Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. у справі № 25/149-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“13” березня 2013 р. Справа № 25/149-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
при секретарі: Реуцькій Т.О.,
за участю представників:
від позивача Свистун Ю.Я., дов. від 27.12.12 №556 “д”,
від відповідача Литвиненко О.І., дов. від 06.02.13 №03/02,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Каменяр”
на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.13 (дата підписання – 21.01.13)
у справі №25/149-12 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Каменяр”
про стягнення 172323,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.13 позов Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Каменяр” (далі – відповідач) про стягнення 172323,49 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 171000,00 грн. помилково перерахованих коштів, 885,45 грн. 3% річних, 171,00 грн. інфляційних втрат та 3441,13 грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.01.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 171000,00 грн. (помилково перерахованих коштів) в рахунок погашення боргу позивача за договором поставки від 10.10.08 №8/10-08. Крім того, на думку відповідача, процедура банкрутства не є обставиною, при якій не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.02.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.03.13. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 22.02.13) позивачу та відповідачу – 28.02.13, долучені до матеріалів справи.
12.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 13.03.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.13 – скасувати.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.12 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №КФ0000865 на суму 19000,00 грн. за щебінь та авто послуги.
23.08.12 позивач оплатив зазначений вище рахунок-фактуру, що підтверджується платіжним дорученням №3883, але помилково перерахував 190000,00 грн., що на 171000,00 грн. більше, ніж зазначено у рахунку.
В зв’язку з помилкою, позивач 23.08.12 надіслав відповідачу вимогу №5/584, в якій просив повернути 171000,00 грн. помилково перерахованих коштів.
Копію вимоги від 23.08.12 №5/584 відповідач відправив ТОВ “Каменяр” факсом 23.08.12 о 15 год. 45 хв., а оригінал – поштою, рекомендованим листом. Зазначену вимогу відповідач отримав 30.08.12, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0305804475309 (а.с.62 т.1).
У відповідь на вимогу позивача відповідач надіслав лист від 04.09.12 №6/09, в якому висловив пропозицію зарахувати 171000,00 грн. помилково перерахованих коштів в рахунок погашення неоплаченого позивачем боргу в сумі 816522,35 грн. за договором поставки від 10.10.08 №8/10-08; повідомив, що вразі неотримання згоди позивача протягом 14 днів, відповідач здійснить зарахування 171000,00 грн. в рахунок погашення боргу.
18.09.12 позивач надіслав відповідачу лист №09/1533, в якому заперечив проти зарахування 171000,00 грн. в рахунок погашення боргу, просив повернути суму помилково перерахованих коштів та повідомив, що стосовно Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” порушено справу про банкрутство. Відповідач свої кредиторські вимоги заявив, тому погашення боргу в сумі 816522,35 грн. за договором поставки від 10.10.08 №8/10-08 відбуватиметься в межах процедури банкрутства.
Відповідач 171000,00 грн. помилково перерахованих коштів позивачу не повернув та, як вбачається з апеляційної скарги, здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог в погашення боргу за договором поставки від 10.10.08 №8/10-08.
Проте колегія суддів вважає, що 171000,00 грн. помилково перерахованих коштів є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачу з огляду на наступне.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку (п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.04 №22).
Підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти (ст.6 Указу Президента України від 16.03.95 № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”).
З огляду на викладене вище, враховуючи відмову відповідача у зарахуванні 171000,00 грн. в рахунок погашення існуючого боргу, помилково перераховані на рахунок відповідача кошти в сумі 171000,00 грн. підлягають поверненню позивачу, оскільки правові підстави для їх утримання у відповідача відсутні.
Крім того, за твердженням відповідача, утримуючи 171000,00 грн. помилково перерахованих коштів, він здійснив зарахуванням зустрічних однорідних вимог в погашення боргу за договором поставки від 10.10.08 №8/10-08.
Згідно ст.601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (тобто цій події мають передувати інші операції, в результаті яких у осіб, що проводять залік, виникали б одна перед одною однорідні вимоги); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв’язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов’язань по передачі родових речей, зокрема грошей).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів робить висновок, що вимоги сторін одна до одної (щодо виконання договірного грошового зобов’язання за договором та повернення помилково перерахованих коштів) не є однорідними (оскільки 816522,35 грн. – договірне грошове зобов’язання позивача перед відповідачем, а 171000,00 грн. помилково перераховані кошти.
Таким чином, у відповідача немає підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 171000,00 грн..
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає їх правильними, оскільки вони вирахувані із зазначенням вірного періоду нарахування, та такими, що підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.11 у справі №44/258-б порушено справу про банкрутство Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.12 ТОВ “Каменяр” визнано конкурсним кредитором четвертої черги на суму 816522,35 грн.
25.02.13 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити процедуру санації Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.01.13 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Каменяр” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.01.13 у справі №25/149-12 – без змін.
2. Матеріали справи №25/149-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді: Кондес Л.О.
             Ропій Л.М.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. у справі № 25/149-12

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>