Лист Державної фіскальної служби України “Щодо оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність на загальній системі” від 27.08.2014 р. № 2364/6/99-99-17-02-02-16

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 27.08.2014 р. № 2364/6/99-99-17-02-02-16
Щодо оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність на загальній системі
Державна фіскальна служба України <…> розглянула у межах компетенції запит <…> щодо оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність на загальній системі, та повідомляє.
Відповідно до ст. ст. 42, 43 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), де зазначено, що доходом фізичних осіб – підприємців є дохід, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності.
Відповідно до абз. третього п. 164.1 ст. 164 розділу IV ПКУ базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 ПКУ.
Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ.
Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).
Згідно із п. 177.1 ст. 177 ПКУ доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем, а у разі якщо загальна сума отриманих доходів у звітному податковому місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення (п. 167.1 п. 167 ПКУ).
Отже, платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із ст. 177 ПКУ, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Отже, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації (пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).
Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за яким здійснюється декларування з урахуванням сплачених ним протягом року авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
Одночасно фізичні особи – підприємці відповідно до п. 177.11 ст. 177 ПКУ у податковій декларації про майновий стан і доходи поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).
Оскільки виручкою фізичної особи – підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формах, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПКУ.
Згідно із ст. 5 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність”, із змінами та доповненнями, фізичні особи, які постійно проживають на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 5 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за № 950/11230, із змінами та доповненнями (далі – Положення), торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб’єктам ринку (або з такими суб’єктами).
При цьому суб’єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.
Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і порядку, передбачених Положенням.
Пунктом 1 глави 1 розділу 2 Положення визначено, що клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями.
Таким чином, валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізичної особи – підприємця від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження і включаються до валового доходу та відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.
Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПКУ поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Враховуючи те, що отримана поворотна фінансова допомога (позика) фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування відповідно до умов договору підлягає обов’язковому поверненню у визначений строк, то протягом дії договору сума такої допомоги не включається до складу доходу суб’єкта господарювання.
Якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до складу доходів фізичної особи – підприємця.
Власні кошти, які фізична особа – підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формах) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Враховуючи викладене, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі – підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме: виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т. ч. відсотки банку), виручка в натуральній (негрошовій формі), суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів, та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Таким чином, власні кошти, які фізична особа – підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формах) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.
Водночас інформуємо, що на веб-порталі ДФС України кожен платник податків може отримати інформацію щодо нормативно-правових та законодавчих актів України, роз’яснення та відповіді на питання про застосування норм ПКУ, іншу інформацію про подання звітності в електронному вигляді, бланки податкової звітності, порядок їх заповнення та термін сплати податків тощо.
Голова
І.О. Білоус
Лист Державної фіскальної служби України “Щодо оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність на загальній системі” від 27.08.2014 р. № 2364/6/99-99-17-02-02-16

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>