Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. у справі № 40/394

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2010                                                                                                               № 40/394

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача – Крижановський М.М.,

від відповідача – Гармаш М.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес – агентство „Торговий дім”

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2009

у справі № 40/394 ( …..)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес – агентство „Торговий дім”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Еквісес Сервіс”

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 80015,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес –агентство „Торговий дім” (позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Еквісес Сервіс” (відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 34 302,57 грн., збитків від інфляції – 27 221,74 грн., 3% річних – 3 398,21 грн., пені – 8 232,62 грн. та штрафу – 6 860,51 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки вважає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують виникнення у відповідача заборгованості.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.10.2006 між ТОВ „Торговий дім „НКЕМЗ” (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір на поставку товарів № 71 П, за умовами якого ТОВ „Торговий дім „НКЕМЗ” зобов’язався поставити у встановлені строки відповідачу товар, а останній зобов’язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

05.10.2006 між ТОВ „Торговий дім „НКЕМЗ” та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки товарів № 71 П, відповідно до якої оплата за товар проводиться по безготівковому розрахунку в порядку: передоплата в розмірі 30% від суми партії поставленого товару; 70% суми – протягом 15 банківських днів з моменту поставки.

02.03.2009 між ТОВ „Торговий дім „НКЕМЗ” та позивачем укладено договір № ДГ-12 про відступлення права вимоги, за яким ТОВ „Торговий дім „НКЕМЗ”, як первісний кредитор, відступило позивачу право вимоги за договором поставки товарів № 71 П від 02.10.2006.

25.09.2009 між ТОВ „Торговий дім „НКЕМЗ” та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № ДГ-12 від 02.03.2009 про відступлення права вимоги, за умовами якої:

- первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за всіма зобов’язаннями, які має ТОВ „НВФ Еквівес Сервіс” перед первісним кредитором (п. 1.1);

- за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов’язань, які має боржник перед первісним кредитором, в т.ч. сплати основного боргу в сумі 34302,57 грн. та право на стягнення санкцій та збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням боржником зобов’язань перед первісним кредитором (п. 1.2);

- всі зобов’язання боржника перед первісним кредитором припинились (п.1.3).

Позивач посилається на видаткові накладні, згідно яких відповідачу було здійснено поставку товару на загальну суму 378744, 59 грн. Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 344655, 02 грн., в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Крім того, позивач зазначає, що 10.01.2007 покупцем та постачальником було складено акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000003 на загальну суму з ПДВ 213, 00 грн. щодо компенсації вартості автотранспортних послуг.

Таким чином, як стверджує позивач, заборгованість відповідача з урахуванням часткової оплати становить 34 302,57 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Факт проведення суб’єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб’єктом з іншими суб’єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

В листі № 31-34000-10-16/11926 від 11.06.2007 Міністерства фінансів України щодо окремих питань з бухгалтерського обліку зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних, а саме № РН-0001319 від 04.12.2006 р.; № РН-0001516 від 20.12.2006 р.; № РН-0001582 від 26.12.2006 р.; № РН-0001583 від 26.12.2006 р.; № РН-0001627 від 29.12.2006 р.; № РН-0000014 від 10.01.2007 р., вбачається, що вони видані по договору № ДГ-70Д від 02.10.2006, а не по договору № 71П, на який посилається позивач. Також, в накладних № РН-0000814 від 19.10.2006 р; № РН-0000883 від 25.10.2006 р. взагалі відсутні будь-які посилання на договір.

Зазначені видаткові накладні вважаються судом первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення; фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів не приймай до уваги зазначені вище видаткові накладні, як доказ про поставку товарів за договором № 71П, оскільки дані, вказані у кожній з видаткових накладних, не дають підстави встановити зв’язок цих первинних документів з договором № 71П, за яким, як твердить позивач, здійснювалися господарські операції з поставки товару відповідачу.

Також, не можна брати до уваги, як доказ здійснення поставки товарів за договором № 71П, акт №ОУ-000003 здачі-прийняття робіт від 10.01.2007. Оскільки в даному акті зазначено факт проведення робіт за іншим договором – № ДГ-70Д від 02.10.06, в той час, як до позивача перейшло право вимоги за договором на поставку товарів № 71П від 02.10.2006.

Щодо посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків від 18.12.2007, підписаного первісним кредитором (ТОВ „ТД „НКЕМЗ”) і відповідачем , то слід відзначити, що акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Так, як є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Крім того, що зазначений акт звірки взаєморозрахунків не містить посилання на будь-який договір, в ньому також відсутні основні реквізити, а саме дані про осіб (посади, ПІБ, документи, що підтверджують повноваження), за якими складено даний акт.

Таким чином, оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку, то відповідно нема підстав вважати акт звірки взаєморозрахунків від 18.12.2007 належним доказом заборгованості відповідача за договором № 71П.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, за договором про відступлення права вимоги №ДГ-12 від 02.03.2009 (зі змінами, що внесені додатковою угодою №1 від 25.09.2009) позивач прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і став кредитором за всіма зобов’язаннями, які мав відповідач перед первісним кредитором. Зокрема, має право вимагати від боржника належного виконання усіх зобов’язань, які останній має перед первісним кредитором, в т.ч. сплати основного боргу у сумі 34302,57 грн. та право на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням боржником зобов’язань перед первісним кредитором.

Колегія суддів не приймає до уваги документи, на які посилається позивач, як на докази про поставку товарів за договором № 71П, оскільки в них відсутні посилання саме на договір № 71П.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач не довів суду факт виникнення заборгованості відповідача за договором поставки № 71П, а відповідно не довів, що право вимоги, яке належало первісному кредитору за договором № 71П, перейшло до нового кредитора – позивача у справі.

У зв’язку з відсутністю заборгованості у відповідача, вимоги позивача про стягнення нарахованого на суму боргу індексу інфляції, трьох процентів річних з простроченої суми, штрафу та пені за несвоєчасну оплату за договором поставки товарів є безпідставними.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст.33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес – агентство „Торговий дім” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 – відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес – агентство „Торговий дім” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 без змін.

Матеріали справи №40/394 повернути до Господарського суду міста Києва.

 

Головуючий суддя

Судді

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. у справі № 40/394

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>