ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 14 січня 2014 року Справа № 926/743/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Матущака О.І.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” публічного акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги” м. Чернівці
на рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2013 р.
у справі № 926/743/13
за позовом Кіцманської районної державної адміністрації м .Кіцмань Чернівецької області
до відповідача дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” публічного акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги” м. Чернівці
про повернення нафтопродуктів
за участю представників сторін від:
позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.10.2013 р. (суддя Миронюк С.О.) позов задоволено. Зобов’язано дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» протягом 15-ти днів з дня набрання чинності даного рішення повернути Кіцманській районній державній адміністрації паливно-мастильні матеріали: дизельне паливо в кількості 11 743 л та бензин марки А76 в кількості 5 259 л. Стягнуто з Кіцманської районної державної адміністрації в дохід державного бюджету України судовий збір у сумі 1 127,39 грн.; стягнуто з дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Кіцманської районної державної адміністрації судовий збір у сумі 2 254,78 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору позики позивач на підставі акту прийняття-передачі від 16.12.2010 р. передав відповідачеві паливно-мастильні матеріали. Натомість, відповідач свої зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі, повернув позивачеві лише частину переданих паливно-мастильних матеріалів, а саме: дизельне паливо в кількості 500 л.
Відповідачем подано апеляційну скаргу б/н від 05.11.2013 р. на зазначене рішення суду, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що начальник філії не мав права укладати спірний договір позики, оскільки згідно генеральної довіреності, існують обмеження щодо укладання договорів на виконання робіт, надання (отримання) послуг та реалізацію (придбання) продукції на суму більше 5 тис. грн., які укладаються тільки після письмового погодження проекту договору комісією ДП «Чернівецький облавтодор» по контролю за укладенням філіями договорів, а тому, такий договір є недійсним. Окрім цього, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання товару за договором позики уповноваженими особами відповідача, а саме: лімітно-забірна картка, як це передбачено договором.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що до переліку договорів, щодо яких діють обмеження згідно генеральної довіреності, не включено договір позики. Окрім цього, позивач вказує, що відповідач отримав позику згідно довіреності від 13.12.2010 р. № 132, паливо-мастильні матеріали були відвантажені за товарно-транспортними накладними та передані на зберігання згідно договору, що є доказом отримання паливо-мастильних матеріалів відповідачем.
В судове засідання представники сторін вдруге не з’явилися. Представником скаржника подано клопотання про розгляд справи без його участі. Представник позивача не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. А тому, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представників сторін за наявними в справі документами, враховуючи положення ст. 75 ГПК України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.12.2010 р., на підставі розпорядження першого заступника голови Кіцманської районної державної адміністрації Муцака В. Б., між позикодавцем (позивачем) та позикоотримувачем (відповідачем) – філією «Кіцманський райавтодор» дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” був укладений договір позики про передачу нафтопродуктів для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру та утримання автодоріг загального користування в зимовий період 2010-2011 рр.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідно до акту прийняття-передачі від 16.12.2010 р. позикодавцем – районною державною адміністрацією були передані паливо-мастильні матеріали, а саме: дизельне паливо в кількості 12243 л та бензин марки А-76 в кількості 5259 л, – філії «Кіцманський райавтодор» дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги» (а.с. 72).
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені паливно-мастильні матеріали були відвантажені за товарно-транспортними накладними від 03.12.2010 р. № 2109 та від 07.12.2010 р. № 2142 та згідно договору зберігання від 21.12.2010 р. передані на зберігання малому приватному підприємству «Альфа» (а.с. 68-71).
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позикоотримувачем виконано договір не у повному обсязі, а саме: згідно акту прийняття-передачі від 20.08.2012 р. повернуто паливо-мастильні матеріали частково – дизельне паливо у кількості 500 л.
У зв’язку з цим, позивачем направлено претензію № 01-31/9-221 від 13.04.2012 р. про повернення боргу у вигляді паливо-мастильних матеріалів. Відповідачем надіслано відповідь на претензію № 33 від 22.04.2012 р. про підтвердження отримання претензії та прохання продовження виконання п. 3.2. договору згідно якого, позикоотримувач зобов’язується повернути позику в кількості, в якій вона була отримана, до 01.09.2011 р.
Однак, станом на 08.07.2013 р. відповідач свої зобов’язання за договором не виконав в повному обсязі, внаслідок чого, заборгованість складає: дизельне паливо в кількості 11743 л. на суму 77 503, 80 грн. та бензин марки А-76 в кількості 5 259 л. на суму 35 235,30 грн. Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою подання позову до суду.
При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.
У відповідності до п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 вказаного договору поруки, позикодавець зобов’язується передати позикоотримувачу нафтопродукти для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру та утримання автодоріг загального користування в зимовий період 2010-2011 рр.
Предметом позики за цим договором є нафтопродукти в необхідному асортименті, які передаються у власність користувачам.
Кількість нафтопродуктів по цьому договору визначається в літрах та становить: дизельне пальне – 12 243 л. на суму 80 803,80 грн. та бензин марки А-76 – 5 259 л. на суму 35 235,30 грн.
Позикодавець зобов’язується надати за усним зверненням позикоотримувача позику. Позика вважається переданою позикодавцем з моменту підписання лімітно-забірної картки сторонами по цьому договору.
Позикоотримувач зобов’язується повернути позику в кількості, в якій вона була отримана до 01.09.2011 р.
Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є цивільно-правовим зобов’язанням про передачу майна у власність, а тому, не належить до договорів, щодо яких встановлені обмеження на укладення згідно генеральної довіреності, виданої дочірнім підприємством «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на ім’я начальника філії «Кіцманський райавтодор» Сердюка В.О.
Окрім цього, необхідно зазначити, згідно ч. 2 ст. 95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до п. 3.2 положення філії «Кіцманський райавтодор» дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України, підприємство несе відповідальність за зобов’язаннями філії.
Виходячи з того, що дочірнім підприємством «Чернівецький облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України встановлена особиста відповідальність за зобов’язаннями філії, доводи скаржника про укладення договору неуповноваженою особою відповідача з перевищенням повноважень, є безпідставними.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним
(таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Виходячи з того, що позикоотримувач частково повернув борг, що підтверджується актом прийняття-передачі від 20.08.2012 р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір з метою настання правових наслідків, підстави для визнання його недійсним відсутні, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судова колегія звертає увагу також на наступне.
У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує твердження скаржника про відсутність підписаної між сторонами лімітно-забірної картки після передання предмету позики, однак, вказані вище акт прийняття-передачі паливо-мастильних матеріалів, накладні та довіреності відповідають наведеним нормам чинного законодавства та є належними доказами здійснення господарської операції.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2013 р. у справі № 926/743/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Чернівецької області.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду “Щодо документального підтвердження договору позики” від 14.01.2014 р. у справі № 926/743/13