ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 09.07. 2013 р.
Справа № 805/5909/13-а
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсною та скасування податкової вимоги, зобов’язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача – Максимчук С.П. – за довіреністю,
від відповідача – Міщанін А.В. – за довіреністю, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» звернулось до суду з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо визначення податкового боргу у розмірі 437 912,72 гривень за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств, визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 16.04.2013 № 187-19, зобов’язання вчинити певні дії.
В порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач уточнив позовні вимоги, про що подав відповідну заяву, в якій просив:
- визнати недійсною та скасувати податкову вимогу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16 квітня 2013 року № 187-19 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437 912,72 гривні;
- зобов’язати Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби зарахувати позивачу частину суми переплати з податку на прибуток у розмірі 437 935,00 гривень в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2013 року у розмірі 437 935,00 гривень;
- зобов’язати Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби здійснити коригування даних в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437 912,72 гривні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги ат просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» мотивовані тим, що відповідно до спірної податкової вимоги відповідач зобов’язує позивача терміново сплатити суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств по коду 11024000 в розмірі 437 912,72 гривні. Позивач вважає, що відповідачем протиправно визначено суму податкового боргу у вказаному розмірі, оскільки ним своєчасно та у повному обсязі були сплачені авансові внески на суму 730 776,66 гривень за січень та лютий 2013 року, що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Крім того, на підставі статті 153 Податкового кодексу України у зв’язку з виплатою дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2012 рік позивачем було розраховано та сплачено платіжним дорученням від 18.02.2013 № 622 авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 2 821 500,00 гривень. Таким чином, станом на 19.02.2013 після сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2012 рік, авансових внесків за січень-лютий 2013 року та авансового внеску в зв’язку з виплатою дивідендів у позивача була переплата в сумі 2 821 523,34 гривні. Зазначена сума переплати значно перевищує суму авансового внеску з податку на прибуток за березень 2013 року (437 935,00 гривень) і є достатньою для зарахування на погашення цього авансового внеску, а тому у позивача не було необхідності сплачувати додаткового грошові кошти в бюджет. Отже, у відповідача не було підстав для надсилання позивачу податкової вимоги.
Також позивач вказав, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 по справі № 805/3782/13-а було визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію ДПС у Донецькій області від 18.03.2013 № 2598/10/15-113-3, в якій зазначалось про те, що на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов’язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік, а не суми авансових внесків, що підлягають сплаті кожного місяця.
Просив позов задовольнити (а.с. 3-5).
Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, в яких він посилається на те, що на підставі статті 153 Податкового кодексу України зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів можливе виключно у рахунок зменшення суми податку на прибуток, обчисленої у податковій декларації за той звітний (податковий) період, протягом якого було здійснено таку виплату. Декларація з податку на прибуток подається один раз на рік. Проведення дострокового (за рішенням платника податку) декларування протягом звітного календарного року кодексом не передбачено. Тобто, тільки після визначення суми нарахованого податку за підсумками 2013 року платник податку зможе врахувати попередньо сплачені суми авансових внесків у зменшення нарахованого податкового зобов’язання. Зазначене питання було викладено в Узагальнюючий податковій консультації ДПС України щодо особливостей подання декларації з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженій наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171. Отже, до подання річної декларації платник не має можливості заповнити рядок 13 Декларації, та, як наслідок, зменшити суму зобов’язання на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 50-51).
Судом встановлено, що позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» зареєстровано в якості юридичної особи 27.02.2012, включено до ЄДРПОУ за кодом 37909199, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк серії ААВ № 049272), довідки АБ № 458908 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.10.2012. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників № 7 від 18.01.2013.
Позивач перебуває на податковому обліку в Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.10.2012 № 135.
16.04.2013 Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби була сформована податкова вимога № 187-19, згідно з якою від позивача вимагається сплатити суму боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437 912,72 гривень (а.с. 15).
З наданого суду зворотного боку облікової картки платника податків вбачається, що сума боргу в позивача у розмірі 437 912,72 гривень утворилась за авансовими внесками з податку на прибуток, які сплачуються щомісячно.
Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, позивач визначив розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі 437 935 гривень (рядок 34 декларації) (а.с. 20-22).
Платіжними дорученнями № 529 від 10.01.2013 на суму 100 000,00 гривень, № 542 від 18.01.2013 на суму 265 400,00 гривень, № 629 від 20.02.2013 на суму 365 400,00 гривень позивачем було перераховано до бюджету авансові внески за січень та лютий 2013 року (а.с. 29, 30, 35). Платіжним дорученням № 622 від 18.02.2013 на суму 2 821 500,00 гривень позивачем було перераховано до бюджету авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за 2012 рік (а.с. 33).
Починаючи з березня 2013 року позивач авансові внески не сплачував з підстав наявності переплати за авансовими внесками, що виникла в результаті здійснення зазначених вище платежів (за щомісячними авансовими внесками за січень-лютий 2013 року та авансовими внесками, сплаченими при виплаті дивідендів за 2012 рік).
Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що позивач необґрунтовано визначає суми сплачених авансових внесків як переплату, оскільки це суперечить вимогам статті 153 Податкового кодексу України. Отже, спірним питанням даної справи є саме застосування статті 153 Податкового кодексу України в частині, що стосується нарахування (сплати) щомісячних авансових внесків з податку на прибуток та авансових внесків при виплаті дивідендів.
Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Підпунктом 153.3.2 цього пункту визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).
Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, платник податку – емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв’язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Як передбачено підпунктом 153.3.4 цього пункту, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов’язань підприємства – емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступного податкового періоду, а при отриманні від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових періодів.
Авансовий внесок із податку, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).
Аналізуючи приведені вище вимоги Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що емітент у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (засновникам) (яке приймається щорічно за результатами діяльності юридичної особи) виплачує їх незалежно від наявності прибутку. При цьому згідно із підпунктом 153.3.5 він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої Кодексом ставки. Сума авансового внеску нараховується на суму фактично виплачуваних дивідендів; сума виплат акціонерам (засновникам) при цьому не зменшується. Нарахований авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Сума авансового внеску вноситься до бюджету обов’язково і у випадках перевищення суми податкових зобов’язань чи від’ємного його значення переноситься в рахунок наступних податкових періодів.
Таким чином, зазначені вище положення Податкового кодексу України містять вказівку на обов’язковість сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів до або під час їх виплати. Тобто, період сплати авансових внесків визначається конкретною подією – фактом виплати дивідендів.
Натомість, за змістом абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Таким чином, Податковий кодекс України також передбачає обов’язок платника податку на прибуток сплачувати авансовий внесок щомісяця у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. При цьому, абзац 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не встановлює жодних виключень або іншого порядку сплати авансових внесків в залежності від обставин виплати дивідендів. У той же час, виплата дивідендів може мати місце у будь-якому місяці календарного року, що покладає на платника податку обов’язок сплатити авансовий внесок саме у місяці, в якому відбулась така виплата дивідендів (виключно у строк до або під час виплати дивідендів).
Системний аналіз положень абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України свідчить про те, що норми, викладені у абзаці 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, є загальними нормами по відношенню до норм, викладених у пункті 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, оскільки останні передбачають спеціальний порядок та строки сплати авансових внесків з податку на прибуток до бюджету. При цьому, у пункті 153.3 статті 153 Податкового кодексу України відсутні будь-які зауваження (обмеження) відносно дії норм абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Таким чином, застосування вказаних положень має здійснюватись у їх взаємозв’язку, при цьому пріоритет у застосуванні має надаватись саме спеціальним нормам.
Враховуючи викладене, а також те, що на підставі абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку сплачує авансові внески з податку на прибуток щомісяця, та ту обставину, що виплата дивідендів та, відповідно, сплата авансового внеску до або під час їх виплати, може мати місце у будь-якому місяці календарного року, суд приходить до висновку, що платник податку при сплаті до бюджету авансового внеску кожного місяця при обчисленні його розміру має обов’язково враховувати факт виплати дивідендів, у разі, якщо він мав місце у цьому ж календарному місяці.
Суд також зауважує, що абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено граничний розмір авансового внеску – не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Отже, обов’язок платника податку щодо сплати авансового внеску полягає саме у сплаті щомісяця внеску у розмірі, не меншому 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Тобто, платник податку не зобов’язаний сплачувати до бюджету більше зазначеної суми, а має дотримуватись виключно обов’язку зі сплати суми авансового внеску не менше встановленого розміру. Сплата авансового внеску у розмірі, більшому за визначений Кодексом граничний розмір, є правом платника податку, а не обов’язком.
Отже, у випадку, якщо платник податку буде перераховувати до бюджету авансовий внесок при виплаті дивідендів та, водночас, сплачувати поточний авансовий внесок, розмір такого авансового внеску буде у будь-якому разі більшим за 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік, що, на переконання суду, буде обмежувати зазначене вище право платника податку.
Аналогічних висновків дійшов суд при розгляді справи № 805/3782/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною (скасування) індивідуальної податкової консультації, яка стосувалась саме питання можливості платника податку зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця протягом календарного року, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 по даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» було задоволено. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 81-91).
Отже, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 є такою, що набрала законної сили 30.04.2013, та в силу положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені цією постановою не підлягають доказуванню в межах розгляду даної справи.
Суд не приймає посилання відповідача на Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларації податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затверджену наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, оскільки вона не зареєстрована в Міністерстві юстиції України та не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України. Суд при вирішенні справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватись принципом законності, який означає, що рішення суду має ґрунтуватись лише на вимогах Конституції, законів України, міжнародних договорах та нормативно-правових актах.
Крім того, суд також зауважує, що як зазначено у письмових поясненнях Головного управління Міндоходів у Донецькій області, вказана Узагальнююча податкова консультація на даний час є предметом розгляду Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/3468/13-а. Тобто, на даний час правомірність її прийняття перевіряється у судовому порядку.
Також суд не бере до уваги посилання відповідача у запереченнях проти позову на ту обставину, що платник податку не має можливості до надання річної податкової декларації зменшити суму зобов’язання на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки, на переконання суду, цей висновок зроблено відповідачем передчасно. Суд зазначає, що розмір податкового зобов’язання з податку на прибуток буде обчислюватись позивачем при поданні податкової декларації за 2013 рік, і тільки тоді позивач як платник податку має здійснити розрахунок податкових зобов’язань з урахуванням сплачених ним авансових внесків (як поточних, так і при виплаті дивідендів) протягом року. Натомість, проблемою даного спору не є порядок заповнення та подання податкової декларації та обчислення (у майбутньому) розміру податку на прибуток; в межах даної справи розглядається питання про наявність у позивача певного права на врахування сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів при сплаті поточних авансових внесків з податку на прибуток. Крім того, зазначеним обставинам вже надавалась оцінка постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 805/3782/13-а.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано сформовано вимогу про сплату боргу з авансових внесків за наявності факту переплати внаслідок сплати позивачем таких внесків відповідно до платіжних доручень № 529 від 10.01.2013 на суму 100 000,00 гривень, № 542 від 18.01.2013 на суму 265 400,00 гривень, № 629 від 20.02.2013 на суму 365 400,00 гривень, № 622 від 18.02.2013 на суму 2 821 500,00 гривень.
Разом з тим, у заяві про уточнення позовних вимог позивач просить визнати недійсною та, водночас, скасувати податкову вимогу від 16.04.2013 № 187-19.
Як роз’яснено у пункті 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. При цьому, скасування акта суб’єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Таким чином, наслідком висновку про визнання протиправним (недійсним, неправомірним) акта індивідуальної дії є необхідність його скасування.
Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено протиправність податкової вимоги від 16.04.2013 № 187-19, суд приходить до висновку про необхідність її скасування.
Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача зарахувати позивачу частину суми переплати з податку на прибуток у розмірі 437 935,00 гривень в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2013 року у розмірі 437 935,00 гривень, а також про зобов’язання відповідача здійснити коригування даних в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437 912,72 гривні, суд зазначає наступне.
Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (далі – Інструкція № 276), встановлено порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (п. 1.2 Інструкції).
Пунктом 1.4 Інструкції № 276 встановлено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.
Згідно з пунктами 5.1, 5.3 Інструкції № 276, для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками, зборами (обов’язковими платежами) органи державної податкової служби провадять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, перелічених у розділі 2 цієї Інструкції.
Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
Що стосується обліку податкового боргу, то він ведеться у відповідності до розділу 11 Інструкції № 276.
Відповідно до п. 11.1 цього розділу, податковий борг платника податків, зборів (обов’язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.
У відповідності до п. 11.3 Інструкції № 276, на суми податкового боргу підрозділом забезпечення податкових зобов’язань органами державної податкової служби формуються податкові вимоги. Податкові вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо.
Пунктом 11.5 Інструкції № 276 передбачено, що сума податкового боргу (його частини), яка виникла в результаті несплати узгодженого податкового зобов’язання, визначеного податковим органом, підлягає скасуванню у разі, якщо судом змінено або скасовано відповідне рішення такого податкового органу.
Як вже зазначалось, в обліковій картці платника податку за позивачем обліковується заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток (а.с. 60-63). Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність у позивача переплати з авансового внеску з податку на прибуток та, відповідно, про відсутність заборгованості з цих платежів, у зв’язку із чим вимога про сплату боргу підлягає скасуванню, суд вважає за можливе поновити порушене право позивача шляхом внесення відповідних змін до картки особового рахунку платника податку.
Разом із тим, заявляючи вимогу про зобов’язання відповідача зарахувати позивачу частину суми переплати з податку на прибуток у розмірі 437 935,00 гривень в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2013 року у розмірі 437 935,00 гривень, позивач не зазначив, що таке зарахування належить здійснити по особовому рахунку платника податків. Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов’язати Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» шляхом зарахування частини суми переплати з податку на прибуток у розмірі 437 935,00 гривень в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2013 року у розмірі 437 935,00 гривень, та виключення відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437 912,72 гривень.
Отже, позовні вимоги судом задовольняються частково.
На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 22,94 гривні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121,122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсною та скасування податкової вимоги, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Скасувати податкову вимогу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16 квітня 2013 року № 187-19 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437 912 (чотириста тридцять сім тисяч дев’ятсот дванадцять) гривень 72 копійки.
Зобов’язати Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» шляхом зарахування частини суми переплати з податку на прибуток у розмірі 437 935 (чотириста тридцять сім тисяч дев’ятсот тридцять п’ять) гривень 00 копійок в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2013 року у розмірі 437 935 (чотириста тридцять сім тисяч дев’ятсот тридцять п’ять) гривень 00 копійок, та виключення відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437 912 (чотириста тридцять сім тисяч дев’ятсот дванадцять) гривень 72 копійки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 (двадцять дві) гривні 94 копійки.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя М.М. Толстолуцька
Постанова Донецького окружного адміністративного суду “Щодо зарахування дивідендних авансових внесків з податку на прибуток в рахунок щомісячних авансових внесків” від 09.07.2013 р. у справі № 805/5909/13-а