Постанова Харківського окружного адміністративного суду “Щодо визнання недопустимим відмови у захисті порушеного законного права на підставі відсутності підзаконного порядку, яким має бути визначений механізм його реалізації” від 03.01.2013 р. у справі № 2-а-12914/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 03 січня 2013 року Справа № 2-а-12914/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді  –                                   Зінченко А. В.,
при секретарі –                                            Алавердян Е.А. 
за участю представників сторін:
позивача –                                                    Антоненка Д.А.
Харківської митниці –                               Курченко К.В.,
           Рождественського О.В.,
           Лутая О.Г.
представника УДКС –                                не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за адміністративним позовом приватного підприємства «Юнісофт»
до Харківської обласної митниці та Управління Державної казначейської служби у м. Харкові Харківської області
про визнання протиправними дій, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ПП «ЮНІСОФТ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної митниці щодо повернення помилково сплачених до бюджету сум за заявою ПП «ЮНІСОФТ» від 05.11.2012 р. вих. № 0511/1, а саме: помилково сплачених за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. мита в сумі 114698,24 грн. та ПДВ в сумі 787594,61 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «ЮНІСОФТ» сплачені ним мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 114698 грн. 24 коп., податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 787594 грн. 61 коп. та понесені ним судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог ПП «ЮНІСОФТ» зазначає, що імпортований за вказаною в позові ВМД товар відповідає вимогам підп. 1 п. 4 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, у зв’язку з чим мито та ПДВ в зазначених сумах були сплачені помилково.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники Харківської обласної митниці в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що сплата мита та ПДВ за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. є законною та обґрунтованою, а підстави для повернення коштів позивачу відсутні.
УДКС України у м. Харкові Харківської області подало до суду клопотання, в якому прохало розгляд справи здійснювати за матеріалами наявними у справі, без участі представника.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
За вантажною митною декларацією № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. ПП «ЮНІСОФТ» було імпортовано машину для офсетного друку, з поаркушевою подачею паперу (з форматом аркуша 740х1050 мм), KBA RAPIDA, модель RA 105-10 SW5 PWVA (десятикольорова), серійний номер 365710, що використовувалась (2008 року випуску), у розібраному стані, призначена для виготовлення друкованої продукції, для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, не відноситься до машин орловського офсетного друку та інталіо-друку; вага 108500 кг./105820 кг., 38 місць; виробник Koenig&Bauer AG», Німеччина, торговельна марка KBA; код УКТЗЕД 8443 13 10 00.
За цією ВМД ПП «ЮНІСОФТ»було сплачено до бюджету такі платежі: 114698,24 грн. – мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, та 787594,61 грн. – ПДВ з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, а всього 902292,85 грн.
Відповідач, Харківська обласна митниця, визнає, що вказані платежі в повному обсязі зараховані до Державного бюджету України на рахунки для обліку відповідних надходжень.
Між сторонами відсутній спір щодо визначення коду товару за УКТЗЕД або його опису і властивостей.
05 листопада 2012 р. позивачем було подано до Харківської обласної митниці заяву вих. № 0511/1 від 05.11.2012 р. про повернення помилково сплачених сум за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р.
Листом від 12.11.2012 р. № 08/01-14281 Харківська обласна митниця повідомила про відсутність підстав для повернення вказаних коштів у зв’язку з тим, що митні платежі не є сплаченими помилково, а підстави для їх повернення відсутні.
Також Харківська обласна митниця послалася на те, що Мінекономрозвитку не уповноважене надавити висновки про відсутність виробництва в Україні аналогів імпортованого товару, а також на відсутність нормативного врегулювання порядку підтвердження права на вказану пільгу.
Представники відповідача, Харківської обласної митниці, в судовому засіданні зазначили, що згідно з нормами МК України та ПК України для товару за кодом УКТЗЕД 8443 13 10 00, який було ввезено позивачем за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., передбачено звільнення від сплати мита та ПДВ, але застосування даної пільги неможливо у зв’язку з відсутністю підзаконних нормативних актів та встановленого порядку підтвердження умов для використання такої пільги.
Згідно з підп. 1 п. 4 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України до 1 січня 2015 р. товари, за кодом УКТЗЕД 8443 13 10 00, які не виробляються в Україні, і ввозяться на митну територію України суб’єктами видавничої діяльності для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в України, і відповідають такому опису: «Машини для офсетного друку та обладнання і частини до них, крім товарних позицій: 8443194000, 8443911000, 8443991000» звільняються від сплати мита.
Відповідно до п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 1 січня 2015 р., звільняються від оподаткування ПДВ операції із ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів, визначених підп. 1 п. 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, для використання у власній виробничій діяльності.
Наказом ДМС України від 22.06.2006 р. № 514 був затверджений Порядок подання документів, які підтверджують право суб’єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України.
Додатком до вказаного Порядку був Перелік документів, подання яких потрібне для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України.
Згідно з п. 10 вказаного Переліку для застосування пільги згідно із Законом України «Про Єдиний митний тариф», ст. 19, п. “о” (код пільги 014), в якому до набрання чинності підп. 1 п. 4 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України від 13.03.2012 р. були викладені тотожні його змісту положення, було необхідно подати Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції і висновок Міністерства промислової політики України, який містить інформацію про те, що імпортований товар не виробляється в Україні.
Даний наказ був чинним на час оформлення ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., та звернення позивача до Харківської обласної митниці із заявою про повернення помилково сплачених платежів вих. № 0511/1 від 05.11.2012 р. і її розгляду відповідачем -Харківською обласною митницею.
Однак він втратив чинність 21 грудня 2012 р. у зв’язку з офіційним опублікуванням і набранням чинності наказом Міністерства фінансів України № 1145 від 06.11.2012 р. «Про затвердження Порядку оформлення аркуша коригування та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державної митної служби України»(п. 3 додатку «Перелік наказів Державної митної служби України, що визнаються такими, що втратили чинність»).
ПП «ЮНІСОФТ» є суб’єктом видавничої діяльності на час оформлення спірної ВМД і на даний момент, що підтверджено Свідоцтвом про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3461 від 14.04.2009 р., засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи.
Згідно з ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р. товар було ввезено на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, про що зазначено в самій ВМД при його описі. Вказаний товар не використовувався в інших цілях.
Вказані обставини не заперечуються і визнаються сторонами, а також підтверджуються наданою позивачем довідкою.
На виконання п. 1 Указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ліквідовано Міністерство промислової політики України. Також утворено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, поклавши на Міністерство, що утворюється, функції у сфері реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва.
Пунктом 5 того ж Указу Президента України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються згідно з цим Указом.
Згідно з п. 3 Положення про Мінекономрозвитку, яке затверджено Указом Президента України від 31.05.2011 р. № 634/2011, основними завданнями Мінекономрозвитку України є: формування та забезпечення реалізації державної промислової політики, науково-технічної політики в промисловості, державної політики у сфері торгівлі, політики у сфері державно-приватного партнерства, державної політики у сфері державного ринкового нагляду.
Оскільки на Мінекономрозвитку покладені функції з реалізації державної політики у сферах, в яких до ліквідації реалізовувало державну політику Мінпромполітики, то його повноваження в таких сферах компетенції на даний час виконує Мінекономрозвитку.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 р. № 1152-р «Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі» Мінекономрозвитку здійснює функції і повноваження Міністерства промислової політики, що припиняється, в частині формування та забезпечення реалізації державної промислової політики.
Тому після ліквідації Мінпромполітики повноваження щодо надання висновку, який містить інформацію про те, що імпортований товар не виробляється в Україні, належить Мінекономрозвитку.
З врахуванням зазначеного, є необґрунтованим твердження про те, що чинними на час виникнення спірних відносин нормативними актами не було передбачено повноваження Мінекономрозвитку щодо надання висновку, який містить інформацію про відсутність виробництва в Україні аналогів обладнання, яке ввозиться на митну територію України.
В листі Мінекономрозвитку № 3822-05/40283-12 від 26.10.2012 р. наявна інформація про те, що імпортований товар або його аналоги на підприємствах України не виробляються.
Порядок подання документів, які підтверджують право суб’єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, вимагав для підтвердження пільги за кодом «014» лише надання висновку, який містить інформацію про те, що імпортований товар не виробляється в Україні, і не встановлював обов’язкової форми такого висновку (лист, рішення, повідомлення, тощо), вимог щодо його оформлення або виключного кола джерел, з яких може бути отримана така інформація.
Тому посилання в зазначеному листі Мінекономрозвитку на джерело отримання вказаної інформації – Видавничо-поліграфічний інститут Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (лист від 09.10.2012 р. № 1800/183) і Харківська ТПП (висновок від 06.09.2012 р. № 990/12) – не є підставою для того, щоб вважати такий лист неналежним та недопустимим доказом.
При цьому судом встановлено наявність компетенції у вказаного органу державної влади на видачу таких висновків після ліквідації Міністерства промислової політики України станом на час звернення позивача до Харківської обласної митниці із заявою вих. № 0511/1 від 05.11.2012 р. та її розгляду даним відповідачем.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В ч. 4 ст. 9 КАС України вказано, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тому, враховуючи, що права позивача передбачені безпосередньо Законами України – підп. 1 п. 4 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України і п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є недопустимою відмова в вирішенні адміністративної справи і захисті порушеного законного права позивача лише на тій підставі, що відсутній підзаконний нормативний акт, яким встановлено порядок реалізації вказаних положень законодавства.
Також в матеріалах справи наявна засвідчена копія висновку Харківської торгово-промислової палати від 06 вересня 2012 р., відповідно до якого товари, аналогічні товару, який імпортувався позивачем за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., в Україні не виробляються.
Суд відхиляє доводи відповідача -Харківської обласної митниці про те, що вказаний висновок наданий торгово-промисловою палатою із порушення компетенції, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» завданнями торгово-промислових палат, зокрема, є надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців. Відповідно до ч. 1 ст. 11 того ж Закону торгово-промислові палати, мають право, в тому числі, видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
Також суд зазначає, що відповідач – Харківська обласна митниця в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів того, що імпортований позивачем товар виробляється в Україні.
Виходячи з вищенаведених приписів чинного законодавства і наявних у справі матеріалів суд дійшов висновку, що товар, який було імпортовано позивачем за ВМД № 807100000/2012/437790 від 07.09.2012 р., а також його аналоги, не виробляються в Україні.
Згідно з підп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України помилково сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб або фізичних осіб, що не є платниками таких грошових зобов’язань.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи , юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
В п. 39 ч. 1 ст. 4 МК України вказано, що платник податків – особа, на яку відповідно до цього Кодексу, ПК України та інших законів України покладено обов’язок зі сплати митних платежів.
Підп. 1 п. 4 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України і п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України звільнено від сплати мита та ПДВ операції з ввезення товарів, які імпортував позивач.
При дотриманні умов, які передбачені вказаними нормами законодавства, у особи, яка ввозить такі товари, відсутній обов’язок зі сплати мита та ПДВ.
Тому суд дійшов висновку, що в такому випадку позивач не є платником ввізного мита та ПДВ.
Сплачені в цьому разі позивачем кошти є такими, які надійшли до бюджету від особи, яка не є платником відповідних грошових зобов’язань, тобто сплаченими помилково за визначенням підп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Суд також зазначає, що повернення митних платежів у випадку, який передбачено ч. 5 ст. 301 МК України і на який посилається позивач, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (ч. 6 тієї ж статті МК України).
Тому заперечення Харківської обласної митниці про те, що кошти, які просить стягнути позивач, не можна вважати сплаченими помилково, відхиляється адміністративним судом.
ПК України і МК України у якості підстави для повернення помилково сплачених грошових зобов’язань визначають лише встановлення помилковості їх сплати і не вимагають для цього встановлення будь-яких інших обставин, зокрема неправомірності дій контролюючого органу при здійсненні митного оформлення або відсутності волі платника податку на їх сплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 301 МК України від 13.03.2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
В ч. 5 тієї ж статті вказано, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів (ч. 6 ст. 301 МК України).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені в ст. 43 ПК України.
Порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджено наказом ДМСУ від 20.07.2007 р. № 618 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом 5 робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Згідно з п. 11 Порядку за відсутності підстав для повернення коштів готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Судом встановлено необґрунтованість доводів Харківської обласної митниці щодо неповернення помилково сплачених до бюджету сум за заявою позивача від 05 листопада 2012 р. вих. № 0511/1 і наявність передбачених підп. 1 п. 4 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України і п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України умов для звільнення позивача від сплати мита і ПДВ у зазначених випадках.
Тому бездіяльність Харківської обласної митниці, а саме те, що за наявності передбачених вказаними нормами законодавства підстав для звільнення позивача від сплати митних платежів не було підготовлено висновок про повернення відповідних коштів з бюджету і не подано його для виконання органу ДКС України, є неправомірною.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач – Харківська обласна митниця не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги позивача, на спростування наданих позивачем доказів, а також в обґрунтування того, що бездіяльність Харківської обласної митниці щодо повернення помилково сплачених коштів позивачу є правомірною.
Статтею 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який затверджено постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 безспірне списання – операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі – органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з підп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України митні органи є контролюючими органами щодо мита, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони.
Відповідно до п. 1 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, яке затверджено наказом Мінфіну України від 12.10.2011 № 1280, Управління ДКС України та відділення ДКС України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі – управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами ДКС України.
Згідно з підп. 5 п. 4 вказаного Положення управління (відділення) Казначейства відповідно до покладених на них завдань здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
В зв’язку із зазначеним суд дійшов висновку, що вимоги позивача в даній адміністративній справі є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
В ч. 1 ст. 94 КАС України зазначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 1-12, 17, 69-72, 86, 94, 137, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов приватного підприємства «Юнісофт» до Харківської обласної митниці та Управління Державної казначейської служби у м. Харкові Харківської області про визнання протиправними дій -задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної митниці щодо неповернення помилково сплачених до бюджету сум за заявою приватного підприємства «ЮНІСОФТ» від 05 листопада 2012 р. вих. № 0511/1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ЮНІСОФТ» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 Б; ІК 22655747; п/р 26006221933700 в АТ «УКРСИББАНК» в м. Харкові, МФО 351005) сплачені приватним підприємством «ЮНІСОФТ» мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 114698 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дев’яносто вісім) грн. 24 коп. та податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 787594 (сімсот вісімдесят сім тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 61 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ЮНІСОФТ» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 Б; ІК 22655747) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. витрат зі сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Постанова Харківського окружного адміністративного суду “Щодо визнання недопустимим відмови у захисті порушеного законного права на підставі відсутності підзаконного порядку, яким має бути визначений механізм його реалізації” від 03.01.2013 р. у справі № 2-а-12914/12/2070

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>