Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду “Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення” від 07.06.2013 р. № 804/5209/13-а

ДНІПРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 07 червня 2013 р. Справа № 804/5209/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни при секретарі Пасічнику Т.В. за участю: представника позивача Вишневського А.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005262301 від 06.11.2012 року, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта № 0005262301 від 06.11.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 2125/22-01/35446355/205 від 24.10.12 року щодо реальності здійснення позивачем господарської діяльності, вважає спірне повідомлення-рішення прийнятим не на підставі законодавства України, є необґрунтованим, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем до суду подано заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що висновки викладені в акті перевірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, податкове-повідомлення рішення винесено правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, та знаходиться на обліку в Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, як платник податків, на момент перевірки.
Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, Наказу № 606 від 31.08.12 р. та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок суб’єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11 р. по 30.06.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11 р. по 30.06.12 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складений Акт № 2125/22-01/35446355/205 від 24.10.12 року, яким зокрема встановлено порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість на загальну суму 105755,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 9909,00 грн., за травень 2011 року в сумі 11506,00 грн., за червень 2011 року в сумі 33513,00 грн., за липень 2011 року в сумі 1628,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 6007,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 4023,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 10682,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 26317,00 грн., за березень 2012 року в сумі 1551,00 грн., за травень 2012 року в сумі 619,00 грн..
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 року № 0005262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 105 755,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 25415,00 гривень.
Позивачем, в порядку досудового вирішення спору, була подана скарга до Державної податкової служби в Автономній республіки Крим за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 17.01.2012 року про залишення скарги без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, між ТОВ «Санаторій ім. С.М. Кірова» (Покупець) та ПП «Елітград» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 152 від 19.04.2011 р., відповідно до умов якого Постачальник постачає, а Покупець приймає та сплачує на умовах, викладених в Договорі будівельні матеріали, господарські товари в асортименті.
На підтвердження виконання Договору надано первинні документами, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні. Відповідно до вказаних документів у період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року для забезпечення власної господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» було придбано у приватного підприємства «Елітград» матеріали та товари на загальну суму (з ПДВ) 255622,92 грн., в тому числі: будівельні матеріали на загальну суму (з ПДВ) 150981,00 грн.; інвентар на загальну суму (з ПДВ) 41148,00 грн.; посуд на загальну суму (з ПДВ) 9304,32 грн.; постільна білизна на загальну суму 54189,60 грн..
Всі вищенаведені будівельні матеріали, інвентар, посуд, постільна білизна були повністю використані товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» у своїй власній господарській діяльності, що також підтверджується довідкою № 05/06/01 від 05.06.2013 року, яка міститься в матеріалах справи.
Також, між ТОВ «Санаторій ім. С.М. Кірова» та ТОВ «БРЕНД СТРОЙ» було укладено Договір виконання робіт № 920 (710/11) від 01.08.2011 р. Згідно із яким, у серпні-вересні 2011 року на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» товариством з обмеженою відповідальністю «БРЕНД СТРОЙ» були здійсненні роботи по модернізації установки компенсації реактивної потужності. Встановлене обладнання використовувалось у господарській діяльності ТОВ «Санаторій ім. С.М. Кірова». На підтвердження виконання Договору надано первинні документами, а саме податкова накладна, рахунок-фактура, акт приймання виконаних робіт, підсумкова відомість, довідка про вартість виконаних робіт та витрат, договірна ціна, сводний сметний розрахунок вартості будівництва, локальна смета, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, договірна ціна, сводний сметний розрахунок вартості робіт, локальна смета, акт приймання-передачі основних засобів.
На підтвердження виконання замовлення ТОВ «БРЕНД СТРОЙ», позивачем до суду також надано довідку № 05/06/02 від 05.06.2013 року, фото таблицю результату виконаних робіт контрагентом позивача, в результаті чого проведена модернізація дала змогу знизити витрати на оплату реактивної електроенергії.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було зроблено висновок про те, що первинні документи позивача з ПП «Елітград» та ТОВ «БРЕНД СТРОЙ» суперечать законодавству та нормативним документам, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі, що товари та послуги від таких контрагентів не надходили до позивача, на підставі висновків актів перевірки контрагентів позивача ПП «Елітград» № 520/22-212/37077000 від 25.06.12 р. та ТОВ «БРЕНД СТРОЙ» № 29/22/36165567 від 06.04.12 року.
Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (стаття 185 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України – право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформлені з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Тобто, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Так, пунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операції позивач був платником податку на додану вартість.
При цьому, податковим органом зазначено, що в податкових накладних наданих до перевірки у графах «Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ» вказані ціни у гривнях в цифровому значенні, більше двох знаків після коми.
Однак, відповідно до п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 1379, в податковій накладній зазначаються, зокрема: у графі 7 – ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ, при цьому не зазначена конкретна кількість знаків після коми.
Щодо транспортування товару.
Згідно акту перевірки перевезення здійснювалось автомобілем позивача, в той же час у водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної взагалі не вимагається, згідно Постанови КМУ від 25.02.2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», що не суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт». В тому числі, згідно пояснень представника позивача, придбанні товари у ТОВ «Елітград» не були крупно габаритними та перевозились службовими легковими автомобілями.
Таким чином до суду та до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.
Вказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов’язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» п. 38.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012 року № 0005262301, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1312 гривень 00 копійок, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративного позов товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005262301 від 06.11.2012 року – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005262301 від 06.11.2012 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» (код ЄДРПОУ 35446355) судові витрати у розмірі 1312 (одна тисяча триста дванадцять) гривень 00 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб’єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду “Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення” від 07.06.2013 р. № 804/5209/13-а

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>