої якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому – четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тому платник податку на прибуток, який сплачує авансові внески за результатами 2014 року та за підсумками І кварталу 2015 року не отримав прибуток або отримав збиток, не має підстав для припинення сплати авансових внесків та подання податкової декларації за І квартал 2015 року. (а.с. 11).
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі – Податковий кодекс).
Зміст податкової консультації розкриває стаття 52 Податкового кодексу:
52.1. За зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
52.2. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
52.3. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.
52.4. Консультації надаються контролюючими органами.
52.5. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Наслідки застосування податкових консультацій визначені у пункті 53.1 статті 53 Податкового кодексу і вони полягають у тому, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Водночас, пунктом 53.3. цієї ж статті передбачено право платника податків оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
28 грудня 2014 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року (далі – Закон № 71-VIII).
Саме внесені Законом № 71-VIII зміни до Податкового кодексу зумовили звернення ТзОВ «АДАМАС» до ГУ ДФС у Львівській області та до ДФС України за наданням консультації з питань використання норм пункту 51.1 статті 57 Податкового кодексу та пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.
Стаття 57 Податкового кодексу називається «Строки сплати податкового зобов’язання».
Законом № 71-VIII було викладено у новій редакції пункт 51.1 цієї статті, яка з 01.01.2015 року має такий зміст:
«Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов’язання з цього податку, без подання податкової декларації.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.
Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.
Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
Платники податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється за ставками, визначеними у підпунктах 136.4.1, 136.4.2 пункту 136.4 статті 136 цього Кодексу, від суми фактично отриманого доходу протягом місячного податкового періоду, без подання податкової декларації».
Водночас, Законом № 71-VIII у новій редакції було викладено і пункт 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, відповідно до якого «у січні – грудні 2015 року та січні – травні 2016 року платники зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень – травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік».
Тобто положення пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу у редакції Закону № 71-VIII містять імперативну норму, відповідно до якої платники податків, котрі сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, зобов’язані щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року
Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року мав такий зміст:
« 57.1. Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев’ять місяців) та не сплачують авансового внеску.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому – четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.
Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року».
Порівняльний аналіз двох редакцій пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу свідчить, що у попередній редакції присутня норма, яка передбачала право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал у разі якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток. Це звільняло платника податку від сплати авансових внесків у другому – четвертому кварталах звітного (податкового) року та передбачало визначення податкових зобов’язань на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік. Нова редакція пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу такої норми не містить.
Зміст податкових консультацій відповідачів полягає у тому, що відповідно до внесених Законом № 71-VIII змін до Податкового кодексу, у 2015 році платник податків у разі якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, не має права ні на звільнення від сплати авансових внесків у другому – четвертому кварталах звітного (податкового) року, ні на визначення податкових зобов’язань на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік.
Суд вважає таке тлумачення внесених Законом № 71-VIII змін до Податкового кодексу помилковим і таким, що зроблено без урахування пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.
Адже саме положеннями зазначеного пункту не тільки збережено таке право, але й зобов’язано платників у січні – грудні 2015 року та січні – травні 2016 сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
Не зважаючи на те, що ГУ ДФС у Львівській області у відповіді посилається на пункт 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу в редакції Закону № 71-VIII, суд вважає, що таке посилання зроблено без належного аналізу його змісту, що призвело до неправильного розуміння і, як наслідок, неправильного роз’яснення.
Стосовно посилання ГУ ДФС у Львівській області на пункт 22 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу в редакції Закону № 71-VIII, суд зазначає таке.
Вказаний пункт з 01.01.2015 року має такий зміст:
«22. Норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Тобто пункт 22 безпосередньо пов’язаний з розділом ІІІ Податкового кодексу, який називається «Податок на прибуток підприємств» і визначає прядок адміністрування вказаного виду податку.
Законом № 71-VIII від 28.12.2014 розділ III викладено у новій редакції, відповідно до якої порядок адміністрування податку на прибуток підприємств змінено.
Порядок обчислення податку на прибуток підприємств встановлений статтею 137 Податкового кодексу (в редакції Закону № 71-VIII, чинній з 01.01.2015 року), відповідно до пункту 137.4. якої податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.
Аналіз положень пункту 22 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу в редакції Закону № 71-VIII свідчить, що він торкається застосування виключно нової редакції пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, порядок адміністрування якого з 01.01.2015 року змінено.
При цьому вказаний пункт у новій редакції не пов’язаний із вищезгаданим пунктом 9 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення» Податкового кодексу в редакції Закону № 71-VIII і жодним чином не суперечить змісту останнього.
Тому суд вважає помилковим посилання ГУ ДФС у Львівській області на пункт 22 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу в редакції Закону № 71-VIII.
Системний аналіз змін, внесених до Податкового кодексу Законом № 71-VIII від 28.12.2014, дає підстави стверджувати, що відповідно до положень пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу збережено на 2015 рік право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал у разі якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, а також звільнено такого платника податку від сплати авансових внесків у другому – четвертому кварталах звітного (податкового) року та передбачено визначення податкових зобов’язань на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік.
Податкові консультації, викладені у листі ГУ ДФС у Львівській області від 12.03.2015 р. № 1423/10/13-01-15-03-09 та у листі ДФС України від 09.04.2015 р. № 7516/6/99-99-02-02-15, містять інше роз’яснення внесених Законом № 71-VIII від 28.12.2014 змін до Податкового кодексу і не відповідає суті таких змін та висновкам суду.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі та визнати недійсними оскаржувані податкові консультації.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 73,08 грн, сплаченого за квитанцією № 0.0.379246009.2 від 27.04.2015 року, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною податкову консультацію, викладену у листі Головного управління ДФС у Львівській області від 12.03.2015 р. № 1423/10/13-01-15-03-09.
Визнати недійсною податкову консультацію, викладену у листі Державної фіскальної служби України від 09.04.2015 р. № 7516/6/99-99-02-02-15.
Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАС» 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок судових витрат.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова Львівського окружного адміністративного суду “Щодо подання звітності та сплати авансових внесків у разі неотримання прибутку або отримання збитку за результатами I кварталу 2015 року” від 02.06.2015 р. у справі № 813/2188/15